Економічні науки/3. Фінансові відносини

Гаврилова О.С, Гордієнко Є.С., Циплакова І.Г.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Проблеми фінансування дефіциту державного бюджету в Україні

Дефіцит державного бюджету — явище в економіці не нове. Повною мірою бюджетний дефіцит є наслідком дискреційної бюджетно-податкової політики, адже уряд не може точно визначити розмір майбутніх бюджетних надходжень і необхідних витрат. Він лише затверджує загальні положення, що регулюють податкові ставки, форми та обсяги трансфертних виплат, а також визначає пріоритети в структурі державних замовлень і закупівель. Однак навіть при налагодженій процедурі прийняття зазначених рішень реальні обсяги надходжень до бюджету та розміри державних витрат значною мірою залежать від стадії (циклу) розвитку економіки. Інакше кажучи, бюджетний дефіцит зростає в періоди спаду, оскільки державні доходи від податкових надходжень зменшуються, а обсяги трансфертних виплат зростають, і скорочується під час підйому економіки, оскільки податкові надходження збільшуються, а обсяги трансфетних виплат відповідно зменшуються.

Дефіцит державного бюджету свідчить насамперед про його незбалансованість. Отже, поява бюджетного дефіциту зумовлена неправильно обраною та реалізованою концепцією збалансування бюджету.

Та вже коли постала така проблема – дефіцит державного бюджету, необхідно приймати рішення щодо його фінансування. Проблеми фінансування дефіциту державного бюджету належать до досить гострих та дискусійних. Це пов'язане з тим, що дефіцитне бюджетне фінансування здійснює неоднозначний вплив на розвиток країни. Досягнення позитивних результатів нерідко супроводжується виникненням негативних наслідків, які можуть навіть перевищити програмовані поліпшення. У періоди економічних криз і фінансових потрясінь проблеми зведення бюджету з дефіцитом і забезпечення його фінансування ще більше ускладнюються. За таких умов, з одного боку, необхідним є збільшення державних витрат, а з іншого - допущення зростання державної заборгованості, яка може стати наслідком такої політики, послаблює фінансову систему країни.

Проблема фінансування державного дефіциту особливо гостро постала в Україні. Уже визначення змісту фінансування дефіциту бюджету, прийняте в нашій державі, потребує уточнення. У Бюджетному кодексі України (ст. 2) замість поняття «фінансування дефіциту» використовується термін «фінансування державного бюджету». Наведене визначення не є чітким, воно не містить найважливіших характеристик фінансування дефіциту бюджету. У прийнятому положенні відсутня характеристика змісту операцій, які відображаються терміном «фінансування бюджету». Увага звертається переважно на джерела його покриття. Проте такі операції мають особливості, що відрізняють їх від операцій з формування доходної частини бюджету. По-перше, вони спрямовані на забезпечення фінансування видатків, не перекритих доходами бюджету. Інакше кажучи, фінансування бюджету має на меті розширення обсягів видаткової частини за межі мобілізованих доходів. По-друге, для забезпечення такого фінансування додаткові кошти залучаються до державного фонду з використанням особливих форм, відмінних від формування доходів бюджету.

Ресурси, мобілізовані з використанням механізмів фінансування, направляються на забезпечення видатків, які поділяються на дві групи: погашення державного боргу та проведення додаткових видатків . Першу з цих груп визначено зобов'язаннями держави, які мали місце в минулі періоди, з огляду на що вона є наперед заданою і не підлягає коригуванню. Друга група передбачає направлення ресурсів на проведення додаткових видатків, запланованих на поточний період. Її обсяг і структура залежить від тих завдань, які вирішуються у ході здійснення державної політики у поточному періоді. Важливим є також те, що ці операції мають на меті залучення ресурсів не тільки для забезпечення прямого фінансування видатків, але й для надання кредитів з боку держави.

Зведення бюджету з дефіцитом, яке передбачає проведення операцій з фінансування бюджету, не є свідченням його незбалансованості. Дійсно, бюджет може вважатися незбалансованим, коли заплановані видатки не перекриваються відповідними бюджетними ресурсами. Але при цьому слід звернути увагу, що таку балансування має певні особливості. Воно забезпечується шляхом використання джерел, які з фінансової точки зору значною мірою відрізняються від надходжень у формі податкових  і неподаткових доходів, надходжень від операцій з капіталом, відрахувань до цільових фондів та одержання бюджетних трансфертів.

Як правило, дефіцит державного бюджету зводиться до перевищення видатків над доходами.  При визначенні збалансованості бюджету необхідно враховувати також такі операції, як надання та повернення кредитів. Перевищення суми надання кредитів вимагає їх додаткового фінансування, з огляду на що такі операції стають основою для збільшення дефіциту бюджету, адже для їх виконання залучаються додаткові ресурси як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Слід звернути увагу на можливі негативні наслідки використання бюджетного дефіциту як важеля бюджетної політики. За певних умов він може перетворитися на фактор стримування розвитку економіки та нагромадження соціальних проблем: зокрема, надмірне збільшення його обсягів обмежує залучення фінансових ресурсів для розвитку приватного сектора економіки і провокує зростання ставок за кредитні ресурси.

