Экономические науки/6. Маркетинг и менеджмент

Гриненко А.В.

Національний гірничий університет

Напрямки забезпечення платоспроможності підприємств в умовах кризи

Під впливом глобальної фінансової кризи, нестабільності у політиці і економіці знижуються темпи зростання обсягів виробництва, скорочуються види діяльності, сповільнюються і припиняються інвестиційні процеси. Підприємства не здатні підтримувати рівень розвитку, досягнутий при порівняно стабільній ситуації на ринках товарів, фінансових послуг. У кризовий період основною задачею для будь-якого підприємства стає адаптація до нових, досить складних і жорстких умов господарювання. Необхідною умовою подальшого функціонування підприємства в означеному середовищі є підтримка платоспроможності як здатності виконувати свої зобов’язання в повному обсязі у встановлений термін.

Фінансовим менеджерам для забезпечення платоспроможного стану підприємства у кризових умовах необхідно, в першу чергу, вирішити дві основні задачі: відновлення прибутковості основного виду діяльності та збалансування руху коштів. Ці задачі є тактичними, їх можна віднести до першого етапу підтримання на підприємстві платоспроможного стану. Реалізація цих задач дозволить уникнути кризової тенденції у короткостроковому періоді. Для підтримки платоспроможності підприємства у довгостроковій перспективі необхідно ставити і вирішувати задачі стратегічної спрямованості. До таких задач відносять: досягнення конкурентоспроможності підприємства; ефективне вкладення власних і позикових засобів; збільшення обсягів діяльності і освоєння нових ринків збуту продукції; зниження ризиків утрати платоспроможності в довгостроковому періоді.

Таким чином, управління конкурентоспроможністю підприємства, проведення результативної маркетингової і ризикової політики, прибуткове вкладення вільних коштів і раціональне використання залучених ресурсів є основними напрямами досягнення платоспроможності підприємства на другому етапі подолання кризи неплатежів. Отже, для забезпечення платоспроможності підприємства необхідно вирішувати короткострокові (тактичні) і довгострокові (стратегічні) управлінські задачі.

На зростання прибутку і позитивних грошових потоків впливають економічні процеси на макро- і мікрорівнях, серед яких варто виділити наступні: зміна попиту покупців на продукцію; зміна виробництва і реалізації продукції у конкурентів; можливість знизити витрати на виробництво і реалізацію продукції; можливість збільшити ціну на продукцію зі збереженням або збільшенням обсягів реалізації; зміна ризикових позицій.

Для досягнення або відновлення прибутковості в період кризи необхідно: по-перше, зберегти досягнуті обсяги виробництва і реалізації продукції; по-друге, прискорити оборотність активів; по-третє, знизити заборгованість.

Прибутковість діяльності оцінюється показниками рентабельності. Збільшення показників рентабельності з метою забезпечення постійної платоспроможності підприємства пропонується досягти такими способами: 1) зростання обсягу виробництва і реалізації продукції: для цього необхідно повністю завантажити устаткування, максимально використовувати виробничу по- тужність підприємства; визначити нові ринки збуту і укласти угоди з новими торговими партнерами; 2) скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукцію: а) скорочення змінних витрат: – проведення переговорів з постачальниками сировини, матеріалів на предмет зменшення їх загальної вартості через систему знижок на оплату; – отримання товарних кредитів, відстрочки платежів; б) скорочення постійних витрат: у період кризи для отримання швидкого ефекту від антикризових заходів звертаються маркетингові програми, дослідницькі розробки, адміністративні витрати. Також необхідно провести аналіз методів нарахування амортизації і обрати оптимальний метод з урахуванням складних умов функціонування; 3) підвищення цін: слід врахувати платоспроможність покупців, попит на продукцію, тобто відносну еластичність попиту на продукцію за ціною.

Іншим напрямком досягнення прибутковості у короткостроковому періоді є прискорення оборотності активів. Прискорення оборотності для підвищення ефективності використання коштів пропонується здійснювати за такими рекомендаціями: 1) скорочення запасів товарно-матеріальних цінностей: досягається через синхронізацію обсягів поставок запасів і обсягів виробництва (продажу) продукції; 2) підвищення ефективності управління дебіторською заборгованістю: для зменшення втрат від відволікання оборотних коштів у дебіторську заборгованість необхідно: – організувати, координувати і контролювати процес повернення боргових зобов’язань; – переглянути кредитну політику відносно покупців продукції; – контролювати розрахункові операції за сумнівними, простроченими заборгованостями; – забезпечити своєчасну інкасацію боргу; – провести реструктуризацію дебіторської заборго- ваності; 3) визначення надійності покупців продукції; 4) підвищення ефективності управління необоротними активами: у кризовий період з метою скорочення витрат доцільними є наступні заходи: – реалізація обладнання, яке не використовується у виробничому процесі; – оренда обладнання замість купівлі; – вибір оптимального методу нарахування амортизації, який дозволив би скоротити витрати підприємства і зменшити розмір оподатковуваного прибутку.

Третім напрямом досягнення прибутковості визначено зниження заборгованості. Скорочення заборгованості, недопущення просрочки платежів буде свідчити про фінансову надійність підприємства, про довіру до нього зі сторони кредиторів (банків, інвесторів, торгових партнерів). Наявність значної кредиторської заборгованості як безоплатного джерела коштів підвищує ризик для підприємства і його кредиторів. При цьому підприємство втрачає фінансову стійкість і незалежність.

Для забезпечення платоспроможності в період кризи у короткостроковій перспективі фінансовим менеджерам підприємства необхідно вирішувати задачу підвищення прибутковості діяльності, враховуючи взаємопов’язаність і взаємозалежність показників: рентабельність – обіговість – заборгованість.

Збалансування руху коштів як друга тактична задача, що вирішується для підтримки платоспроможності підприємства, досягається через узгодженість вхідних і вихідних грошових потоків у часі, за обсягами і видами економічної діяльності, дотримання політики економії коштів і спрямування вільних грошей в період макроекономічних спадів виключно на виробничі цілі. У процесі операційної діяльності слід зосередити увагу на підвищенні ефективності систем збуту продукції, раціональному використанні виробничих ресурсів. Актуальними в період кризи залишаються питання підвищення продуктивності праці і якості продукції. Кошти від інвестиційної діяльності необхідно також спрямувати на виробничі цілі, забезпечивши їх вивільнення з неефективних інвестиційних програм. Фінансова діяльність у період кризи уповільнюється через складність отримання кредитних ресурсів. У цей період необхідно оптимізувати структуру капіталу, джерела та умови залучення власних і боргових коштів. З цією метою слід впроваджувати заходи з реорганізації кредитної заборгованості, перегляду дивідендних виплат, реструктуризації наявних кредитів.

Відновлення прибутковості є комплексним завданням при забезпеченні платоспроможності підприємства у кризовий період. Його вирішення потребує дотримання принципу оптимальності і урахування взаємопов’язаності показників рентабельності, обіговості та заборгованості. Збалансування руху коштів у короткостроковому періоді досягається узгодженістю грошових потоків за операційною, інвестиційною і фінансовою діяльністю у часі і за обсягами при реалізації заходів зі скорочення витрат і зростання грошових надходжень.

Література:

1. Глазунов В. Н. Обеспечение текущей платежеспособности предприятия / В. Н. Глазунов // Финансы. – 2004. – №3. – С. 67–69.

2. Журавльова Ю. Ю. Сутність платоспроможності підприємства / Ю. Ю. Журавльова // Фінанси України. – 2006. – №1. – С. 116–120.