Экономические науки/10. Экономика предприятия.

Гордієнко Г.С., Шпак Ю.В.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Україна

Оцінка ефективності використання виробничих потужностей на машинобудівному підприємстві

Ринкові трансформації в економіці України відбуваються в умовах гострого дефіциту інвестиційних ресурсів, що свідчить про низькі темпи оновлення виробничого апарату машинобудівних підприємств та прискорення його морального та фізичного старіння, з одного боку, і наявності хронічного недовантаження виробничих потужностей підприємств у результаті перманентних кризових явищ – з іншого боку. Такі обставини обумовлюють необхідність розроблення досконалих аналітичних методів оцінювання рівня використання потенціальних виробничих можливостей, виявлення ресурсів поліпшення їх використання як важливого фактора підвищення ефективності виробництва.

У сучасній фаховій літературі недостатня увага приділяється дослідженню розвитку та ефективності використання виробничих потужностей промислових підприємств. Ці проблемні питання здебільшого висвітлюються лише на сторінках сучасних підручників і посібників, в яких з позицій ринкового господарювання розглядаються окремі аспекти формування і використання виробничих потужностей промислових підприємств [1–3].

При цьому важливе значення має розроблення методів розрахунку показників, а також способів визначення нормативних значень кожного з показників.

Під системою показників варто розуміти їх взаємопов'язану сукупність, за допомогою якої забезпечується комплексне кількісне оцінювання стану і виявлення резервів поліпшення інтенсивного використання виробничих потужностей.

За цим визначенням можна сформулювати основні вимоги, яким повинна відповідати система показників. Зміст цих вимог полягає у такому: 1) вони повинні формуватися за єдиною методологічною основою, з тим, щоб за своїм змістом відображати ефективність використання потужних ресурсів; 2) бути максимально простим при розрахунках, що дасть можливість отримувати за їх допомогою необхідну інформацію для управління виробничими потужностями, яку можна використовувати на всіх рівнях його ієрархії; 3) об'єктивно відображати поведінку об'єкта, що аналізується (ділянки аналізу) і розраховуватись за плановими, обліковими та оперативними даними, давати можливість порівнювати використання виробничих потужностей за різний період часу, аналізувати таке використання в межах підприємства, а також використовуватись для проведення порівняльного аналізу в цій сфері споріднених підприємств; 4) характеризувати вплив інтенсивності використання виробничих потужностей на ефективність виробництва шляхом виявлення величини і ступеня реалізації резервів поліпшення використання потужностей.

Відповідно до сформульованих вимог систему показників можна розділити на три групи. До першої групи доцільно ввести коефіцієнти, що характеризують рівень освоєння проектної і використання виробничої потужності підприємства, до другої – коефіцієнти, що характеризують використання устаткування, і до третьої – вартісні показники, що характеризують віддачу виробничого апарату.

Особливість кожної групи полягає в тому, що до її складу входять показники, межі застосування яких визначаються їх об'єктивним економічним змістом.

Своєю чергою, кожний із показників, що входять до тієї чи іншої групи, має суворо визначене призначення в системі аналізу і покликаний дати оцінку одному з напрямків процесу інтенсивного використання виробничих потужностей, доповнювати окремі його сторони. У зв'язку з цим розглянемо методи визначення величини і призначення кожного з показників, що входять до тієї чи іншої групи й до системи загалом.

Важливе значення для характеристики використання виробничої потужності підприємства має аналіз рівня використання виробничих потужностей окремих його підрозділів. За результатом проведення такого аналізу можна судити про правильність вибору провідної ланки, за якою прийнято потужність підприємства, і про величину резервів збільшення випуску продукції окремими цехами. Дуже важливим моментом в аналізі є визначення рівня використання середньої розрахункової чи нормативної величини виробничої потужності. З цією метою застосовується коефіцієнт використання нормативної величини потужності (Кн).

