Редько І.А., ст. викладач Мелентьєва О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Проблемні питання ухилення від сплати податків

 

В країнах з трансформаційною економікою сплата податків не носить еквівалентного характеру, що стає підґрунтям для антифіскальної поведінки платників, породжуючи бажання змен­шити податкові зобов'язання або взагалі ухилитися від їх виконання.

Про­блемам ухилення від сплати податків присвячені роботи та­ких вітчизняних учених, як В. Вишневський, А. Вєткін, П. Мельник, С. Павленко, В. Попович, А. Савченко, Д. Соколовський, Л. Омелянович, О. Турчиноа, та ін. Їхні досліджен­ня сфокусовані на виявленні фактів, що спричиня­ють ухилення від сплати податків та розробці засобів бо­ротьби з цим негативним явищем, при цьому використовуючи власний категорійний апарат. Але, залиша­ється невирішеною проблема розробки єдиної теоретичної бази для вивчення такого актуального питання, як змен­шення податкових зобов'язань з боку платників податків.

Основною метою статті є теоретичне обґрунтування і розмежування таких економічних категорій, як податкові оптимізація і планування, ухилення від сплати податків та уникнення оподаткування.

В економічній літературі відсутній єдиний теоретичний підхід до дослідження проблеми несплати податків та обов'язкових зборів до бюджету в повному обсязі. В ­окре­мих виданнях використовується термін «ухилення від по­датків», в інших «уникнення», деякі застосовують навіть та­кі терміни, як «податкова оптимізація». Так, Л. Омелянович визначає ухилення від податків як дії суб'єктів господарювання, спрямовані на мінімізацію по­даткових зобов'язань усіма припустимими законодавством способами [4, с. 236]. Таким чином, ухилення від сплати податків об'єднує будь-які дії щодо зменшення податкового навантаження, але кримінальна відповідальність наступає лише за вчи­нення злочину, передбаченого ст. 312 Кримінального ко­дексу України від 5 квітня 2001 року №2341 – III.

В. Вишневський і А. Вєткін розрізняють терміни «ухилен­ня» і «уникнення». Під уникненням від сплати податків розу­міють діяльність господарюючих суб'єктів, направлену на мінімізацію податкових зобов'язань всіма допустимими законом способами. Натомість ухилення від сплати податків, на думку авторів, - це протиправні дії по змен­шенню податкових зобов'язань, наслідками яких у випадку їх виявлення може бути відповідальність за порушення по­даткового законодавства [2, с. 10]. Наведені вище визначення роблять спробу конкретизу­вати та підкреслити нелегальний характер дій платників за умови ухилення від сплати податків.

Крім цих термінів деякі науковці виділяють і інші. Наприклад доволі часто зустрічається термін «податкове планування» - це законний спосіб мінімізації податків з використанням на­даних законом пільг і можливостей скорочення податкових зобов'язань. На відміну від ухилення від сплати податків податкове планування є аб­солютно законним способом зберегти свої кошти. Складовою частиною процесу податкового планування є податкова оптимізація, яка представляє собою процес, пов'язаний із досягненням визначених пропорцій усіх фі­нансових аспектів угод підприємства.

Таким чином, ухилення від сплати податків передбачає будь-які дії платників щодо зменшення обов'язкових пла­тежів шляхом порушення чинного законодавства.

Але податкова служба використовує термін «мінімізація податкових зобов'язань». У Листі від 02.04.2007 р. №6448/7/23-5017 «Щодо руйнування механізмів мінімізації, що використовуються суб'єктами, які декларують від'ємне значення об'єкта оподаткування (збит­ковими підприємствами)» умовно схеми мінімізації податко­вих зобов'язань було розділено на чотири категорії: схеми зменшення податкових зобов'язань; схеми оптимізації податкових зобов'язань; схеми ухилення від оподаткування; схеми, що мають ознаки шахрайства [1].

При цьому ДПАУ визнає формальну законність застос­ування перших двох видів мінімізації податкових зо­бов'язань, але з деякими обмеженнями - «які формально є законними, проте їх реалізація не є можливою без залучен­ня інших суб'єктів господарювання і, як правило, спрямова­на на перенесення об'єкта оподаткування об'єкта оподаткування на інших осіб з меншими (пільговими) ставками оподаткування, нерезидентів, фіктивних суб'єктів господа­рювання. При цьому слід розрізняти законність здійснених операцій, пов'язаних з такими категоріями, І в ході здій­снення документальних перевірок визнавати «зловживан­ня» суб'єктом господарювання своїм правом, розмежовую­чи діяльність на господарську й таку, що здійснюється без очевидного економічного змісту» [1].

Третя категорія схем мінімізації податкових зобов'язань – пов'язані з ухиленням від оподаткування. Такі схеми можуть досягатися завдяки не відображенню у податкових деклара­ціях податкових зобов'язань, використанню у розрахунках підставних («фіктивних») осіб, або ж визнаних банкрутами.

Четверта категорія схем - пов'язані з шахрайством, пі­дробкою документів. Зазначене може досягатися шляхом укладання удаваних правочинів, зокрема використання пі­дроблених документів, у тому числі для отримання незакон­ного відшкодування з бюджету сум ПДВ.

Отже, застосування схем оптимізації та мінімізації опо­даткування за методикою ДПАУ зводиться до застосуван­ня лише п'яти методів:

·                    заниження ціни реалізації;

·                    метод транзитних фірм;

·                    залучення позикових та кредитних коштів під відсотки;

·                    застосування розрахунків у вигляді цінних паперів;

·                    придбання сумнівних з точки зору фактичного надання і використання у господарській діяльності послуг.

Підсумовуючи вищенаведене. можна запропонувати таку схему групування шляхів зменшення податкового наванта­ження на підприємство, яка передбачає легальні і нелегальні засоби:

1.                 В межах діючого законодавства: зменшення податкових зобов’язань допустимими законодавством шляхами (уникнення, податкова оптимізація, податкова мінімізація);

2.                 З порушенням чинного законодавства: ухилення від сплати податків (свідоме порушення законодавства, шахрайство).

Слід зазначити, що дії в межах чинного законодавства, спрямовані на зменшення розмірів подат­кових зобов'язань, можуть бути представлені як одноразо­вими діями (уникнення) або низкою взаємопов'язаних про­цедур, які представляють процес податкового планування, включаючи податкову оптимізацію і мінімізацію.

Таким чином, сьогодні на законодавчому рівні будь-яка оптимізація, мінімізація, уникнення та подальше плануван­ня податкових платежів у межах існуючого законодавства є неправомірним і привертає увагу з боку контролюючих ор­ганів, тому подальше реформування податкової системи в контексті проблеми ухилення від сплати податків повинно бути спрямовано на забезпечення прозорості податкового законодавства і підвищення якості надання суспільних благ як мотивацію до сплати податків.

Література

1.Лист ДПА України від 02.04.2007 р. №6448/7/23-5017 «Щодо руйнування механізмів мінімізації, що використовуються суб'єктами, які декларують від'ємне значення об'єкта оподаткуван­ня [збитковими підприємствами]».

2.Вишневський В., Вєткін А. Відхід від сплати податків: теорія і практика. Донецьк: Монографія ІНАН України, Інститут економіки промисловості, 2003. - 10, 62 с.

3.Дедекаєв В. Ухилення від сплати податків в Україні: витоки проблеми та шляхи її розв'язання // Економічний Часопис. -2004. - №9.

4.Податкова система: Навч. посіб./Л.О.Омелянович, О.О.Папаїка, В.О. Орлова, Г.Є.Долматова, О.В.Веретенникова. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. - 276 с.