Экономические науки/10. Экономика предприятия.

Музичук Ю.В., Єфімчук В.М.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Україна

Шляхи збільшення обсягів залучення інвестицій на підприємства України

Одним із найважливіших завдань сучасного етапу розвитку України є забезпечення економічного зростання, позитивних зрушень у сфері життєзабезпечення населення, поступового піднесення його добробуту. Вирішення поставлених завдань неможливе без переходу вітчизняної економіки до інноваційної моделі розвитку.

Відсутність у минулому ефективної власної регіональної інвестиційної політики призвела до виникнення значних диспропорцій у територіальній структурі національної економіки, неефективного використання переваг територіального поділу праці, природо-ресурсного та науково-виробничого потенціалу регіонів.

Спроби визначити шляхи подолання зазначених негативних явищ та виробити ефективні важелі активізації інвестиційної діяльності в Україні, не приділяючи достатньої уваги регіональному рівню, є нереальними. Відправною точкою для зміни зазначених негативних тенденцій є визнання того факту, що активізація інвестиційного процесу у загальнодержавному масштабі значною мірою залежить від регіонального рівня. Делегування повноважень на регіональний рівень і накопичений досвід у цій сфері дозволяє зробити висновок, що активізація інвестиційної діяльності в українських регіонах багато в чому буде залежати від того, наскільки теоретико-методологічна, інституційно-організаційна та нормативно-правова бази управління регіональним інвестиційним потенціалом будуть відповідати мінливим умовам господарювання в процесі забезпечення економічного зростання.

Інвестиції, займають одне з чільних місць в розвитку економічних процесів, вони є одним із найбільш вимогих, визначальних факторів розвитку будь-якої держави. За їх допомогою можливо стабілізувати соціально-економічне зростання та розвиток окремих суб'єктів підприємницької діяльності, значне інвестиційне впливання покращує їх розвиток та рівень одержуваних прибутків.

Сучасний стан розвитку економіки України, характеризується не найкращими показниками, підприємницької діяльності, щоб привабити потенційного інвеститора. Для успішного розвитку підприємства, однією з головних умов, є ефективне проведення інвестиційної політики на підприємстві.

Фінансовий стан вітчизняних підприємств в цілому, можна охарактеризувати, як вкрай незадовільний: відстала технічна база, низький рівень продуктивності праці, значний ступінь зношеності основних фондів, а також низька конкурентоспроможність вітчизняних підприємств порівняно з закордонними, призводить до того, що Україна, залишається постачальником низько технологічних товарів на світовий ринок, втрачаючи при цьому позиції на ринках торгівлі та в очах закордонних інвесторів.

Відсутність інвестицій унеможливлює придбання нових, високоефективних технологій, які б мали можливість виробляти продукцію високого рівня якості, і забезпечити формування експортного потенціалу країни.

Для малих підприємств інвестиційна активність є дуже незначною в основному, це пов'язано з недосконалою інвестиційною політикою та відсутністю чітких програм уряду, для підтримки саме таких підприємств. Малі підприємства, як сегмент ринку залишаються взагалі не конкурентоспроможними, поряд з підприємствами з значними фінансовим потенціалом.

В інвестиційному процесі діяльності підприємств, важливі як екстенсивне - кількісне зростання інвестицій, так і якісне їх зростання, що припускають наукоємні, високотехнологічні інвестиції, які забезпечуються нововведеннями.

Привабливим для інвестора буде таке підприємство, яке буде характеризуватися високим рівнем впровадження нових видів техніки і технологій, вдосконалюючи їх та масово використовуючи у виробництві. Таке підприємство зможе існувати в конкурентному середовищі, і буде надійним важелем для встановлення стійких та стабільних позицій, як на вітчизняних, так і на зарубіжних ринках. При цьому без суттєвих перешкод завойовувати лідируючі позиції на світовому ринку, покращуючи свою репутацію, та конкурувати з іншими високоякісними товарами.

Висока конкурентоспроможність, дозволяє отримувати прибутки і набутки, що зможе зацікавити інвестора, як постійного і надійного партнера, для забезпечення стабільного розвитку підприємства.

Враховуючи надзвичайну важливість інвестиційної складової інноваційного процесу, можна зробити висновок, про доцільність формування інноваційно-інвестиційної стратегії, яка забезпечує узгодження цілей інноваційно-інвестаційної діяльності підприємства і дозволяє подолати конфлікти між ними.

Найважливішим джерелом створення і утримання конкурентних переваг підприємства є виявлення і використання нової науково-технічної продукції при здійсненні інноваційної діяльності, яка є результатом інтелектуальної, наукової і інженерно-технічної творчості фахівців.

Забезпечення високої якості продукції, яка відповідає світовим стандартам, включає її новизну, технічний рівень, надійність в експлуатації, - головна вимога ринкової економіки. У цих умовах основною конкурентною перевагою стає здатність забезпечити і утримати «технологічний відрив» від конкурентів, тобто постійно створювати і освоювати все нові і нові технології і продукти, на базі масштабного потоку інновацій.

Значно гальмує розвиток інвестиційної діяльності, політична нестабільність, яка особливо відчутна зараз. Більшість вітчизняних інвесторів не можуть на всю потужність використати свої можливості, через відсутність стабільного регулювання інвестиційних процесів з боку уряду, неможливістю прогнозувати та вираховувати свої прибутки. Інвестор не знає, яку політику буде проводити нова влада, і як вона безпосередньо позначиться на його фінансовому стані.

Також важливо відзначити, недосконалу базу оподаткування, щодо інвесторів, адже зараз діє таке податкове законодавство, що стримує стимули розвитку інвестиційної активності, наприклад, якщо обсяг виробництва збільшується, то в свою чергу збільшується база оподаткування.

Істотному покращенню умов інвестування в Україні, сприяла б практика побудови системи обслуговування органами ДПІ безпосередньо інвесторів. Платник податку, який планує вкладення крупного капіталу у виробництво, міг би подати в податкові органи, інформацію про цілі та структуру інвестицій. Відповідно має бути визначений чіткий порядок оподаткування, згідно з діючим українським податковим законодавством, тим самим виключаючи в подальшому перерахування фінансових санкцій. Подібна практика широко застосовується у зарубіжних країнах.

Література:

1. Гуткевич С. О. Інвестиційна пріоритетність галузей агропромислового комплексу / С. О. Гуткевич // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 10. – С. 143 – 148.

2. Гончаров В. Н. Инвестиционное обеспечение устойчивых конкурентних позиций предприятия / В.Н. Гончаров // Теоретические проблемы становлення конкурентоспособного производства: материалы междунар. науч.-практ. конф. “Организационные и экономические проблемы становлення конкурентоспособного производства”, (г. Воронеж). – Воронеж: МАН и ПОП, 1999. – С. 27 – 29.