Прізвище, ім’я, по батькові Герасимяк Катерина Володимирівна

Місце навчання Луцький національний технічний університет

Науковий керівник к.е.н., доц. Вісина Т.М.

Назва доповіді Синергетика як фактор розвитку парадигми економічної теорії

Поштова адреса 43025 м. Луцьк, вул. Кривий Вал 24/а, 11

Телефон, факс, e-mail тел. 0500163500; Katjuxa_@bk.ru

Синергетика як фактор розвитку парадигми економічної теорії

У статті розглядається проблема перспективи розвитку економічної теорії. Показана роль синергетики у оновленні парадигми економічної теорії і нові проблеми, з цим пов'язані.

Ключові слова: синергетика, парадигма, економічна теорій.

Synergetics as a factor of development of the paradigm of the economical theory. This article considers the problem of the perspective in development paradigm of the economical theory. The role of the synergetics in renewal of the economical theory and new problems it is creating.

Досвід розвитку економіки України, всієї світової економіки, в тому числі й економічних систем розвинених країн, показав, що економічні теорії основного напрямку (мейнстрім) не допомагають ефективно вирішувати нагромаджені у минулому і нові проблеми [1].

Недостатньо ефективне вирішування серйозних економічних проблем на практиці свідчить про недостатність пояснень причин головних існуючих економічних проблем і нових явищ в економіці. І хоча, наприклад, думку Є.В.Балацького про віртуалізацію економічної теорії [2] можна віднести швидше до перебільшення, кризова ситуація в економічному мисленні дійсно існує.

І, як і потрібно у будь-якій кризовій ситуації, іде пошук виходу. У даному випадку - пошук відповідної парадигми, яка змогла б стати основою для адекватної відповіді новим потребам економічного розвитку економічної теорії.

Щодо проблеми оновлення парадигми економічної теорії висловлювалися такі вчені, як О.Ананьїн [3], Л.Абалкін [4], В.Медведєв [5], А.Бузгалін [6], Л.Суперфін [7], Р.Білоусов [8], Ю.Бажал [9], В.Єременко [10], В.Тарасович [11], В.Лозовий [12], Я.Корнаі [13], П.Клейнер [14] та ряд інших. Спектр пропозицій щодо розвитку основ економічної теорії досить широкий: від спроб об'єднати, очистивши від ідеологізацій, теорію трудової вартості та економікс, - до системного включення в економічну теорію, у тому числі й за допомогою напрацьованої вже концепції інституціоналізму, соціальних аспектів економічної діяльності.

Поряд з цим, дещо відрізняючись на загальному тлі. з тією ж метою пошуку нових методологічних підходів до економічних досліджень зроблено ряд спроб використання засад міждисциплінарної науки, яка отримала назву "синергетика". Цей напрямок розглядається у публікаціях Б.Кузнєцова [15], І.Уранова [16], С.Єрохіна [17], С.Мочерного [18], Л.Євстигнєєвої та Р.Євстигнєєва [19], Л.Колєснікової [20], Д.Чистильна [21 ] та інших. Автор даної статті також зробив свого часу спробу використати підходи синергетики для поглиблення розуміння причинності циклічної економічної кризи [22].

Спроби використати синергетику як засіб для розвитку економічних досліджень можна вважати цілком закономірними: економічна думка завжди еволюціонувала у загальному контексті розвитку науки та наукової картини світу. Можливо, є дещо не зовсім зрозумілим, чому в нашу динамічну епоху від появи самої синергетики як наукової системи [23] до спроб втілення її методологічного апарату у теоретичне економічне мислення минуло пару десятків років. Думається, що однією з причин цього було те, що економіка розвинених країн, переживши важкі кризові 70-і, вже у 80-90 роках минулого століття розвивалась загалом успішно і цілком задовольнялась наявними тоді теоретичними основами економічного регулювання. Більше того, створення, удосконалення та масове поширення персональних комп'ютерів допомогло підвищенню економічної ефективності малих підприємств, тим самим зміщуючи внутрішню економічну структуру макросистем в сторону досконалого ринку і стимулюючи тим самим поглиблене дослідження чисто ринкових явищ (монетаризм). Успіхи ринкової економіки приводили до того, що економічна модель Заходу ставала головним зразком для економічної думки в умовах катастрофічного економічного становища в СРСР, а також якийсь час пізніше і на пострадянському просторі. Проблеми, пов'язані з падінням виробництва та наслідками "розгулу дикого ринку" підвели до творчих теоретичних пошуків у напрямку виявлення ефективних схем перехідної економіки і компромісних побудов парадигм, про які згадувалось вище.

