Економічні науки/ 5. Управління трудовими ресурсами

Головач Ю.В., Бацала О.В

Науковий керівник: Заєць К.Д.

Буковинська державна фінансова академія

ЗАЙНЯТІСТЬ ТА СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

Проблема зайнятості посідає одне з найважливіших місць на сучасному етапі формування соціально-економічної політики держави, зокрема в умовах фінансово-економічної кризи. Зважаючи на перспективність українського села та той факт, що чисельність сільського населення становить 31,7%, варто звернути увагу на можливості соціально-економічної перебудови села в контексті сільського господарства [4]. Адже ситуація, що склалась нині у сфері зайнятості сільського населення, невтішна. Чисельність безробітних з числа сільських жителів складає 215,9 тис.осіб за офіційними даними станом на 01.02.2010 р., що становить 5,7 % [5]. Основну увагу варто приділити областям Західної України, в яких частка сільського населення є переважною, зокрема в Чернівецькій, Івано-Франківській, Тернопільській та Закарпатській областях в сільському секторі налічується 56-58 % домогосподарств. Крім того, в аграрних областях переважає і відсоток не працевлаштованих незайнятих громадян (наприклад, в Івано-Франківській області відмічено скорочення даного показника на 1,5% і складало в січні 2009 року 3,8%)[6].

Так, у Тернопільській області на 1 жовтня 2008 р. частка безробітних громадян, що проживають на селі склала 62,4 %, при цьому молодь до 35 років складала 38,4 % зареєстрованих безробітних. У Чернівецькій області на вересень 2008 р. із загальної чисельності безробітних, які перебували на обліку, 75,1 % становили мешканці сільської місцевості, з них 33,7 % – це молодь віком до 35 років. У Закарпатській області на червень 2008 р. безробітних нараховувалося 70,3 % мешканців сільської місцевості, з них 34,7 % сільська молодь [7].

Дослідженням проблеми зайнятості сільському господарстві та соціально-трудовими відносинами на селі займались Величко А.Є., Жибак М.М., Замора О.І.[1,2,3].

Аналізуючи економічну активність сільського населення, варто сказати, що за підсумками 2008 року вона становить 65, 6 % від всього сільського населення. Щодо якісного складу зайнятих на селі, слід сказати, що середній вік працюючих у сільському господарстві за останні 5 років складає 58 років, а, отже, працювати в селі залишаються люди передпенсійного та пенсійного віку. Водночас, чисельність потенційно освіченої молоді зменшилась на 53,3 тис.осіб, тобто в 2-3 рази [1].

Основною перешкодою високому рівневі зайнятості в сільськогосподарському виробництві, є відсутність перспектив та низький рівень оплати праці. Диференціація оплати праці у економіці серед видів діяльності склалась так, що найвищі показники заробітної плати за підсумками січня 2010 року пов’язані з фінансовою діяльністю - 4179 грн. В сільському господарстві середня заробітна плата складає 1114 грн., що порівняно з середньою зарплатою по всіх видах діяльності в економіці України (1916 грн.) складає 58,14% [5].

Важливим аспектом у забезпеченні соціально-трудової стабільності є соціальне партнерство, що реалізується через укладання трудових угод. Станом на 31.12.2009 року укладено та зареєстровано майже 95 тис. колективних договорів, ними охоплено біля 9 млн. працівників, що складає 83,9% до облікової кількості штатних працівників, а з числа працівників сільського господарства - 86,9% всіх штатних працівників [8].

Важливою перешкодою зайнятості в селі є нерозвиненість соціальної інфраструктури. У понад 12 % сіл немає жодного об’єкта соціальної сфери та побутового обслуговування, майже зруйнована система громадського транспорту. Така ситуація і зумовлює незайнятість трудових ресурсів в сільській місцевості та депопуляцію. Рівень благоустрою житла сільських домогосподарств нижчий, ніж міських. На селі лише кожне п’яте домогосподарство має водопровід та обладнане каналізацією, газовою колонкою – 5 %, централізованим газопостачанням 43 %, телефонним зв’язком 20 %. В Україні сьогодні 50 % усіх медичних послуг в сільській місцевості надається на первинному рівні. За даними Міністерства охорони здоров’я України, у 2008 р. до закладів охорони здоров’я, розташованих у сільській місцевості, було направлено 1964 молодих спеціалістів (46 % від загальної чисельності випускників медичних закладів державного замовлення). Але статистичні дані не відстежують відсоток медичних працівників, які залишають сільські медичні заклади при першій нагоді через низьку заробітну плату, відсутність сучасного медичного обладнання, невирішеність житлово-побутових умов. Враховуючи сучасний стан, сільський мешканець, зокрема молода людина на селі, є психологічно мотивованою на переїзд до більш, з її точки зору, соціально захищеного міста, регіону або ж країни [7].

Для подолання вказаних проблем слід забезпечити ефективну державну підтримку, а саме: удосконалення орендних відносин, створення сприятливих умов праці і проживання в сільській місцевості. Першим кроком до цього є реформування правової бази з метою сприяння соціально-економічній перебудові села з врахуванням європейського вектору інтеграції України відповідно до вимог Єврокомісії.

Держава повинна посилити і соціальну функцію через обґрунтовану оплату праці і соціальні гарантії та забезпечити зацікавленість працівників і роботодавців в покращенні соціально-трудових відносин, що є важливим чинником мотивації, вирішити питання транспортного зв’язку сільської місцевості з містом, забезпечити впровадження на державному рівні гарантованого робочого місця в аграрному секторі із забезпеченням рівня середньої заробітної плати по відповідному регіону.

На сучасному етапі особливо сільська молодь потребує комплексної державної підтримки, в першу чергу в отриманні якісної базової та професійної освіти, створенні умов медичного обслуговування та працевлаштуванні.

У напрямку подолання безробіття серед сільської молоді вже є певні позитивні зрушення, пов’язані з становленням фермерства на селі та розвитком інфраструктури зеленого туризму. Проте ці два напрямки знаходяться у стадії розвитку та потребують розробки і прийняття на регіональному та державному рівнях програм, направлених на визначення правового статусу цих сфер діяльності, забезпечення умов початкового кредитування, встановлення пільгових податкових періодів тощо.

Література:

1. Замора О.І. Основні тенденції формування і використання трудових ресурсів в аграрних підприємствах // Актуальні проблеми економіки.-2009.-№4(94).-С.85-90

2. Величко А.Є. Кризові явища в соціально-трудових відносинах сільського господарства України//Економіка АПК –2008.-№4.-С.141-145

3. Жибак М.М. Організаційно-економічні проблеми зайнятості сільського населення // Економіка АПК – 2008.-№11.-124-129

4. www.ukrcencus.gov.ua/news/article;684/

5. www.ukrstat.gov.ua

6. stat.if.ukrtel.net

7. www.niss.gov.ua/Monitor/november08/6.html

8. www.fpsu.org.ua/images/stories/images/2010/March/100310/analyz_100310.doc