Кошель М.А.
Харківський національний
економічний університет, Україна
Обґрунтування необхідності планування потреби
підприємства в оборотному
капіталі
Останнім часом у наукових роботах почали розроблятися та розглядатися нові
методи фінансового планування, які придатні для сучасних економічних умов. Перш
за все це роботи, присвячені теоретичним засадам фінансового планування на
підприємстві. Так, у роботах О.Терещенко, Бень Т. та Довбні С. обґрунтовуються
основні принципи фінансового планування на підприємстві [3, 7]. Мойсеєнко І., у своїй
статті, розглядає значення фінансового планування, фактори, що заважають його
застосуванню на діючих підприємствах та пропонує шляхи вдосконалення механізму
фінансового планування на вітчизняних підприємствах [5, с.156]. Пащенко І.Л.
доводить необхідність розробки при плануванні попереднього прогнозу,
ґрунтуючись на продовженні минулих трендів і видів політики у майбутньому, що
забезпечить керівника базовим прогнозом [6, с.47].
Слід зазначити, що процес планування оборотного капіталу на рівні підприємства
потребує не тільки вдосконалення, але й визначення нових пріоритетів в процесі
планування, враховуючи, що його планування на сьогоднішній день не носить
комплексного та систематичного характеру.
Процес планування оборотного капіталу є складовою частиною фінансового
планування, де відбувається визначення майбутнього обсягу формування та
використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення безперервного
технологічного процесу. Основою планової діяльності виступає фінансовий план,
який передбачає одночасно із виробленням фінансової стратегії підприємства на
перспективу розроблення конкретних показників. Фінансові плани забезпечують
зв’язок доходів і витрат виробництва на основі взаємоузгодження показників
розвитку підприємства з його фінансовим забезпеченням. У процесі фінансового
планування проводиться необхідний попередній контроль за формуванням і
раціональним використанням фінансових ресурсів. Фінансове планування дає
можливість визначення життєздатності підприємства. Відповідно, основна мета
фінансового планування - це
забезпечення виробничого процесу відповідними як по обсягу, так і структурі
фінансовими ресурсами.
У контексті фінансового планування оборотного капіталу доцільно визначити
такі конкретні цілі планування оборотного капіталу: забезпечення формування
достатнього обсягу оборотного капіталу підприємства на всіх етапах його
кругообігу; забезпечення ефективності використання оборотного капіталу та
прискорення його обігу; оптимізація структури джерел формування оборотного
капіталу; забезпечення підвищення рівня рентабельності оборотного капіталу.
Варто зазначити, що основна увага фахівців при плануванні оборотного
капіталу продовжує зосереджуватись на встановленні оптимальної потреби підприємства
у матеріалізованих формах оборотного капіталу шляхом визначення норм та
нормативів, тобто використання методу прямого розрахунку. Такий метод припускає
розробку норм запасів для окремих найважливіших видів товарно-матеріальних
цінностей, всіх елементів нормованих оборотних коштів і визначення нормативів у
грошовому вираженні для кожного елемента оборотних коштів та у цілому по
підприємству. При такому підході планування руху оборотного капіталу
обмежується лише на плануванні мінімально необхідної величини оборотного
капіталу, не враховуючи при цьому показники ліквідності та платоспроможності
підприємницької структури.
В теперішніх умовах діють багато факторів, що обмежують фінансове
планування на підприємствах. Одна з основних причин – це високий рівень невизначеності,
непередбачуваності на національному економічному ринку, пов’язаний із змінами в
усіх сферах суспільного життя та відсутність ефективної нормативно-правової
бази вітчизняного підприємництва. Крім того, невеликі фінансові можливості
багатьох підприємств зумовили відмову керівників підприємства здійснювати
серйозні фінансові розробки та залучати висококваліфікованих спеціалістів.
