Економічні науки/3. Фінансові відносини

Цуркан І. М. к. е. н., доцент, Зайцева М. В., студентка 4 курсу Національний гірничий університет

Розвиток недержавного пенсійного страхування в Україні

На сучасному етапі розвитку національної економіки все більшої актуальності набуває проблема пенсійного забезпечення населення. Нині діюча в Україні пенсійна система не виконує належним чином покладених на неї завдань. В правовому, економічному та соціальному відношеннях вона не відповідає необхідним вимогам, тому потребує термінових та принципових змін. Так, пенсійні витрати в Україні у 2008 році досягли 16% ВВП, що є найвищим відсотком серед усіх країн світу і майже вдвічі перевищує цей показник у Європі. Середній рівень державних пенсійних видатків в країнах Організації економічної співпраці та розвитку складає 7 % від ВВП. У 2009 році цей показник в Україні зріс приблизно до 18% [1]. Це пов’язано із погіршенням демографічної ситуації в країні: зростає кількість людей пенсійного віку, яка за прогнозами Світового банку вже в 2025 році буде дорівнювати кількості зайнятого населення. Як наслідок цього – зростання видатків з бюджету та дефіцит Пенсійного фонду, який за результатами першого кварталу 2010 року перевищив 29 млрд. грн. Подальше посилення навантаження на зайняту частину населення у вигляді підвищення пенсійних внесків та податків на фінансування пенсійних витрат буде стимулювати тіньову сферу економіки та деградацію інших галузей, що залежать від державного бюджету. Іншими чинниками, що обумовлюють необхідність реформування пенсійної системи є зниження економічної активності працездатного населення, поширення тіньової зайнятості, масштабна трудова міграція. Таким чином, проведення пенсійної реформи в Україні є життєво необхідним і в питанні подолання економічних проблем, і з метою забезпечення соціального добробуту громадян.

Зараз пенсійна система України знаходиться в процесі реформування. З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що передбачає створення в Україні нової пенсійної системи, яка складається з солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (І рівень), накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (ІІ рівень) та системи добровільного недержавного пенсійного забезпечення (ІІІ рівень) [2].

Для забезпечення функціонування третього рівня пенсійної системи Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 передбачив створення нових установ – недержавних пенсійних фондів (НПФ), які займаються виключно накопиченням пенсійних внесків вкладників з подальшим їх інвестуванням та здійсненням пенсійних виплат учасникам [3]. Недержавне пенсійне забезпечення (НПЗ) відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні гідного рівня життя громадян після виходу на пенсію. Окрім цього, воно сприяє економічному розвитку, оскільки сформовані за рахунок внесків вкладників фонди є стабільним джерелом інвестиційних ресурсів.

НПФ почали активно створюватись в Україні більше п’яти років тому. На кінець 2008 року в Україні було зареєстровано 109 НПФ, з яких найбільша кількість були створені у формі відкритих – 86 (78,9%), 14 (12,8%) – у формі корпоративних, 9 (8,3%) – професійних. Така диференціація фондів свідчить, що найбільш прийнятними є відкриті НПФ як організації, котрі характеризуються найбільшою прозорістю та доступністю. 2009 року загальна кількість НПФ зменшилась до 107. На кінець 2009 року кількість учасників НПФ становила 497 тис. осіб, протягом року вона зросла на 3%. Детально динаміка кількості НПФ та їх учасників у 2005-2009 рр. представлена на рис. 1.

Обсяги зібраних пенсійних внесків у 2009 році становили 754,6 млн. грн., що на 29,5% більше минулого року, а кількість адміністраторів НПФ зменшилась на 6 і становила 44. Протягом 2009 року адміністраторами НПФ було укладено близько 62,5 тис. пенсійних контрактів з 49,8 тис. вкладниками, з яких 4,6% – юридичні особи, які здійснили 95,8% пенсійних внесків за системою НПЗ, а 95,4% – фізичні особи. Обсяги пенсійних внесків у 2009 році зросли на 29,5% і становили 754,6 млн. грн, а пенсійних виплат – на 230% і дорівнювали 90,1 млн. грн [4].

Загалом, аналізуючи систему НПЗ з точки зору кількості функціонуючих НПФ, збільшення кількості її учасників та вкладених коштів, ситуація є задовільною. Але, порівнюючи ці дані з аналогічними показниками країн Європи, що також знаходяться на шляху перебудови пенсійної системи, а також враховуючи, що Україна більше 18 років тому набула незалежності, ситуація із НПЗ викликає занепокоєння. Сьогодні до НПФ залучено менше 2% працюючого населення. У країнах із розвинутою ринковою економікою ці показники в десятки разів більші. Нагромадження системи недержавного пенсійного забезпечення протягом 2004-2008 років становили менше 1% річних обсягів надходжень Державного пенсійного фонду.

Серед перешкод, що стримують розвиток недержавного пенсійного забезпечення в Україні основними є:

· Недостатня поінформованість населення про концепцію пенсійної реформи та значення у ній системи НПЗ, що стримує її розвиток;

· недовіра населення до НПФ та відсутність просування позитивного іміджу існуючих НПФ;

· висока частка витрат населення спрямовується на поточні потреби, а не на заощадження;

· недосконалість нормативно-правової бази з питань НПЗ, яка потребує опрацювання та удосконалення;

· невирішені питання стосовно надання податкових пільг у системі НПЗ.

Для побудови ефективно діючої системи НПЗ та вирішення існуючих проблем необхідно вжити наступні заходи:

· розробити комплекс заходів державної підтримки сфери недержавного пенсійного забезпечення;

· удосконалити нормативно-правову базу у сфері регулювання діяльності НПФ;

· опрацювати недоліки системи оподаткування діяльності НПФ;

· проводити широку кампанію з інформування громадян про діяльність НПФ, спектр їх послуг та перспективи розвитку;

· переглянути структурні обмеженням інвестування пенсійних активів;

· створювати нові ефективні інструменти для інвестування пенсійних накопичень, що забезпечать високу дохідність за мінімального ризику;

· розвивати фондовий ринок та проводити прогнозовану державну політику.

Подальше реформування системи недержавного пенсійного забезпечення дозволить вирішити не лише соціальні, а й економічні проблеми, оскільки НПФ є важливим джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів в країні та сприяють стабільній розбудові та підвищенню конкурентоспроможності національного господарства.

Література:

1. «Исправление» пенсионной системы/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.1npf.com.ua

2. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"// Відомості Верховної Ради України. – 2003, № 49-51. – 376 с.

3. Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення"// Відомості Верховної Ради України. – 2003, № 47-48. – 372 с.

4. Підсумки розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення у 2009 році/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua