Экономические науки/10. Экономика предприятия.

Доненко О.В., Непомняща Т.С.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Україна

Методика оцінки ефективності використання основного капіталу на підприємствах хлібопекарної галузі

В умовах жорсткої конкуренції, яка характерна для сучасного етапу трансформаційної економіки України, особливе значення для підприємств хлібопекарської галузі харчової промисловості набуває раціональне використання всіх виробничих ресурсів і, насамперед, основного капіталу. У виграші знаходяться ті суб’єкти господарювання, які активно шукають і знаходять резерви росту ефективності використання основного капіталу, повністю реалізують фактори підвищення капіталовіддачі.

Ріст віддачі основного капіталу є важливим напрямком підвищення виробництва хлібопекарської галузі, котра посідає четверте місце в структурі виробництва харчової промисловості країни, випускаючи майже 7 % загального обсягу продуктів харчування. Хлібопекарська індустрія в значній мірі визначає добробут населення, оскільки норма споживання хліба на кожного мешканця в Україні приблизно втричі вища в порівнянні з європейськими державами. Така ситуація склалася історично, вона випливає з менталітету вітчизняного споживача хлібопродуктів, а також є наслідком досить низької купівельної спроможності основної маси населення.

Ріст капіталовіддачі являє собою не тільки головне джерело збільшення випуску продукції, прибутку та рентабельності хлібопекарських підприємств, але й в значній мірі зумовлює економію матеріальних та трудових ресурсів. У зв’язку з цим особливо актуальними є питання удосконалення методології аналізу ефективності застосування основного капіталу підприємств, кількісного визначення факторів і резервів росту капіталовіддачі.

Еволюція ідей щодо економічної природи основного капіталу, методології дослідження капіталовіддачі в промисловості розкрита в багатьох наукових працях в галузі політичної економії, економіки промисловості, статистики. Разом з тим динаміка ринкових умов, розвиток сучасного економічного аналізу потребує систематичного розширення та поглиблення теоретичних поглядів на дані питання та удосконалення процедури аналізу підвищення віддачі основного виробничого капіталу.

В економічній літературі зазначеним теоретичним, методологічним та практичним проблемам присвячені роботи вітчизняних та зарубіжних економістів: Аракеляна О.О., Афанасьєва В.О., Буніча П.Г., Воротилова В.А., Гаркуші О.М., Герасимчук Н.А., Глинського В.В., Горфінкель В.Я., Дронова Ф.А., Житної І.П., Задольського А.Г. Заїнчковського А.О., Іоніна В.Г., Кантора Л.М., Карнаушенко Л.І., Кім М.Д., Козаченка С.В., Осипова В.І., Покропивного С.Ф., Рімера М.І., Сенчагова Б.К., Шеремета А.Д., Янкового О.Г., Єгупова Ю.А. та ін.

Однак, незважаючи на велику кількість наукових праць в даній області, існує ще ціла низка питань, потребуючих подальшої розробки. Це проблеми, пов’язані з дослідженням теоретичної сутності основного капіталу в сучасних умовах виробництва, методології проведення аналізу впливу окремих чинників на величину капіталовіддачі, формування факторного середовища дослідження ефективного використання основного виробничого капіталу, оцінки реальних резервів його росту.

Місце підприємств у галузі, їх фінансовий стан, конкурентоспроможність на ринку залежить від стану та ефективності використання основного капіталу. Виходячи з проведених теоретичних досліджень в роботі встановлено, що в сучасній економічній літературі немає чіткого понятійного апарату, який стосується термінів, що відносяться до сутності та складу основного капіталу. Для його позначення використовуються такі поняття як "основні засоби", "основні фонди". Проведене дослідження виявило відсутність єдності у визначенні основного капіталу підприємств та його речового змісту. На основі узагальнення теоретичних досліджень було сформульоване наступне визначення основного капіталу - це сукупність майнових цінностей підприємства, які багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами. Він характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, що інвестований в усі види необоротних активів. Речовим складом основного капіталу, на нашу думку, в першу чергу, є основні засоби та нематеріальні активи.

Використання основного капіталу потребує від обліковців та аналітиків підприємства знань основних нормативних документів актів, якими регламентується складання і подання звітності, зміст окремих форм, розділів, статей. Дослідження нормативної бази з питань бухгалтерського обліку, фінансового аналізу та контролю використання основного капіталу свідчить, що на сьогодні ці аспекти широко освітлені. Основними законодавчо» нормативними документами, що регулюють діяльність підприємства в процесі використання основного капіталу є Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV та Положення (стандарти) бухгалтерського обліку. У Національних стандартах бухгалтерського обліку термін «капітал» застосовується досить часто. На сьогодні в нашій країні розроблені та затвердженні 32 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, які регулюють методологічні засади ведення обліку окремих об'єктів - активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств.

Дослідження методики фінансового аналізу використання основного капіталу, засвідчило, що на досліджуваному підприємстві не проводиться достатній фінансовий аналіз основного капіталу, який би надавав інформацію про стан, ефективність використання та резерви його поліпшення. Це є негативним для діяльності підприємства в цілому, адже основний капітал є головною складовою сукупного капіталу і потребує у сучасних умовах вирішення проблеми формування оптимальних структурних пропорцій, що забезпечують життєздатність підприємства.

У зв'язку з тим, що на досліджуваному підприємстві не проводиться достатній фінансовий аналіз основного капіталу, який би надавав інформацію про стан, ефективність використання та резерви його поліпшення, у даній роботі нами запропонований більш детальний аналіз основного капіталу з використанням певної методики його проведення. Це насамперед розрахунок показників, що характеризують рух, стан, ефективність використання основного капіталу, а також проведення факторного аналізу, що дає змогу оцінити вплив окремих факторів. Найголовніше у проведенні фінансового аналізу - постійне вдосконалення методики, що застосовується на підприємстві. У цьому мають бути зацікавлені працівники фінансових служб підприємства. Методика має бути ефективною та допомагати оперативно вживати необхідних попереджувальних заходів. Так, проведення аналізу складу і структури основних засобів забезпечить керівництво підприємства інформацією про склад основних засобів і співвідношення між іншими групами, уможливить виявлення тенденції зміни структури основних засобів за групами.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” від 18.05. 2000 р. № 288/4509

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи” від 2.11. 2000 р. № 750/4043

3. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. - К.: Ника-Центр, 2000.-511с.

4. Буряковский В. Финансы предприятий. Учебное пособие.- Днеп.: Пороги, 2008.- 246 с.

5. Дем’яненко І. Фінансова стійкість підприємств та її бюджетно–податкове регулювання // Фінанси України. – 2009. – №5 – с. 127–129