Яковишина Н. А., Хоменко Д. Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Проблеми становлення облікової політики бюджетних установ

Питаннями обґрунтування й формування облікової політики підприємств на сьогодні займаються багато вітчизняних науковців, серед яких Л.Пантелійчук, М. Пушкар та ін. Вивчення й аналіз наукових праць переконує, що в основному увага науковців зосереджена на визначенні сутності поняття «облікова політика», дискусіях на тему змістовних складових розділів наказу про облікову політику [1, с.25], хоча ця проблема набагато ширша. Особливо важливою уявляється проблема облікової політики бюджетних установ.

Мінімально необхідна інформація про формування облікової політики підприємств міститься в Законі України «Про бухгалтерський облік та фі-нансову звітність в Україні», П(С)БО 1 та листі Міністерства фінансів України № 31-34000-10-5/27793 від 21.12.2005 р. Подальші, глибші дослідження забезпечуються існуючими вітчизняними науковими школами.

У нашій статті звернемо увагу на необхідність дослідження формування облікової політики у бюджетних установах, адже доцільність формування облікової політики залежно не тільки від галузевих та інших особливостей діяльності, а й від форми власності вже не потребує доведення.

Мета статті - обґрунтування специфіки облікової політики бюджетних установ як важливого засобу формування інформації, необхідної для управління ними.

Бюджетні установи в Україні є своєрідними суб'єктами господарювання. їх діяльність досить різнопланова і полягає в здійсненні функцій органами влади, фінансовими органами, органами казначейства, судовими органами, а також установами освіти, медичними закладами тощо. Особливої уваги на ринку послуг серед бюджетних установ заслуговують вищі навчальні заклади.

Динаміка розвитку освітніх послуг у розрізі рівнів закладів освіти свідчить, що найперспективнішими є послуги з надання вищої освіти, адже порівнюючи чисельність студентів вищих навчальних закладів IІІ—IV і І—II рівнів акредитації та учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, є суттєві відмінності у тенденціях розвитку .

Необхідність розвитку галузі вищої освіти зумовлена ще й тим, як стверджує В. Фелоренко, що за прогнозами ЮНЕСКО досягти високого рівня національного добробуту можуть тільки країни, які мають серед працездатного населення 40-60 % фахівців з вищою освітою. У двадцяти розвинених країнах, в яких працює 95 % учених світу, прибуток на душу населення щороку збільшу -

ється на 200 дол., а в країнах, де науковців небагато, - лише на 10 дол. [2, с. 12]. Ефективність послуг із надання вищої освіти не в останню чергу залежить від матеріально-технічного забезпечення, достатній рівень якого досягається раціональним плануванням і використанням коштів. Облікова політика бюджетної установи якраз і має слугувати цілям управління, що дасть змогу включити у це поняття, окрім загальновизнаних пунктів, ще й елементи планування, наприклад порядок калькулювання собівартості платних послуг для мінімізації витрат на їх здійснення тощо.

Якщо тимчасово абстрагуватися від зарубіжного досвіду, то при розгляді питання розвитку облікової політики в Україні першою стадією діалектичного процесу ЇЇ становлення можна вважати її визначення у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наступною стадією розвитку облікової політики закономірно має стати діалектичний взаємозв'язок облікової політики з такими ознаками, як глобалізація, інформатизація, віртуалізація економіки тощо, які вносять свої корективи та висувають нові вимоги до неї в будь-якого господарюючого суб'єкта. Тому метою формування облікової політики має бути не тільки вибір сукупності способів ведення бухгалтерського обліку, а й досягнення ефективності управління обліковими процесами, ефективності інформаційно-аналітичної підтримки прийняття управлінських рішень, оцінки впливу прийнятої системи ведення бухгалтерського обліку на фінансові результати діяльності господарюючого суб'єкта, вибір оптимальної системи управління процесами діяльності для досягнення оперативних і стратегічних цілей суб'єкта господарювання.

Аналізуючи публікації М. Пушкаря, Н. Шпаковської [3, с.229], можна звернути увагу на те, що облікову політику вони розглядають не просто як вибір форми ведення обліку, а й у спрощеному вигляді, тобто вона стає методом управління обліковим процесом, а в більш широкому розумінні - одним із методів управління діяльністю суб'єкта господарювання.

Однак при цьому не треба забувати, що вибір методологічних прийомів обмежений. Водночас не слід захоплюватися таким «креативним» обліком, який у разі потреби легко ототожнюється із незаконним. Я. Соколов радить зосереджуватися на «творчому реалізмі» [4, с 52]. Це стає можливим завдяки переоцінці значення облікової політики як об'єкта пізнання, причиною якої може бути як розвиток об'єкта (облікової політики), так і розвиток суб'єкта (користувача, дослідника). У нашому випадку закономірний розвиток вимог користувача інформації, підготовленої обліковою політикою, зумовлює розвиток об'єкта - облікової політики, необхідність пристосування інформації «на виході» із системи до вимог і потреб користувачів. Як стверджує М.Пушкар, «часто одні лише методологічні принципи не можуть бути визначальними для прийняття рішення під час наукової діяльності, а вимагають урахування тих цінностей, які вважаються корисними для суспільного прогресу в даний історичний момент» [5, с 119].

У контексті окресленої проблеми виходячи з того, що слово «політика» означає сукупність дій, спрямованих на досягнення певної мети, треба розрізняти поняття «облікова політика», яке вказує на певну облікову спрямованість цих дій, обліковий характер методів і засобів, спосіб облі-ковування, та «політика обліку» - дефініцію дещо іншого, ширшого змісту, а саме мету, цілі обліку, якими може бути як складання фінансової звітності, так і маніпулювання бухгалтерською методологією для створення таких показників і їх величин, які вигідні учасникам господарських процесів.

Отже, сукупність дій відповідального за облікову політику на підприємстві спрямована на результативність обліку - ефективність наданої ним інформації, оскільки облікова політика при підприємницькій діяльності, яка пов'язана із виживанням на ринку товарів, робіт і послуг, орієнтацією на ефективність роботи та якість, нестандартністю підходів до вирішення проблемних питань та ризиком, має слугувати підтримкою оперативних та стратегічних інформаційних потреб користувачів, у тому числі тих, які мають особисту зацікавленість у результатах діяльності підприємства. Водночас політика обліку бюджетної установи має бути спрямована на інформаційно-аналітичне забезпечення системи управління державними фінансами, забезпечення системи стратегічного бюджетного планування, досягнення ефективності всієї діяльності установи - як фінансової, так і господарської.

Таким чином перспективою для подальших досліджень є зарубіжний досвід організації облікової політики у державному секторі економіки та можливості його застосування в Україні.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Пантелійчук Л. Формування облікової політики підприємства // Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. - № 12. – С. 25 – 28.

2. Фелоренко В. Інвестиції та економіка України // Економіка України. – 2007. - №5 (546). – С. 12 -16.

3. Шпаковська Н., Мушникова С., Котенко Н. Місце облікової політики підприємства в системі фінансового менеджменту // Становлення облікової політики в Україні: Тези доп. Всеукр. Наук. Конф. 18 – 19 травня 2007 р. – Тернопіль: економ. Думка, 2007. – С. 228 – 230.

4. Соколов Я. В. Скептицизм в бухгалтерском учете // Бухгалтерський учет. – 2006ю - № 10. – С. 49 – 52.

5. Пушкар М. С. Філософія обліку. – Тернопіль, 2002. – (“Бухгалтерський облік, звітність, аналіз”). – 157 с.