Экономические науки/10. Экономика предприятия.

Різник О.В., Ткаченко Є.А.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Україна

Використання кадрового потенціалу фірми в кризових умовах

З переходом від індустріального до інформаційного суспільства в економічній сфері кожної держави зростає роль і значення кадрового потенціалу, рівня інтелекту людей, освіти, кваліфікації, здоров’я, культури, підприємливості, творчих та інших їхніх здібностей. За умов побудови соціально-орієнтованої ринкової інноваційної моделі розвитку економіки України перед вітчизняною наукою постає питання якнайповнішого пізнання трудового потенціалу, особливостей процесу регулювання його трансформації.

Розбудова національної економіки в Україні супроводжувалася погіршенням демографічних параметрів кадрового потенціалу, посиленням міграційних процесів, зниженням життєвого рівня тощо. Тенденція до економічного зростання, яка намітилася протягом останніх років, суттєво не змінила ситуації з відтворення кадрового потенціалу.

Дослідженню питань щодо кадрового потенціалу присвятили наукові пошуки багато вітчизняних учених: В. Костаков, Г. Сергєєва, І. Лукінов, С. Пирожков, О. Хомра та багатьох інших науковців. Різні аспекти досліджуваних питань розглянуті у працях зарубіжних учених: Г. Беккера, Б. Брєєва, Н. Вишневської, Дж. Кейнса, та ін. Водночас багато питань, які стосуються змісту та значення трудового потенціалу регіону ще недостатньо з’ясовані.

Варто зазначити, що категорія "кадровий потенціал" почала утверджуватись в економічній літературі порівняно недавно (з початку 70-х років XX ст.). Її виникнення і "популярність" зумовлені об'єктивними обставинами, що склалися у зв'язку з гострою потребою переведення економіки на шлях інтенсивного розвитку і якісними змінами системи використання людської праці. Саме поняття "кадровий потенціал" відображає погляди на місце і роль людини у виробництві. Раціональне використання кадрового потенціалу стає необхідною умовою переходу економіки держави до ринкової моделі господарювання.

Досі ще немає єдиного трактування цього поняття, і різні автори вкладають у нього неоднаковий зміст. При дослідженні соціально-економічної категорії "кадровий потенціал" в економічній літературі можна виокремити такі основні підходи: демографічний, трудоресурсний, політекономічний, факторний та ін.

Авторами трудоресурсного підходу були: В. Костаков, Г. Сергєєва, Л. Чижова. Вони розглядали кадровий потенціал виходячи з трудових ресурсів, приділивши значну увагу їх якісним характеристикам. Так, Г. Сергєєва та Л. Чижова вважали, що кадровий потенціал - це ресурси праці, якими володіє суспільство. Чисельність працездатного населення та його якісні характеристики (стать, вік, освіта, професійна підготовка, кваліфікація тощо) окреслюють його реальне значення.

Кадровий потенціал країни та її регіонів - це відповідні трудові ресурси, які розглядають в єдності їх якісного й кількісного аспектів. Кадровий потенціал вміщує всіх громадян, здатних брати участь у процесі суспільного виробництва, з урахуванням їхніх фізичних можливостей, наявних знань та професійно-кваліфікаційних навичок. Онікієнко В. стверджує, що під кадровим потенціалом слід розуміти сукупність працездатного населення, яке має відповідну професійно-кваліфікаційну підготовку.

Автори демографічного підходу (І. Лукінов, С. Пирожков, О. Хомра, В. Піскунов) зосереджували увагу на ролі та місці окремих поколінь у функціонуванні кадрового потенціалу. Зокрема, І. Лукінов підкреслив, що дуже важливою є оцінка можливості впливу нашого суспільства на процеси відтворення та використання робочої сили з урахуванням різних стадій життєвого циклу людини, що дасть змогу порівняти та співставити ці періоди з позицій участі людини у виробництві та споживанні.

На соціально-економічну систему регіону кадровий потенціал може впливати залежно від конкретних умов. Значний його вплив на формування системи відбувається в тому випадку, якщо це стосується трудомістких виробництв; середній рівень впливу кадровий потенціал має на систему, в основі якої знаходяться виробництва з середнім рівнем трудомісткості; невеликий вплив спостерігається тоді, коли система формується на основі природних ресурсів. Активність впливу кадрового потенціалу на розвиток регіональних соціально-економічних систем залежить від спеціалізації їх виробництва, від особливостей розміщення кадрового потенціалу.

Кадровий потенціал регіону залежить від індивідуальних трудових потенціалів; він формується під впливом їх якостей з таких складових, як: матеріально-технічна, демографічна, інтелектуальна, культурна. Усі складові кадрового потенціалу тісно взаємодіють і тому не варто відмовлятися від певної впорядкованості його елементів.

Суть демографічної складової полягає в тому, що кадровий потенціал регіону можна підвищити стимулюванням демографічних процесів, які в свою чергу вступають у суперечність із забезпеченням людей засобами існування. До демографічної складової належить також здоров'я, оскільки це один з визначальних чинників у добробуті індивіда.

Розвиток кадрового потенціалу в умовах поступової інтеграції до світового співтовариства є обов'язковою умовою його існування загалом, а також реалізації кожним громадянином держави права на працю та гідне життя. В умовах переходу до ринку слід виробити шляхи, за допомогою яких можна було б продуктивно використовувати наявний у державі, регіонах кадровий потенціал, оскільки це дало б змогу поліпшити конкурентоспроможність на ринку товарів і послуг вітчизняного виробництва.