Экономические науки/ Экономика предприятия

Козін В.В.

 (науковий керівник ст. викладач Калишенко В.О.)

ХНЕУ, Україна

Визначення критеріїв оптимізації структури

фінансових ресурсів  підприємства

Питанням оптимізації структури фінансових ресурсів суб’єктів господарювання присвячені наукові праці видатних вчених-економістів –І. Блан­ка [1], Р. Квасницької [4], T. Воробьева [3], В. Ковальова [5],М. Коробко [7], Т. Стоянонової [10] та інших. Аналіз існуючих методів доведення структуризації ресурсів підприємства до її оптимального рівня  та впровадження їх в повсякденну практику забезпечує підвищення прибутковість та покращення показників фінансової діяльності суб’єкта господарювання. Від того, на скільки така структура є оптимальною, залежить успішність реалізації фінансової стратегії підприємства в цілому. При визначенні оптимальної структури фінансових ресурсів необхідно враховувати такі моменти: формування переважно за рахунок власних джерел підвищує фінансову стійкість та незалежність підприємства, а також мінімізують ризик втрати платоспроможності; формування за рахунок зовнішніх джерел сприяє підвищенню рентабельності власного капіталу, скороченню терміну досягнення економічного ефекту, забезпечує більшу прибутковість діяльності та можливість збільшення потенціалу підприємства при виникненні необхідності збільшення об’ємів господарської діяльності, а також відсотки по кредиту вираховуються  при розрахунку податку на прибуток, що знижує фактичну вартість позики.

Також, слід враховувати той факт, що оскільки ресурси будь-якого підприємства є унікальними, то не можна говорити про єдину універсальну методику оптимізації його структури. Слід зазначити, що процес оптимізації структури ресурсів підприємства має здійснюватись на основі формування цільової структури, яка являє со­бою таке співвідношення власних та запозичених фінансових коштів підприємства, яке дозволяє повною мірою забезпечити досягнення ви­браного критерію її оптимізації. Таким чином, проблему вибору підприємством тієї чи іншої структу­ри його ресурсів може бути вирішено лише за умови вибору певної критеріальної характеристики оптимальності співвідношення їх струк­турних елементів [4]. В результаті аналізу літературних джерел виділено певний перелік критеріїв оптимальності співвідношення частки власного та боргового фінансування (рис. 1).

Критерій оптимальності структури капіталу

Максимальна ціна акцій підприємства

(Брігхем, Стоянова Нікбахт, Гроппелі, Крейніна  [2,10,4,8])

Максимальна вартість підприємства (Бланк, Павловська, Притуляк, Коваленко та інші  [1,9,6]

Ефективне співвідношення рентабельності власного капіталу та фінансової стійкості

(Шим, Сигел, Ковальов,

Терещенко та інші  [4,5,11])

 

Рис.1. Критерії доведення структури фінансових ресурсів до оптимальності

 

Теоретичний виклад та практичне застосування методів вибору оптимальної структури ресурсів, розрізняється в різних вчених і диференціюється в залежності з обраним критерієм оптимізації. Найбільш детально зазначена проблема розглянута у роботах Бланка І.О. [1], який виділяє наступні критерії оптимізації:

1) метод оптимізації структури ресурсів за критерієм максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності власного капіталу. Цей метод грунтується на багатоваріантних розрахунках рівня фінансової рентабельності при різній структурі ресурсів. Остання виражається через такий показник, як ефект фінансового левереджу, який полягає у тому, що підвищення частки залученого капіталу обумовлює зростання рентабельності власного, але позитивний ефект має місце лише у тому випадку, коли різниця між валовим прибутком та середнім розміром відсотка за кредит є позитивною величиною;

2) метод оптимізації структури ресурсів за критерієм мінімізації його вартості. Метод грунтується на попередній оцінці власного та залученого капіталу за різних умов їх формування, обслуговування та здійснення багатоваріантних розрахунків середньовзваженої вартості капіталу;

3) метод оптимізації структури ресурсів за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків, який пов'язаний із процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства.

Практично встановлено, що застосування різних методичних підходів до структуризації ресурсів підприємства можуть давати різні результати. Це демонструє той факт, що зазначені методологічні підходи оптимізації структури не мають єдиної комплексної моделі, яка б могла узагальнити перераховані етапи. У роботі М.В.Коробко[7], розроблена комплексна модель оптимізації джерел фінансування діяльності підприємства. Застосування даного методичного підходу не тільки забезпечує при проведенні оптимізації структури фінансових ресурсів врахування всіх розглянутих вище критеріїв, а і дає змогу оптимізувати структуру позикового капіталу. Але, у якості критерію мінімізації рівня фінансових ризиків автор пропонує розглядати коефіцієнт автономіє, тому дана методика більш підходить для підприємств на початковому етапі свого розвитку, відкритті нового підприємства, при зміні розмірів існуючого підприємства, при вирішенні питання про реінвестування прибутку. Тому, у якості даного критерію більш доцільним є використання моделей фінансування, а саме консервативного підходу, але обрання стратегії фінансування повинно провадитися з позиції фінансового стану конкретного підприємства. Тобто, для забезпечення фінансової стійкості підприємства фінансування його необоротних активів, постійної частини та половини змінної частини оборотних активів буде провадитися за рахунок власного капіталу та довгострокового кредиту. Інша половина змінної частини оборотних активів буде фінансуватися за рахунок короткострокового кредиту, товарного кредиту та внутрішньої кредиторської заборгованості. Таким чином, отримана модель багатокритеріального завдання оптимізації структури ресурсів підприємства, дозволяє  сформувати найбільш ефективну та раціональну, яка забезпечує підприємству максимізацію рентабельності власного капіталу, мінімізацію середньозваженої вартості капіталу, максимізацію фінансової спроможності підприємства та мінімізацію фінансового ризику.

Література:

1. Бланк И.А. Управление формированием капитала.- К.: Ника-Центр, Эльга, 2002.- 512 с.

2. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. - К.: Мо­лодь, 1997.- 1000 с.

3. Воробьев Ю.Н. Фінансовий менеджмент: Навч. посібн.- Сімферополь: Таврія, 2007.- 632 с.

4. Квасницька Р.С. Причинні чинники динаміки цільової структури капіталу підприємств як потенціал підвищення ефективності їх підприємницької діяльності // Вісник Львівської державної фінансової академії: Збірник наукових статей. - Львів, 2005. - № 7. - С. 152-159.

5. Ковалев В.В. Курс  финансового менеджмента: учеб. пособие - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008.- 448 с.

6. Коваленко Л.О. Фінансовий менеджмент/ Навч. посібн.- Чернігів: ЧДІЕУ, 2001.- 456 с.

7. Коробко  М.В. Оптимізація структури капіталу // Вісник Технологічного університету Поділля.-  2003.-№1( Ч. 2.)-С.110-115.

8. Крейнина М.Н. Финансовый менеджмент/ учеб. пособие - М.: Изд-во «Дело и сервис», 1998.- 304 с.

9. Павловська О.В., Притуляк Н.М. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посібник для сам ост. вивч. дисц.- К.: КНЕУ, 2002. -388 с.

10. Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент: теория и практика. Учебник./ Под ред. Е.С. Стояновой.- 2-е изд., перераб. и доп.- М.: Изд-во Перспектива,1997.-574 с.

11. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. Посібник.- К: КНЕУ, 2003.- 554с.