Наслідком невиваженої політики щодо зведення бюджету з дефіцитом може стати також нарощування державного боргу в обсягах і структурі, які спричиняють руйнівний вплив на економічний розвиток. Різке збільшення соціальних виплат за рахунок коштів бюджету, який балансується шляхом збільшення дефіциту, нерідко призводить до активізації інфляційних процесів і послаблення стійкості національної валюти. Ще однією проблемою може стати погіршення інвестиційної привабливості вітчизняного бізнесу та зниження його конкурентоспроможності. До негативних факторів слід віднести також посилення ручного управління виконанням бюджету.

В Україні формування бюджету з дефіцитом зумовлюється тим, що в нашій державі є значна потреба у проведенні реформ у багатьох сферах, фінансуванні розвитку інфраструктури, підвищення якості адміністративних та соціальних послуг. Для їх забезпечення необхідно залучити додаткові джерела фінансування шляхом більш активного використання економічного потенціалу країни.

Намагання будь-якою ціною обмежити обсяги бюджетного дефіциту та державного боргу в Україні без урахування їх можливого позитивного впливу на розвиток національної економіки можна розцінити як відмову від активного використання зазначених інструментів при проведенні державної фінансової політики. Такий підхід не націлює на прискорення модернізації вітчизняних підприємств, створення інфраструктури, адекватному розвиткові ринкових відносин у країні, підвищення конкурентоспроможності національного господарського комплексу.

На особливу увагу заслуговують питання фінансування державного дефіциту за рахунок надходжень від приватизації. Слід враховувати, що залучення ресурсів у такий спосіб не передбачає повернення коштів позичальникам. Як у випадках розміщення державних боргових зобов'язань. Тому фінансування бюджету шляхом використання приватизаційного ресурсу не спричиняє збільшення державного боргу, проте повинне мати цільовий характер.

У випадках, коли плани надходжень від приватизації не виконуються, уряд змушений залучати для їх компенсації додаткові ресурси у формі запозичень або фінансування по активних операціях, причому у стислі строки, що стає фактором підвищення вартості запозичень.

В останні роки в Україні прийнято курс на стабільне збільшення як доходів, так і видатків державного бюджету. Було затверджено також програми зростання обсягів державного кредитування. У свою чергу, для забезпечення таких операцій нарощувались обсяги  фінансування дефіциту державного бюджету. Прийняті планові показники відповідають такій політиці. Проте в ході їх практичної реалізації затверджені законодавством показники фінансування бюджетного дефіциту не досягаються.

У нашій країні формування бюджету з дефіцитом зумовлюється тим, що є значна потреба у проведенні реформ у різних сферах, фінансуванні розвитку інфраструктури, підвищенні якості адміністративних і соціальних послуг. Проте в Україні використання бюджетного фінансування не можна розцінювати як виважене. Наслідком цього стало недостатнє державне фінансування розвитку національної економіки, проведення структурної перебудови, формування ринкової інфраструктури та реформування інших сфер господарського комплексу.

У нашій країні управління фінансуванням дефіциту державного бюджету доцільно зорієнтувати на запобігання загострення ситуації у фінансовій сфері. Для цього слід збільшити інвестиційні видатки бюджету і витрати на підтримку вітчизняного бізнесу, а також посилити стимулювання внутрішнього попиту. Необхідною є фінансова підтримка державних банківських установ, спрямована на зміцнення їх стійкості за рахунок нарощування статутних капіталів. Потребують підтримки програми стимулювання організованих заощаджень населення та обмеження відпливу депозитів.

Україна понад 10 років іде до ринкової економіки. Але на будь-якому ринку продукція повинна мати попит, а всі закони і бюджет — спрямовуватися на зростання економіки, а отже, на зростання рівня життя населення в цілому. Авторитет влади виросте залежно від того, наскільки тверда національна валюта і наскільки низький рівень безробіття в державі. Проте на даному етапі розвитку економіки нашої країни говорити про твердість національної валюти зарано, тим більше це стосується безробіття. В умовах кризи безробіття в Україні тільки зростає, рівень життя українців дедалі погіршується. Тому необхідно терміново вдосконалювати бюджетну політику, зокрема у сфері управління державним дефіцитом.

Література:

1. В.В. Венгер. Фінанси, навч. посібник, Київ: «Центр учбової літератури», 2009р.

2. Л.В. Фещенко, П.В. Прогноза, Н.В. Кузьминчук. Бюджетна система України, навч. посібник, Київ: «Кондор», 2008р.