Экономические науки/ 14.Экономическая теория.

Кропив'янська О.О., Шапка І.В.

Науковий керівник: Кравчук І.П.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ТА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ: АСПЕКТИ З ПОЗИЦІЙ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Актуальність теми. Економічний розвиток країни відноситься до найважливіших понять економічної науки. У навчальній літературі нерідко використовують термін “соціально-економічний розвиток”, підкреслюючи тим самим тісний зв'язок між рівнем економічного розвитку і вирішенням соціальних проблем країни. Соціально-економічний розвиток – це процес безупинної зміни матеріального базису виробництва, а також усієї сукупності різноманітних відносин між економічними суб'єктами, соціальними групами населення. Економічне зростання розглядається економічною наукою як складова частина й одна з найважливіших характеристик економічного розвитку країни. Це поняття пов'язане з кількісною зміною обсягів виробництва і споживання ВВП [4].

Поняття “розвиток” і “зростання” знаходяться між собою, як правило, у співвідношенні: зростання валового продукту супроводжується змінами в технології виробництва, пов'язане з появою нових видів продукції і цілих галузей. Іншими словами, зростання викликає якісні зміни в економіці, сприяє її загальному розвитку. Зі своєї сторони позитивні якісні зміни у відносинах власності, розподілу і перерозподілу доходів, фінансової стабілізації активно впливають на економічний ріст.

Аналіз публікацій. В економічній літературі багато уваги приділяється вивченню категорій «економічний розвиток» та «економічне зростання», оскільки проблема забезпечення зростання і розвитку завжди була визначальною в діяльності практиків і теоретиків з початку нового часу. Дослідженням природи багатства, його нагромадження, ефективного розподілу та перерозподілу займалися такі апологети економічної думки як У. Петті, А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс, Ж. Б. Сей, Л. Вальрас, А. Маршал, Дж. М. Кейнс, Й. Шумпетер. У другій половині XX-го століття було розроблено спеціалізовану теорію економічного зростання. До цього доклали зусиль Солоу Р.М., Хікс Дж.Р., Кузнец С. та Левіс В.А. Одночасно Д. Беллом, А. Турено, З. Бжезинським, А. Тоффлером в руслі теорії цивілізацій розробляється ідея розвитку на засадах формування постіндустріального, інформаційного суспільства. Події останнього десятиліття минулого тисячоліття, що характеризувалися руйнацією соціалістичної системи та розпадом СРСР, посиленням процесів глобалізації та розшарування світу на лідерів та аутсайдерів, успішних та маргіналів, дуже багатих та дуже бідних, внесено серйозні корективи у думки, щодо визначення джерел та факторів економічного зростання та розвитку. В цей складний період розкрили свій творчий потенціал такі українські вчені як І. Лукінов, В. Геєць, А. Чухно, А. Гальчинський, В. Дорогунцов, С.Кірєєв, А.Гриценко, Б.Кваснюк. На основі їхніх досліджень в Україні було розроблено теорію перехідної економіки, яка лягла в основу визначення курсу економічних реформ нашої держави на довготривалий період, зокрема до 2015 та до 2050 року. Аналогічними дослідженнями в Росії займалися відомі економісти Є.Гайдар, Д. Іноземцев, Л.Абалкін, Б.Нурєєв та інші [3].

Мета. Економічне зростання і економічний розвиток тісно взаємопов’язані. Але зауважимо, що економічне зростання може відбутися і за умов відсутності економічного розвитку, в той час як економічний розвиток без економічного зростання неможливий.

Основним показником, що вимірює і економічне зростання, і економічний розвиток, є реальний ВВП. Однак, тільки кількісний вимір цього показника не дає можливості з’ясувати, чи відбувається економічне зростання, чи – економічний розвиток. Крім реального ВВП для вимірювання економічного зростання і економічного розвитку прийнятним є і показник реального ВВП на душу населення.

Основні показники для вимірювання економічного зростання та економічного розвитку наведені в табл.1

Табл.1

Основні показники, що характеризують економічний розвиток і економічне зростання [5]

Роки	Фактичне ВВП (млн. грн.)	Зміна реального ВВП (%)	ВВП на душу населення (грн.)
2003	267344	106,8	5715
2004	345113	107,1	7376
2005	441452	107,6	9435
2006	544153	107,3	11630
2007	720731	107,9	15496
2008	949864	102,1	20548
2009	914720	84,1 (за 9 міс.)	19550

Отже, характеризуючи основні показники українського економічного розвитку варто відзначити тенденцію до їх росту включно з 2008 р. Скорочення фактичного ВВП у 2009 р. порівняно з попереднім періодом обґрунтовується впливом світової економічної кризи. Хоча в 2009 р. включно, попри дію економічної кризи, спостерігалась позитивна зміна реального ВВП (чітко видно навіть за перші 9 міс. 2009 р.) в 2010 р. на думку експертів-економістів приріст буде негативним, тобто менше 100% відповідно.

