Економіка/3.Фінансові
відносини
Мазур Я.В.
Науковий керівник: Іщенко Я.П.
Вінницький національний
аграрний університет
АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
В умовах фінансової кризи, що утворилась в економіці України, гостро постає
питання своєчасності проведення розрахунків між суб’єктами господарської
діяльності. Порушення строків погашення зобов’язань призводить до їх
накопичення та знецінення грошових коштів для кредиторів. Це негативно впливає
на фінансовий стан підприємств. Вирішення зазначеної проблеми можливе за умов
ефективного управління поточними зобов’язаннями. Прийняття управлінських рішень
здійснюється на підставі інформації про поточні зобов’язання, що формується у
системі бухгалтерського обліку. У зв’язку з цим виникає необхідність вдосконалення
теоретичних і методичних аспектів визнання, класифікації, документування,
оцінки та відображення поточних зобов’язань у системі бухгалтерського обліку, а
також методики аналізу поточних зобов’язань та визначення їх впливу на
платоспроможність підприємства в сучасних умовах господарювання [1].
Дослідженню цих проблем присвятили свої роботи вітчизняні та зарубіжні
вчені, такі як С.Л. Береза, О.С. Бородкін, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв,
О.О.Василик, А.М.Герасимович, Глен А. Велш, І.О.Власова, О.Н. Волкова,
С.Ф.Голов, В.В.Головач, Н.М.Грабова, Р.Грачова, І.Губіна, Н.М.Давиденко, Д.А.
Єндовицький, І.А. Єфремов, В.П. Завгородній, В.М. Івахненко, Ю.С.Ігумнов, Томас
П.Карлін, Л.М.Кіндрацька, В.В.Ковальов, М. Я. Коробова, В.М. Костюченко, М.М.
Коцупатрий, М.В. Кужельний, А.М. Кузьмінський, Ю.А. Кузьмінський.
Поточне зобов'язання визнається якщо його оцінка може
бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у
майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання
не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу у звітному
періоді.
Проведене дослідження наукових праць провідних вчених - економістів
та практики господарської діяльності свідчить про те, що окремі теоретичні
положення щодо трактування поточних зобов’язань є дискусійними, а низка
важливих аспектів класифікації, визнання, оцінки, методики їх обліку та аналізу
потребують уточнення та подальшого вдосконалення.
В ринкових умовах господарювання, фінансовий стан кожного господарюючого
суб’єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб’єктами господарювання, і
тому зростає потреба у достовірній обліковій і звітній інформації про їх
діяльність. Зокрема об’єктивна і достовірна інформація про діяльність деяких
господарюючих суб’єктів необхідна: власникам підприємств для визначення
стратегії розвитку; банкам для прийняття рішення про доцільність надання
кредиту; постачальникам для одержання гарантій повної оплати за відвантажені
товари, виконані роботи, надані послуги;
державним органам для планування потреб макроекономіки та оцінки
податкових надходжень до бюджету тощо; та багато іншим користувачам.
Тому необхідно удосконалити класифікацію поточних
зобов’язань шляхом доповнення ознакою відображення їх у балансі з метою
формування необхідної інформації для
контролю за виконанням зобов’язань відповідно до договорів та в цілях
проведення прогнозного аналізу зміни джерел утворення активів підприємства;
систему обліку поточних зобов’язань через введення рахунків третього та
четвертого порядків у розрізі суб’єктів, об’єктів та строків дотримання
погашення поточних зобов’язань, а також методику обліку знижок при одержанні
товарів, робіт, послуг від постачальника за різними умовами договору, списання
поточних зобов’язань у вигляді податкового боргу з податку на прибуток у
зв’язку з його реструктуризацією або визнанням його безнадійним, податку на
додану вартість та зобов’язань за договорами у позабалансовому обліку; структуру
пасиву Балансу (форма № 1 «Баланс») через подання зобов’язань у порядку
зростання строків їх погашення, а також доповненням форми № 5 «Примітки до
річної фінансової звітності» [2] інформацією про поточні зобов’язання: суми
зобов’язань за об’єктами їх виникнення; суми поточних зобов’язань у межах
строків їх погашення; суми поточних зобов’язань, за якими закінчився строк їх
погашення (прострочена заборгованість), та суми списаної кредиторської
заборгованості, за якою минув строк позивної давності, з метою поліпшення
інформаційного забезпечення платоспроможності підприємства.
Література
1.Кредитні інвестиційні фонди у контексті розвитку можливостей банківських
установ/К.Тюріна/Фінансовий ринок України №2, 2009. С.30-31.
2.Короткострокове кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств
українськими банками/В.В.Курищук/Формуваня ринкових відносин в Україні
№12,2008. С.143-148.
3.Тарасенко
Н.В. Економічний аналіз: навчальний посібник. – К.: Цетр учбової літератури,
2007 – 528 с.