Сидорчук Оксана Юріївна

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

 

ФІНАНСОВА СТРАТЕГІЯ ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ ТОРГІВЕЛЬНИХ СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ

Торгівля, і в першу чергу роздрібна, є домінуючою серед галузей спожив­чої кооперації. Разом із тим, її можливості в окремих облспоживспілках вико­ристовуються не повною мірою, розвиток підприємств відбувається повільними темпами і потребує змін. Адаптація діяльності торгівельних споживчих това­риств як непідприємницьких структур до ринкових умов господарювання пе­редбачає зміцнення їх внутрішнього потенціалу і конкурентних переваг. Перс­пективний розвиток споживчої кооперації неможливий без науково обґрунто­ваної стратегії та її аналітичного забезпечення. Результати SPACE та SWOT - аналізу функціонування підприємств споживчої кооперації довели, що зовнішні загрози перевищують їх можливості, а внутрішній стан, незважаючи на перева­гу сильних сторін, є нестійким [1]. Тому вони мають використовувати свій по­тенціал більшою мірою для нейтралізації зовнішніх загроз, стабілізації та утве­рдження (захисту) конкурентоспроможності, а не для зростання чи здійснення агресивної стратегії. Тобто корпоративною слід вважати стратегію стабілізації.

Дослідження практики управління якістю в організаціях і на підприємст­вах торгівлі споживчої кооперації зводиться до розгляду торговельного обслу­говування, якості праці, якості товарів відповідно до міжнародних стандартів ISO [2, с.9]. Однак якість розробки фінансової стратегії залишається поза ува­гою. Власний капітал, як джерело внутрішніх фінансових ресурсів, має виріша­льне значення для управління підприємством.

Головна ідея реформування відносин власності у споживчій кооперації поля­гає в досягненні справедливого розподілу кооперативного капіталу, обгрунтовано­го виділення подільної і неподільної частини, закріплення подільної частини за пайовиками, активізації на цій основі процесу демократизації внутрішньо-кооперативних відносин і багатоаспектної діяльності системи. Неподільний гро­мадський капітал виступає гарантом існування споживчої кооперації, слугує в ін­тересах добробуту як нинішніх, так і майбутніх пайовиків. За кожним пайовиком закріплюються дві майнові частки: частка в подільному капіталі споживчого това­риства, членом якого він є, і частка в подільному капіталі, переданому споживчо­му товариству Укоопспілкою, обласними (республіканським) і районними спожи­вчими спілками. Пайовий капітал споживчого товариства формують:

- обов'язковий пайовий внесок - це грошовий чи майновий поворотний вне­сок члена споживчого товариства у створення та розвиток споживчого товарис­тва, який здійснюється сплатою грошей, передачею споживчому товариству майна, у тому числі майнових прав, земельних ділянок;

- додатковий пайовий внесок - добровільний грошовий чи інший майновий поворотний внесок члена споживчого товариства понад обов'язковий пайовий внесок у пайовому фонді споживчого товариства;

- цільовий внесок - грошовий, інший майновий чи немайновий внесок члена кооперативної організації, що вноситься понад обов'язковий пайовий внесок, для забезпечення її статутної діяльності.

Споживче товариство може приймати додаткові внески лише за рішенням загальних зборів членів споживчого товариства або уповноваженого ними ор­гану. Правління споживчого товариства подає на їх розгляд: розрахунок потре­би у фінансових ресурсах на поповнення оборотного капіталу на наступний рік; розрахунок планових розмірів кооперативних виплат, які не можуть перевищу­вати середньозваженої облікової ставки Національного банку України за 9 мі­сяців звітного року.