Змінили ситуацію благополуччя у практичній економіці, а як наслідок і в економічному мисленні, не так події світових кризових явищ 1997 і 1998 років, як нестандартні з точок зору всіх відомих теоретичних постулатів післякризові роки. Не наступив той належний за теоріями підйом, який мав би бути після депресії і пожвавлення.

Другою важливою причиною повільного освоєння методології синергетики для потреб економічної теорії є її світоглядна складність та незвичність. Прикладами принципового несприйняття новизни, яка вимагає нового способу бачення світу та нового способу мислення переповнена вся історія людства. Синергетика, якщо вдуматись, змінює філософію життя і, як наслідок, вимагає змінити всю логіку економічної діяльності. Адже тривалий час у науковій картині світу вважалось (згідно з так званим другим началом термодинаміки), що всі процеси у Всесвіті можуть відбуватися лише із наростанням ентропії, тобто хаосу. Всесвіт і все живе чекала "теплова смерть". Організованість матерії, в тому числі й у соціальній та у біологічній формах, мала б зменшуватися і з часом зникнути зовсім. З цієї точки зору біологічна та соціальна еволюція на Землі виглядала приємною, але не вічною, випадковістю у рамках еволюції Всесвіту та у загальному контексті його деградації, прямування до хаосу. Звідси також логічно випливало орієнтування економіки на першочергове задоволення найближчих потреб існуючих людей, а головним завданням економічної теорії ставало віднайти такі умови економічної рівноваги, які б дозволяли якнайкраще задовольняти поточні потреби всіх людей. У рамках синергетики було об'єднано і систематизовано результати досліджень, які стверджують, що можлива і часто присутня самоорганізація, тобто система може набувати просторової, часової або функціональної структури без спеціального зовнішнього впливу [24]. Іншими словами, якщо узагальнити: будь-яка система (явище) може ускладнюватись без спеціального впливу на неї іншої складної системи. Але це не означає, що щось може ускладнюватись само собою, спонтанно. Набуття структури чи її ускладнення можливе лише для відкритих систем, тобто явищ, які взаємодіють із зовнішнім середовищем. Ускладнення може відбуватися за рахунок певного співвідношення взаємодій явища не тільки із складними, але і із відносно простими явищами зовнішнього середовища. Однак, звичайно, взаємодія із явищами навколишнього середовища може привести до ускладнення даного явища, може навпаки, відбуватись спрощення або розвал, загибель явища. Результат ускладнення чи спрощення будь-якого явища отримується у результаті кооперованої (синергетичної) дії багатьох, у тому числі й надзвичайно простих, явищ. "Кінець" Всесвіту внаслідок наростання ентропії, хронічного зменшення організованості - "відміняється". Звичайно, все це має адекватно вплинути й на економічне мислення, на його теоретичні основи. Замикання лише на поточні потреби втрачає раціональне обґрунтування, тепер економічна теорія має враховувати як потреби сучасні, так і потреби близького та віддаленого, аж до нескінченності, майбутнього.

Відповідно до синергетичної концепції у світі домінують не стабільність і рівновага, а нестабільність і неврівноваженість. Відповідно і економічна теорія має орієнтуватись не на мету досягнення рівноваги, а на мету досягнення такого розвитку, який би забезпечував необхідну для життя динамічну взаємодію із навколишнім середовищем.

Із того, що будь-який розвиток будь-якого явища є наслідком його взаємодії з навколишнім середовищем, тобто у кожного явища є навколишнє середовище, зрештою випливає, що світ є нескінченним і невичерпним, а також безмірно складним. З однієї сторони, це знімає для економічної теорії логічну потребу вибору між детермінізмом і випадковістю: для нас випадковість стає закономірним наслідком неможливості повних знань ні про одне явище, бо воно взаємопов'язане безліччю взаємодій із ніколи не відомим повністю навколишнім середовищем. З іншої, - дає розуміння неповноти, гіпотетичності, імовірнісного характеру, неможливості повної верифікації (перевірки) економічної теорії. Це може стати методологічною основою для переосмислення місця, ролі і можливостей існуючих економічних теорій, їх розвитку та включення у нову загальну теоретичну систему.

Синергетика знімає потребу протиставлення детермінізму і випадковості: детермінізм, на який тільки і може спиратись наука, особливо теорія, існує, але нескінченна кількість взаємодій і взаємовпливів, які кожен раз поєднуються по-різному і не дозволяють ефективно використовувати "грубий" детермінізм, роблять світ для нас повним випадковостей, несподіванок, ризиків. Нескінченність світу, його невичерпність і безмірна складність не дозволяють відслідковувати всі причинно-наслідкові зв'язки і успішно спиратись лише на детермінізм у науці та практичній економічній діяльності.

Синергетика робить зрозумілою у принципі причинність розвитку і тим самим знімає потребу в діалектиці у марксистському (та й в гегельянському) її розумінні. Діалектика залишається лише як один із способів мислення, один із способів обробки інформації, який може бути вигідний у певних визначених умовах. Поняття самоорганізації у синергетиці не можна трактувати як спонтанність у розумінні безпричинності або лише внутрішньої причинності. Самоорганізація у даному випадку відноситься лише до самоорганізації природи, тобто до можливості організації без спеціального творення, а при людській творчій діяльності вплив людини і суспільства на якесь явище може бути лише елементом у нескінченній кількості взаємодій та взаємовпливів цього явища з його середовищем.

Із неможливості повних знань і уникнення ризиків випливає необхідність певного розмаїття: людей, країн, рослинного та тваринного світу, організаційних та інформаційних систем тощо. Звідси, зокрема, випливає вигідність змішаної економіки, яка включає і спільну соціалізовану діяльність людей для вирішування спільних глобальних проблем, і індивідуальну людську діяльність заради задоволення розмаїття своїх власних потреб та вирішування своїх особистих проблем. Разом з тим теоретичне розуміння потреби в змішаній економіці може носити лише концептуальний характер. Неможливо побудувати абсолютно правильну, придатну для існування незалежно від будь-яких змін у навколишньому середовищі, економічну, соціальну, правову або якусь іншу штучну систему. Потрібно постійно відслідковувати зміни в реальному світі та можливі перспективи і пристосовувати свою організацію відповідно до життєвих потреб і можливостей. Звідси: неможливий кінець історії. Неможливий як кінець природи. І неможливий як кінець змін у суспільстві чи людині, поки вони існують. Бо неможливо створити таку людину і таке суспільство, які були б абсолютно довершеними, ідеальними, здатними до життя при будь-яких змінах у зовнішньому світовому природному середовищі. Завжди, поки існуватиме людство, зміни у навколишньому природному середовищі будуть приводити до змін у суспільстві: об'єктивних і суб'єктивних, викликатимуть зміни у організації та діяльності, тобто історія триватиме.

Взагалі, із синергетики випливає цілий ряд обмежень щодо багатьох існуючих ідеологем. Неможливим, наприклад, є постекономічне суспільство. З тих же причин безкінечної складності світу людина не може запанувати над природою і цим перетворити її у вічний безмежний ресурс для задоволення своїх життєвих потреб. Об'єктивно неможлива свобода. Інша справа, що в умовах неповної визначеності люди змушені надавати один одному певну суб'єктивну свободу в мисленні та у економічній і соціальній діяльності, співрозмірені з відповідальністю. Неможлива також вільна праця. У реальному динамічному світі праця завжди має залишатись діяльністю, спрямованою на вирішування все нових і нових проблем, тобто праця назавжди залишається вимушеною, але може у результаті бути творчою і цікавою.

Втрачає харизматичність поняття суті явищ. Суть явища - це не абсолют, притаманний явищу, а дещо таке, що ми виділяємо у явищі, не маючи можливості повністю охопити все явище і всі його взаємозв'язки з іншими явищами. Змінюється ситуація і ми маємо виділяти інші сутнісні сторони явища, бо для нас щось інше стає більш важливим. Об'єктивно (внаслідок синергетичного характеру взаємодій та взаємовпливів) важливим є все, але не маючи можливості охопити все повністю, ми вимушено виділяємо найбільш важливе на нашу думку, а від решти абстрагуємось.

В умовах невизначеності зростає роль універсальності розвитку людини. Вже сьогодні рівень розвитку людини є найважливішим обмеженим (економічним) ресурсом і тому має розглядатися у системі економічних категорій. Сфери діяльності, які забезпечують рівень і процес розвитку людини: освіта, наука, культура, мистецтво, охорона здоров'я та інші також мають вивчатись економічною наукою з точки зору забезпечення ними людських потреб, у тому числі й потреб розвитку людини, та використання ними обмежених ресурсів. І це також має враховувати економічна теорія.

