Державне регулювання цін та антиінфляційна політика в Україні як необхідна складова регулювання економіки в умовах ринкової трансформації

Сторощук М. І.

Наук. кер. – Зибарєва О. В.,

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Державне регулювання цін та антиінфляційна політика в Україні як необхідна складова регулювання економіки в умовах ринкової трансформації

Проблеми регулювання цін та антиінфляційної політики в Україні завжди знаходились в центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що для нашої держави є вкрай важливим визначення шляхів досягнення стабільної грошової одиниці, оптимального режиму монетарного устрою, які б сприяли ціновій стабільності, економічному зростанню і зайнятості. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу держави з економічної кризи.

Для забезпечення грошової стабільності серед центральних банків все більшої популярності набуває режим таргетування інфляції, що забезпечує формування концепції монетарної політики і передбачає наявність трьох основних елементів. Це:

- законодавче закріплення цінової стабільності як основної мети монетарної політики в довгостроковій перспективі;

- проголошення центральним банком кількісних цільових показників інфляції на визначений часовий період і відповідальності за її дотримання;

- активізація дій органів монетарної влади.

Оскільки контроль за інфляцією є не самоціллю монетарної політики, довгострокова цінова стабільність важлива лише в тому аспекті, коли вона сприяє прискоренню темпів економічного зростання, підвищенню добробуту населення, зниженню безробіття. При запровадженні таргетування інфляції довгострокова цінова стабільність проголошується прямою метою грошово-кредитної політики.

Значна кількість вітчизняних та закордонних вчених приділяли свою увагу дослідженню проблеми у сфері державного регулювання цін та антиінфляційної політики в Україні.

Зокрема Захарова О. Ф. в своїх наукових дослідженнях [2] аналізувала проблему взаємозв’язку конкурентної політики з ціновим регулюванням держави в процесі ринкового регулювання України, М. Артус [1] визначив державне регулювання ціноутворення в умовах ринкових відносин та Марцин В. С. [3] дослідив особливості антиінфляційної політики в Україні.

Незважаючи на велику кількість наукових праць вітчизняних авторів щодо проблем державного регулювання цін та антиінфляційної політики, необхідно зауважити, що існує доцільність дослідження даного питання і в майбутньому, оскільки це є одним з найважливіших факторів виходу з фінансової кризи, що зумовлює актуальність дослідження даної теми.

В економічних дослідженнях проблеми регулювання приросту грошової маси в обігу описують комплекс державних заходів, спрямованих на врегулювання грошового обігу, зменшення грошової маси, припинення непомірного зростання цін. Все це є складовою стабілізаційних заходів, які використовуються на макроекономічному рівні. Основними заходами антиінфляційної політики є зниження дефіциту державного бюджету, зміна його структури через припинення фінансування збиткових підприємств, зменшення непродуктивних витрат, зміна соціальної політики, фінансування бюджетного дефіциту шляхом емісії державних цінних паперів, контроль за зростанням заробітної плати, дотримання жорсткої кредитної політики.

Нині в Україні тривають дискусії щодо сутності монетарної політики. Вважається, що вона має обмежуватися підтриманням стабільності грошової одиниці як ззовні, так і в середині. Відповіді на ці дискусійні питання дає міжнародний досвід діяльності переважної більшості сучасних центральних банків. Єдиною стратегічною метою монетарної політики держави є цінова стабільність. Для її досягнення банки використовують курсову прив’язку до однієї зі світових валют як номінального якоря і завдяки цьому досягають цінової стабільності всередині країни. Інші центральні банки перейшли чи переходять на режим прямого таргетування інфляції або використовують більш електичні підходи до контролю за інфляцією. Історичний досвід багатьох країн засвідчує, що економічне зростання є більшим, якщо центральний банк запобігає надмірній інфляції та нестабільності, забезпечує оптимальний пруденційний контроль за банківською системою, яка повинна ефективно виконувати роль фінансового посередника, та нівелює інфляційні очікування всіх суб’єктів економіки шляхом підвищення їхньої довіри як до монетарної політики, яку він реалізує, так і до банківської системи в цілому [3, с. 95-96].

Існуюча політика фактичної прив’язки гривні до долара США – це ціновий якір з точки зору підтримання цінової конкурентоспроможності української економіки, але враховуючи коливання долара щодо інших світових валют (зокрема щодо євро) в довгостроковому періоді, а також зміну структури зовнішньої торгівлі чи структури зовнішнього боргу, можна очікувати на виникнення потреби у зміні курсової прив’язки. Це, безумовно, впливатиме на зміну інфляційних очікувань в Україні. З цієї точки зору доцільною є розробка концепції монетарної та валютно-курсової політик – вільно плаваючого валютного курсу через систему таргетування.

Також без рішучої боротьби із ціновими змовами дуже важко перемогти інфляцію, неконтрольоване зростання ринкових цін та несправедливий перерозподіл ринкових доходів на користь підприємств-монополістів. Важливим резервом розвитку сприятливого конкурентоспроможного середовища є розвиток та підтримка малого та середнього підприємництва [2].

Проаналізувавши індекси споживчих цін і цін виробників промислової продукції за 2009–2010 роки можна сказати про негативну тенденцію зростання цін в кожному місяці відносно до попереднього. Тільки в липні та серпні 2009 року спостерігається зниження індексу споживчих цін до 99,9 та 99,8%, а також зниження цін виробників промислової продукції до 99,3% у травні 2009 р. [4].

Індекси споживчих цін і цін виробників промислової продукції

у 2009–2010 роках (у % до попереднього місяця)

Зважаючи на загальновизнані переваги таргетування інфляції як монетарного режиму, пріоритетом монетарної політики має стати стабільність. Насамперед слід звернути увагу на: забезпечення чіткого і зрозумілого орієнтиру для всього суспільства, який може легко використовуватися під час укладання контрактів усіма економічними агентами; добре налагоджену систему цільових показників інфляції, що дає НБУ кредит довіри до нього та певну свободу дій у реагуванні на короткострокову нестабільність.

Отже, інфляційне таргетування є перспективним для України. Воно шляхом стабілізації інфляційних очікувань та зниження відсоткових ставок за довгостроковими кредитами сприятиме розвитку внутрішнього сектору економіки.

Список використаних джерел:

1. Артус М. Державне регулювання ціноутворення в умовах ринкових відносин/ Артус М. // Світ фінансів. – 2009. - №4. –128 – 134 с.

2. Захарова О. Ф. Державне регулювання цін та конкурентна політика в Україні/ Захарова О. Ф. // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2008. - №2. –161 – 167 с.

3. Марцин В. С. Міркування щодо особливості антиінфляційної політики в Україні/ Марцин В. С. // Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №1. –93 – 102 с.

4. http://www.ukrstat.gov.ua – Державний комітет статистики України.