Рижова В.С.

Науковий керівник: Чіміріс С.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

антикризове управління ЯК МЕХАНІЗМ ЗАПОБІГАННЯ банкрутства ПІДПРИЄМСТВА

У будь-якому суспільстві як цілісній соціально-економічній системі, його окремих сферах або ланках кожної сфери час від часу відбуваються кризові явища, які загрожують існуванню самої системи. Найбільш істотне значення має подолання кризових станів на підприємствах, які утворюють первинний ланцюг економіки держави. В Україні з переходом до ринку об’єктивно склалися умови порушення діяльності підприємств. Перші ознаки настання кризи проявляються в погіршенні фінансових результатів діяльності підприємств, вони стають нездатними отримувати стабільний прибуток, в результаті чого це може призвести до погіршення показників фінансового стану, а в подальшому – неплатоспроможності підприємств. Основним засобом виживання підприємств у таких умовах є ефективний механізм антикризового управління.

Питання антикризового управління розглядалися у працях таких відомих науковцями, як Р. Акофф, І.О. Бланк, О.М. Бондар, В.С. Пономаренко, Л.С. Ситник, О.О. Терещенко та інших.

Мета даної роботи – розглянути систему антикризового управління як ефективний механізм запобігання неплатоспроможності підприємств.

Процес здійснення виробництва продукції, робіт і послуг вимагає від підприємства вступати у фінансові відносини з іншими суб’єктами господарювання, фінансово-кредитної системи та державою. Ці відносини передбачають виконання підприємством грошових зобов’язань та обов’язкових платежів, тривале і постійне порушення яких приводить його в розряд неплатоспроможних.

Незадовільна робота з управління фінансовим забезпеченням підприємства призводить до банкрутства підприємств і комерційних організацій. Банкрутство є невід’мною частиною конкурентного ринкового середовища. Без банкрутства немає конкуренції. Можливість банкрутства примушує підприємства вживати заходи із забезпечення фінансової стійкості, підвищувати ефективність і продуктивність праці.

Хоча банкрутство підприємства є юридичним фактом, в його основі лежать переважно фінансові причини, серед яких [1, C. 67-72]:

1. Серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, яке перешкоджає нормальному здійсненню його господарської діяльності.

2. Істотна незбалансованість об’ємів грошових потоків.

3. Тривала неплатоспроможність підприємства, спричинена низькою ліквідністю його активів.

Ринкова економіка виробила обширну систему фінансових методів попередньої діагностики і можливого захисту підприємства від банкрутства та кризових явищ, яка одержала назву «системи антикризового фінансового управління». Сутність цієї системи полягає в тому, що загроза банкрутства діагностується на ранніх стадіях її виникнення. Це дозволяє своєчасно задіяти спеціальні фінансові механізми або обґрунтувати необхідність певних процедур реорганізації.

Механізм запобігання банкрутства підприємства базується на певних принципах, до яких відносяться [1, C. 89-94]:

1. Постійна готовність до можливого порушення фінансової рівноваги підприємства.

2. Діагностика кризових явищ на початкових етапах фінансової діяльності підприємства.

3. Диференціація індикаторів кризових явищ за ступенем їхньої небезпеки для фінансового розвитку підприємства.

4. Терміновість реагування на окремі кризові явища у фінансовому розвитку підприємства.

5. Адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його фінансові рівновазі.

6. Повна реалізація внутрішніх можливостей виходу підприємства з кризового фінансового стану.

7. Використання за необхідності відповідних форм санації підприємства для запобігання його банкрутства.

Основною метою антикризового управління щодо запобігання банкрутства підприємства є розробка і реалізація заходів, спрямованих на швидке відновлення платоспроможності та достатнього рівня фінансової стійкості підприємства, що забезпечить його вихід з кризового фінансового стану. З урахуванням цієї мети на підприємстві розробляється спеціальна політика антикризового фінансового управління при загрозі банкрутства. [2, C.147]

Реалізація цієї політики передбачає:

1. Здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку.

2. Визначення масштабів кризового стану підприємства.

3. Дослідження основних чинників, які характеризують кризовий розвиток підприємства.

4. Формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану, адекватних його масштабам. З урахуванням умов фінансовий менеджмент на даному етапі може бути спрямований на реалізацію 3 принципових цілей, адекватних масштабам кризового стану підприємства:

- усунення неплатоспроможності підприємства;

- відновлення фінансової стійкості підприємства;

- зміна фінансової стратегії з метою забезпечення стійкого економічного зростання підприємства.

5. Вибір і використання дієвих внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства, які відповідають масштабам його кризового фінансового стану.

6. Вибір ефективних форм санації підприємства.

7. Забезпечення контролю за результатами розроблених заходів щодо виведення підприємства з фінансової кризи. [2,C.150]

Таким чином, можна сказати, що в Україні з переходом до ринку об’єктивно склалися умови порушення діяльності підприємств. Найбільш ефективним інструментом усунення кризових явищ на підприємстві є впровадження елементів механізму антикризового управління, який дасть змогу підприємству швидко зреагувати на погіршення його фінансового стану, а відтак і запобігти банкрутству.

Список літератури:

1. Клебанова Т.С. Банкрутство і санація підприємств: теорія і практика кризового управління. Х.:ІНЖЕК, 2008. – 271 с.

2. Шапурова О.О. Політика антикризового управління при загрозі банкрутства. // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №8. – С.147-153