Однак, якщо прийняти до уваги залежність економічної системи від взаємодій з динамічним навколишнім природним середовищем, яке в міру неспівпадання із бажаним забезпеченням людських потреб має розглядатися як обмежений ресурс, то природне середовище також має розглядатись як економічна категорія. Стає зрозумілою потреба розглядати природу не тільки як щось таке, на що спрямована діяльність людини, але і як динамічний ресурс, що активно впливає на її життя і працю.

Як наслідок, виробнича функція у вигляді: Q=F(N,K,L),

де: Q - кількість виробленої продукції,

F - функція спітьного використання,

N - природні ресурси,

К - ресурси капіталу,

L - ресурси праці,

є недостатньою для відображення економічної реальності з точки зору синергетики, адже нас має цікавити не просто кількість виробленого продукту, але і його системне значення для подальшого життя та діяльності, як він впливатиме на взаємодії з природою. З такої точки зору формула набуває вигляду: F₁(N₁,K₁,L₁)=F₀(N₀,K₀,L₀), а при спрямуванні у майбутнє: F₀(N₀,K₀,L₀)= F₁(N₁,K₁,L₁)= F₂(N₂,K₂,L₂)=…= F_n(N_n,K_n,L_n), де: 0,1,2,…,n - індекси проміжків часу.

Загалом же, використання методології синергетики не відміняє існуючі економічні теоретичні моделі, воно їх коректує і розвиває, створює основу для формування загальної системної парадигми економічної теорії.

Література

1. Сікора В.Д. Напрями еволюції українського економічного розвитку в процесі становлення "нового консенсусу" і теорії про "соціальний капітал". // Актуальні проблеми економіки. -2001. - № 9-10.

2. Балацкий Е.В. О виртуализации экономической науки. // Науковедение. - 2003. - № І.

3. Ананьин О. Экономическая теория: кризис парадигм и судьба научного сообщества. - М: Изд-во ИЭ РАН. -1992.

4. Абалкин Л. Экономическая наука на пути к новой парадигме. // Вопросы экономики. - 1993. - № 1.

5. Медведев В. Некоторые размышления о новой парадигме экономической теории. // Вопросы экономики. - 1993. - № 1.

6. Бузгалин А. Отечественная зкономическая теория: от кризиса к новой парадигме? // Вопросы экономики. - 1993. - № І.

7. Суперфин Л. Осознание общецивилизационного сдвига и проблеми выработки новой парадигми в соціально-экономической мысли Запада. // Вопросы экономики. - 1993. -№ 1.

8. Білоусов Р. Новая парадигма экономической науки как отрицание отрицания. // Вопросы экономики. -1993.- № 1.

9. Бажал Ю. Еволюційна парадигма економіки перехідного періоду. // Економіка України. - 1993. - № 8.

10. Єременко В. Сучасна парадигма економічної науки. // Економіка України. - 1994. - № 11.

11. Тарасович В. Еволюція економічної теорії та сучасне парадигмальне зрушення. // Економіка України. - 1996. -№ 12.

12. Лозовий В. Про "стару" та "нову" парадигми в політичній економії. // Економіка України. - 1997. - №

13. Корнаи Я. Системная парадигма. // Вопросы экономики. - 2001. - № 4.

14. Клейнер Г. Системная парадигма и теория предприятия. // Вопросы экономики. - 2002. - № 10.

15. Кузнєцов Б.Л. Введение в экономическую синергетику. - Набережне челны. - 1998.

16. Урманов И. Синергетические святи как новая модель организации производства. // Мировая экономика и международные отношения. - 2000. - № 3.

17. Ерохин С.А. Синергетическая парадигма современной экономической теории. // Актуальні проблемі економіки. - 2001. - № 1 -2.

18. Мочерний С. Синергетичний підхід в економічному дослідженні. // Економіка України. - 2001. - № І

19. Евстигиеева Л., Евстигнеев Р. От стандартной экономической теории к экономической синергетике. // Вопросы экономики. - 2001. - № 10.

20. Колесникова Л. Предпринимательство: от "максимилизации прибили" к синергии социально-экономических систем. // Вопросы экономики. - 2001. - № 10.

21. Чистилін Д. До питання теорії суспільного розвитку: аспект самоорганізації. // Економіка У країни. - 2002. - № 2.

22. Войтович М.С. Синергетичні аспекти циклічної кризи.// Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. - 2000. - № 5.

23. Хакен Г. Синергетика. - М., 1980.

24. Хакен Г. Информация и самоорганизация. Макроскопический подход к сложным системам. - М. -1991. -С. 28-29.