Джерелом інформації для аналізу власного капіталу є форма № 1-р «Звіт про розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України», а також дані синтетичного та аналітичного обліку за рахунком 41 «Пайовий капі­тал» [3]. Пропонується така система аналітичних показників, на якій грунтува­тиметься фінансова стратегія управління капіталом підприємств:

- коефіцієнт співвідношення неподільного і загального (пайового) капіталу - характеризує ступінь усуспільнення кооперативного капіталу;

- коефіцієнт співвідношення додаткових і обов'язкових пайових внесків - відо­бражає зацікавленість пайовиків у підтримці споживчого товариства своїми внесками;

- відношення суми основних і додаткових пайових внесків, внесених за пе­ріод,  до вартості пайового капіталу на кінець періоду - характеризує інтенсив­ність оновлення та приросту пайового капіталу. Зростання показника в динаміці є позитивною тенденцією;

- питома вага у пайовому капіталі персоніфікованої частини (сальдо субра­хунку 414 «Персоніфікований пайовий капітал) - характеризує глибину і ефек­тивність процесу персоніфікації власності. Вона має збільшуватись і наближа­тися до 100% по мірі завершення програми розмежування та закріплення влас­ності. Невикористана пайовиками частка у майні споживчих спілок повертати­меться підприємствам, об'єднанням останніх;

- частка у пайовому капіталі основного (сальдо субрахунку 416 «Пайовий колективний капітал») та резервного (сальдо субрахунку 415 «Пайовий резерв­ний капітал») капіталів є оберненим показником стосовно частки персоніфі­кованого капіталу. Вказані субрахунки є транзитними в процесі персоніфікації власності і після його завершення ліквідуються, оскільки їхня функція вичерпу­ється. Цей показник має наближатися до нуля, адже в процесі персоніфікації ці види капіталу мають розподілитися повністю;

- відношення до пайового капіталу суми списання обов'язкових пайових внесків членів споживчого товариства на покриття збитків від господарсько-фінансової діяльності - характеризує збитковість використання власного капі­талу споживчого товариства.

Аналіз сучасних концепцій економічного розвитку підтверджує той факт, що у несприятливі для економіки періоди перевагу отримують ті види економі­чної діяльності, в яких коротший термін обороту капіталу: сфера торгівлі, фі­нансові і посередницькі операції. Тому при визначенні можливих механізмів ефективного управління торговельними підприємствами споживчої кооперації безумовний інтерес являє механізм адаптації. Саме адаптація до макро-, мезо- і мікроекономічних збурень зовнішнього середовища дозволяє прогнозувати по­ведінку підприємства і формувати раціональні стратегії управління [4].

Таким чином, фінансова стратегія формування капіталу торгівельних спожив­чих товариств полягає у завершенні процесів його персоніфікації, підтримці раціо­нального рівня усуспільнення з метою підвищення економічної ініціативи і розвит­ку підприємливості пайовиків. Концепція має враховувати також подільність майна споживчого товариства, що спонукає до підвищення ефективності його викорис­тання і отримання ним переваг підприємств малого і середнього бізнесу.

 

Список використаної літератури:

1. Жукевич С.М. Стратегічний аналіз діяльності підприємств споживчої кооперації: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.04 [Текст] / С.М. Жукевич; Терноп. держ. екон. ун-т. - Т., 2006. - 20 с.

2. Рибалко Л.А. Формування системи управління якістю споживчої коопе­рації  України: автореф. дис. канд. екон. наук; 08.00.04 [Текст] / Л.А. Рибалко; Полтав. ун-т спожив, кооп. України. - Полтава, 2008. - 20 с.

3. Плеша В. Особливості застосування методичного інструментарію аналі­зу власного капіталу споживчого товариства [Електронний ресурс] / В. Плеша // Наукові Записки. - 2005, - Вип. 14. – Режим доступу: <http://www.library.tane.edu.ua/imajes/nauk_vydannya/oXxJdn.pdf>

4. Ананьєв О. Особливості динаміки розвитку торговельних підприємств у сис­темі споживчої кооперації України в транзитивний період [Електронний ресурс] / О.М. Ананьєв, О.І. Белей // Торгівля, комерція, підприємництво. - 2009, - № 10. - Ре­жим доступу: <http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Torg/2009_10/03.pdf>