Серед факторів, що спричинили послаблення уваги до нормування оборотного
капіталу, вчені-економісти виділяють такі: відмова держави від фінансування
приросту оборотних коштів за рахунок залишку прибутку; зникнення зв’язку між
кредитуванням матеріальних запасів і затрат та величиною нормативу обігових
коштів; складна і дуже деталізована методика розрахунку потреби в обігових
коштах стала не придатною для управління ресурсами підприємства [4, с.58].
Досвід багатьох розвинутих компаній промислових країн показує, що за
сучасного ринку, з його жорстокою конкуренцією, планування
фінансово-господарської діяльності є найважливішою умовою їх виживання,
економічного зростання та процвітання. Саме воно дає змогу оптимально пов’язати
наявні можливості підприємства щодо випуску продукції з попитом і пропозицією,
що склалися на ринку [5, с.156].
Сучасний стан підприємств, де спостерігається розбалансованість їх фінансової
системи та в свою чергу неплатоспроможність, можна виправити завдяки плануванню
оборотного капіталу. Враховуючи те, що на сучасному етапі розвитку економіки
має місце непередбачуваність, то основну увагу при фінансовому плануванні
доцільно приділити оперативному та поточному плануванні. Одним із напрямків
такого планування є планування ліквідності, платоспроможності, підприємницької
структури на основі бюджету руху грошових надходжень та виплат. У вітчизняній
практиці такий вид планування реалізується шляхом ведення платіжного календаря,
що конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу
використати наявні резерви, дає точніше уявлення про стан платежів та
розрахунків [8, с.339].
Іншим способом планування ліквідності підприємства є планування робочого
капіталу (чистого оборотного капіталу). Робочий капітал визначають як різницю
між оборотним капіталом підприємства та його поточними зобов’язаннями. Він
показує яка частина оборотного капіталу фінансується за рахунок власного
капіталу і довгострокових зобов’язань. Планова величина чистого оборотного
капіталу може бути встановлена на мінімальному та максимальному рівнях:
мінімальну величину встановлюють на рівні не менше 10% обсягу оборотних
активів, максимальна величина зумовлена принципом доцільності.
Вітчизняні підприємства майже зовсім не використовують нормування запасів
матеріальних ресурсів. Це зумовлено низкою причин, серед яких можна виділити
відсутність сталих умов діяльності підприємств як у внутрішньому, так і у
зовнішньому середовищі. Зміна цін, зміна умов постачання, зміна кон’юнктури
ринку повинні вести відповідно до змін у асортименті та обсязі кінцевої
продукції. Цього не можливо передбачити у встановленні норм та нормативів за
методикою, яка пропонувалась постановою кабінету міністрів [1].
Тому необхідність визначення оптимального рівня оборотного капіталу є
реальною і не викликає сумнівів. Проблема лише полягає в тому, яким чином це
необхідно здійснювати.
Література:
1.
Постанова КМУ та НБУ від 10.04.94 № 279 «Про нормативи запасів товарно-матеріальних
цінностей державних підприємств та організацій та джерел їх покриття»
2.
Безкровна Т.Д. Методи фінансування оборотного капіталу підприємства // Наукові
праці НДФІ. – 2006. - №3 (36). - С.109-117.
3.
Бень Т.Г., Довбня С.Б. Бюджетування як інструмент удосконалення системи
фінансового менеджменту підприємств // Фінанси України. – 2000. - №7.– С.48-55.
4.
Марусяк Н.Л. Особливості планування оборотного капіталу підприємства //
Регіональна бізнес-економіка та управління. – 2004. - №3. - С. 56-60.
5.
Мойсеєнко І.Є. Фінансове планування на підприємстві // Фінанси України. –
2001. - №9. – с. 155-158.
6.
Пащенко І.Л. Прогнозування фінансової діяльності підприємства // Фінанси
України. – 2001. – №4. – С. 45-50.
7.
Терещенко О.О, Теоретичні засади бюджетування на підприємстві // Фінанси
України. – 2001. - №11. – С. 17-23.
8. Фінанси підприємств. Підручник / за редакцією проф. А.М. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 2002. – 460 с.