Экономические науки/Экономика предприятия

Гура В.М.

ХНЄУ, Україна

Огляд підходів до оцінки та аналізу фінансової стійкості підприємства

Для вдосконалення процесу оцінки фінансової стійкості необхідно дослідити різні методи розрахунку інтегрального показника, виявити їх переваги та недоліки.

Дослідженню методів оцінки фінансової стійкості приділяють увагу такі дослідники як Л.М. Шаблиста [7], вивчаючи особливості різних методів оцінки фінансової стійкості; Т.Г. Бень, С.Б. Довбня [2], які досліджують процедуру інтегральної оцінки фінансового стану; Т.Є. Рубан, Ю.М. Маляр [4], які вивчають методи удосконалення оцінки фінансової з використанням інтегрального показника. Але наявність великої кількості різнопланових наукових праць з даної тематики не дає однозначного тлумачення який з методів оцінки є найбільш ефективним та універсальним та дає змогу проводити оцінку фінансової стійкості не лише на конкретну дату, а й в динаміці.

На основі дослідження та узагальнення різних методичних підходів щодо оцінювання фінансового стану підприємств виокремлено три з них, які можна вважати фундаментальними:

1) визначення рівня забезпеченості запасів у складі оборотних активів підприємства джерелами їх формування;

2) обчислення певної кількості коефіцієнтів і на основі дослідження їх в динаміці та порівняння з нормативними значеннями вироблення певних висновків щодо фінансового стану підприємства;

3) застосування одного інтегрованого показника, який складається з декількох найбільш вагомих коефіцієнтів, визначення певних меж його значення для ідентифікації фінансового стану підприємства.

Слід зазначити, що перші два підходи набули широкого практичного застосування у вітчизняній аналітичній практиці.

Згідно з першим методичним підходом визначають чотири типи фінансової стійкості підприємства: абсолютна стійкість фінансового стану; нормальна стійкість фінансового стану; нестійкий (передкризовий) фінансовий стан; кризовий фінансовий стан. Щодо визначення ступеня фінансової стійкості залежно від того, які саме джерела використовуються для формування запасів, найбільш зрозумілою можна вважати методику, яка була запропонована В. Ковальовим [3]. Підхід до ідентифікації типу фінансової стійкості залежно від джерел покриття запасів не втратив своєї актуальності, проте слід застосовувати уточнення, які стосуються, по-перше, порівняння величини запасів з показником .чисті оборотні активи, по-друге, диференціації нестійкого фінансового стану з погляду на його припустимість або неприпустимість.

Другий методичний підхід полягає у застосуванні єдиного інтегрованого показника, найчастіше застосовується для оцінки вірогідності банкрутства досліджуваного підприємства. Розробка таких показників є результатом досліджень можливості здійснення комплексної оцінки фінансового стану за допомогою багатофакторного дискримінантного аналізу, метою якого є виведення та інтерпретація значення однієї залежної (пояснюваної) змінної за допомогою значень багатьох незалежних (пояснювальних) змінних. У процесі аналізу підбирають ряд показників, для кожного з яких визначається вага у дискримінантній функції. Величина окремих ваг характеризує різний вплив різних показників (змінних) на значення пояснюваної змінної, яка в інтегральному вигляді відображає фінансовий стан підприємства. Використання цього методу надає можливість здійснювати класифікацію деякої сукупності об'єктів на дві або більше груп залежно від їхніх індивідуальних характеристик. Особливістю цього методу є формування функції, яка характеризує взаємозв'язок між зміною кількісних характеристик та якісною ознакою відповідної групи.

Недоліками даного методу є неврахування галузевих особливостей підприємств та відсутність поглибленої класифікації стійкості фінансового стану підприємств - є тільки дві характеристики - задовільний та незадовільний фінансовий стан. Також багатофакторний дискримінант ний аналіз дає змогу оцінити фінансовий стан підприємства на конкретну дату, а не в динаміці.

Актуальним є питання розрахунку інтегрального показника, що узагальнює значення безлічі ознак, котрі усебічно описують рівень фінансової стійкості досліджуваного підприємства. Доцільним є застосування методики інтегральної оцінки фінансового стану, заснованої на застосуванні методів таксономічного аналізу [5]. Одним з перших методів дослідження багатовимірних об’єктів стало визначення таксономічного показника рівня розвитку. З його допомогою можна оцінити досягнутий на певний момент або за певний період «середній» рівень значення ознак, які характеризують досліджуване явище. Таким чином, для оцінки рівня фінансової стійкості підприємства за певний період часу за допомогою методу таксономії можна об’єднати значення декількох показників, що характеризують фінансовий стан підприємства протягом декількох років, та розрахувати таксономічний показник розвитку. До таких показників можна віднести коефіцієнти поточної та абсолютної ліквідності, коефіцієнт фінансового ризику та автономії, коефіцієнти рентабельності. Отримані значення таксономічного коефіцієнту розвитку показують тенденцію в змінах фінансового стану протягом декількох періодів. Розрахунок відстані між окремими показниками та вектором еталоном дає змогу визначити, який показник має найбільший вплив на фінансовий стан підприємства. Чим ближче значення таксономічного показника до 1, тим вище рівень фінансової стійкості. Недоліком даного методу можна вважати суб’єктивність оцінки при розподіленні елементів на стимулятори та дестимулятори.

Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства розширює економічну суть поняття фінансової стійкості і дозволяє застосовувати його для характеристики здатності підприємства повертатися до стану своєї рівноваги, зберігати її параметри та переходити на новий етап розвитку в умовах випадкових змін зовнішнього та внутрішнього середовища. Інтегральний показник може бути розрахований як за допомогою багатофакторних дискримінантних моделей прогнозування банкрутства, так і з використанням методу таксономії. Проведений аналіз даних методів інтегральної оцінки показав, що таксономічний аналіз дає змогу оцінити фінансовий стан підприємства в динаміці та визначити основні показники, що мають найбільший вплив на його зміни. Подальше вивчення методів розрахунку інтегрального показника може значно спростити процедури оцінки фінансової стійкості підприємства.

Література

1. Автореф. дис. канд. екон. наук: Забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств / Н.І. Соловйова; Нац. наук. центр "Ін-т аграр. економіки" УААН. — К., 2005. — 21 с. — укp.

2. 3Бень Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України. -2002. - № 6. – с. 53-61.

3. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 560 с.

4. Маляр Ю.М., Рубан Т.Є. Удосконалення оцінки фінансового стану підприємства на основі використання інтегрального показника // Научные труды ДонНТУ. – 2004. - №82. – с. 189-195.

5. Плюта В. Сравнительный многомерный анализ в экономических исследованиях: Методы таксономии и факторного анализа. / Пер. с полю В.В. Иванова; науч.ред. – В.М. Жуковской – М.: Статистика – 1980 – 151с.

6. Терещенко С.І. Моделі оцінки платоспроможності підприємств.// Фінанси України. - 2001. - №7. - с. 37-47.

7. Шаблиста Л. М. Фінансова стійкість підприємства: сутність і методи оцінки // Економіка підприємства. - 2006. - №2. – с.46-57