На підставі величини коефіцієнта використання того чи іншого виду потужності можна оцінювати резерви поліпшення її використання, а також ступінь напруженості планових завдань підприємством. Однак досягнутий високий рівень коефіцієнта використання виробничої потужності не завжди дає підставу стверджувати про оптимальне її використання. Це пояснюється насамперед тим, що на підприємствах при визначенні їхніх виробничих потужностей орієнтуються на потужність тих підрозділів, які є вузькими місцями. Отже, виробничі потужності занижуються та не відображають реальної їх величини, якою володіють підприємства. У зв'язку з цим не можна судити про раціональне використання технологічного устаткування, яке є в наявності і про потенційні резерви його завантаження.

Враховуючи вимоги системного підходу до аналізу, необхідно дотримуватись єдиного принципу побудови показників на загальній основі. Значною мірою цій вимозі відповідає друга група показників (коефіцієнт змінності роботи обладнання, коефіцієнт завантаження устаткування, показник, що характеризує середній час роботи одиниці устаткування). Ці показники відображають вплив двох груп факторів: а) які характеризують конструктивно-технологічні особливості продукції, яка виготовляється, і досягнутий організаційно-технічний рівень виробництва (величина машиномісткості, трудомісткості Т); б) які відображають наявну кількість потужнісних ресурсів та їхнє функціонування в часі.

Будь-який із зазначених показників відображає насамперед використання технологічного устаткування, що визначає величину виробничої потужності. Динаміка цих показників не тільки показує рівень використання виробничої потужності, але і свідчить про величину потенційних резервів поліпшення такого використання.

Потенційні резерви поліпшення використання виробничих потужностей і підвищення ефективності виробництва проявляються особливо чітко, якщо зіставити величини коефіцієнтів використання виробничих потужностей і завантаження устаткування.

Так, якщо коефіцієнт змінності характеризує використання устаткування в часі, а коефіцієнт завантаження – ступінь використання реального фонду часу роботи устаткування при заданому обсязі виробництва чи прийнятій величині виробничої потужності підприємств та їх підрозділів, то коефіцієнт пропорційності – рівномірність у роботі машинного парку тільки підрозділів. За допомогою цього показника можна визначити, яка кількість встановленого устаткування в даному виробничому підрозділі може одночасно працювати за існуючої структури машинного парку і структури машиномісткості (трудоємності) заданої виробничої програми. Разом з тим він показує, наскільки масштаб роботи відповідає встановленому обладнанню на певний момент часу у виробничому підрозділі.

Перевага використання коефіцієнтів змінності, завантаження і пропорційності в аналізі рівня використання резервів виробничих потужностей полягає в тому, що їхня величина визначається на основі відпрацьованих чи передбачуваних до відпрацьовування машино-годин. Відомо, що машино-години є найважливішим елементом розрахунку величини виробничої потужності.

Відповідно, за допомогою запропонованих коефіцієнтів можна одержати об'єктивну аналітичну інформацію про ефективність використання виробничих потужностей.

Література:

1. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. Й.М. Петровича. 2-ге вид., випр.– Львів: "Магнолія плюс", 2006. – 580 с.

2. Економіка виробничого підприємства: Навч. посібник // За ред. Й.М. Петровича. 3-тє вид., випр.– К.: Т-во "Знання" КОО, 2002. – 405 с.

3. Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: Підручник.– Львів: "Магнолія 2006", 2008. – 400 с.

4. Мазур І.М. Особливості розрахунку показників виробничої потужності у нафтогазоконденсатовидобутку // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць: В 4 т. Дніпропетровськ, 2005. – Вип. 210. – Т. 1. – №207. – С. 44–51.

5. Мазур І.М. Регулювання виробничої потужності підприємства в системі управління ефективністю виробництва // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник накових праць: В 5 т.– Дніпропетровськ.– Вип. 207. – Т. 1. – 2005. – №207. – С. 114–123.

6. Петрович Й.М. Оптимізація використання виробничих потужностей на засадах реінжинірингу // Вісник Хмельницького національного університету. Серія: “Економічні науки”: В 4 т. – Хмельницьк, 2007. – Т. 1. – С. 113– 118.