Найважливішими проблемами теорії економічного зростання, що виділяють у світовій економічній практиці, а також притаманними Україні є:

• відшукання джерел зростання;
• забезпечення довготривалої сталості;
• темпи оновлення та структура національного господарства;
• економічні наслідки технічного прогресу;
• підходи до вимірів факторів та результатів [2].

Серед факторів економічного зростання, покликаних на боротьбу з вищеназваними проблемами, можуть бути виділені три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу.

Кожний із факторів економічного зростання вимірюється різними показниками (табл. 2).

Табл. 2.

Показники факторів економічного зростання

Фактори зростання	Кількісні показники фактора	Заходи повного використання та підвищення ефективності	Показник ефективності використання
1. Природні ресурси	Показник для кожного конкретного виду	Комплексна і глибока переробка	Ресурсомісткість продукції
2. Трудові ресурси	Чисельність населення в працездатному віці	Підвищення рівня освіти, поліпшення здоров’я вдосконалення організації праці	Продуктивність праці
3.Основний капітал	Вартість	Вдосконалення організації виробництва	Фондовіддача
4. Науково-технічний прогрес	Витрати на нову техніку, технології тощо	Розвиток сфери наукових досліджень та дослідницько-конструкторських розробок, їх впровадження	Підвищення ефективності суспільного виробництва

Збільшення реального продукту і доходу можна одержати або шляхом залучення більшого обсягу виробничих ресурсів, або продуктивнішим їх використанням [1].

Теорія економічного зростання враховує також різноманітність сучасного світу і крім індустріально розвинутих країн включає країни, що розвиваються. Вважається, що коли розвинуті країни застосовують однакові технології, то можна очікувати приблизно однакових темпів їхнього зростання. Але якби країни, що розвиваються, застосували однакові високі технології, темпи зростання в них були б різними через різне сприйняття цих технологій [2]. Останнє є дуже важливим для України, де однаково актуальними є питання і економічного зростання, і впровадження сучасних технологій. Початковий поштовх у вигляді інвестицій і нових технологій може дати різні наслідки. Інвестиції по-різному можуть впливати на економіку – одні інвестиції призводять переважно до економії витрат праці та збільшення витрат в основні фонди. Їх називають трудозберігаючими. Інші інвестиції, навпаки, є фондозберігаючими. Якщо перші призводять до збільшення прибутку стосовно заробітної плати, то другі – до збільшення зарплати стосовно прибутку. В дійсності економічному зростанню сприяють інвестиції в основні фонди [1].

Таким чином соціально-економічний розвиток – складний суперечливий процес, у якому взаємодіють позитивні і негативні фактори, а періоди прогресу змінюються періодами регресу. Усе це впливає на обсяги і структуру ВВП, а отже, на рівень сукупної пропозиції. З іншого боку, змінюються соціальні стандарти рівня життя, освіти, культури, охорони здоров'я, інформаційного забезпечення населення і бізнесу. Формуються нові і розвиваються традиційні потреби суспільства. Зростає роль міжнародного наукового співробітництва, наприклад, в освоєнні космічного простору, в області генетики й енергетики майбутнього. Це породжує принципово нові суспільні потреби. У результаті сукупний попит стає більш динамічним, а його імпульси виробництву – усе більш відчутними. Отже, соціально-економічний розвиток на тривалих тимчасових інтервалах і в масштабах, що перевершують одну країну, є прогресивним, поступальним процесом.

Література:

1. Комісарук М.П. “Макроекономіка: курс лекцій”. Коломия - 1999 с. 180-195.

2. Савченко А. та ін. “Макроекономіка”. К.: “Либідь”- 2003 с. 265-272.

3. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 р.р.) «Шляхом європейської інтеграції// Авт. Кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін.; нац. Ін-т страт.досл., ін-т екон. Прогнозування НАН України, М-во з економіки та з питань європ. Інтегр. України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004.

4. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку./ За ред.акад. НАН України В.М.Гейця - К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. - 1008c.

5. Офіційний Веб-сайт Державного комітету статистики України // www.ukrstat.gov.ua.