Регулювання економіки країни за допомогою податкових пільг

Головним інструментом мобілізації фінансових засобів для покриття державних витрат є загальнодержавні податки і збори. Державне регулювання з питань податкових надходжень залежить від типу податкової системи, розміру податкових ставок, а також видів податкових пільг.

Виникнення, економічний зміст та основи податкового регулювання економіки були досліджені не одне десятиліття. Серед таких відомих стародавніх вчених були: А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, А. Маршалл, Дж. М. Кейнс та інші. Серед науковців-сучасників проблематикою податкового регулювання активно займаються Е. Аткінсон, Д. Б’юкенен, Д. Стігліц, Д. Сакс, С. Фішер та інші. В Україні ці питання досліджували В. Андрущенко, О. Василик, В. Вишневський, В. Геєць, А. Даниленко, О. Данілов, А. Крисоватий, Ц. Огонь, А. Соколовська, В. Федосов та багато інших.

Незважаючи на проблеми оподаткування, необхідно констатувати, що податкове регулювання економіки, зокрема у вітчизняній теорії фінансів, не вивчалося в концепції “сталого розвитку”.

В державному регулюванні економіки застосування податкових пільг є своєрідним орієнтиром для юридичних і фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів, пільги зменшують податковий тиск на платників. Завданням податкових пільг є рівність в галузі оподаткування, виходячи з отриманого розміру джерела доходів суб’єкта оподаткування. Пільги надаються на окремий податок або збір і в залежності від обставин, які визначають тип пільги - це звільнення від податку в повному обсязі або часткове.

Податкові пільги є альтернативою субсидій, дотацій та інших окремих інструментів пільгового кредитування. Тому для впровадження податкових пільг слід додержуватися системності. Система пільг і привілеїв є своєрідним орієнтиром для юридичних або фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів.

Можливості застосування податкових пільг в Україні регламентуються відповідними податковими законами. Правове регулювання пільг здійснюється, на рівні податкових законів і на рівні підзаконних актів, що визначають конкретні пільги для конкретних суб'єктів оподаткування.

Законодавством України передбачено особливі пільги, які можна поділити на дві групи:

— перша включає відносно традиційні і сталі звільнення від податку незалежно від обставин (звільнення від сплати податку окремих груп платників);

— друга характеризується нетривалим періодом стосовно конкретних об'єктів.

Відповідно до статті Закону України «Про систему оподаткування» встановлення і скасування пільг платникам податків здійснюється Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами згідно із законами про оподаткування.

В законодавстві України існує перелік осіб, які мають право на податкові пільги, одні із них це інваліди Великої Вітчизняної війни першої групи, учаснику бойових дій, інваліди I-II груп, діти з багатодітних сімей (пільги під час вступу до вищих навчальних закладів), рятувальники державних професійних аварійно-рятувальних служб, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, самотні громадяни похилого віку, офіцери військ Цивільної оборони та інші.

Податкові пільги завжди були і залишаються об'єктом особливої уваги та зацікавленості всіх платників податку, оскільки - наявність комплексу податкових пільг означає повне або часткове звільнення юридичних і фізичних осіб від обов'язкових платежів.

Часткове звільнення встановлюються з приводу непрямих податків: ПДВ, акцизного збору, мита. Законодавством України визначені певні групи операцій, які не обкладаються податками. Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» в Україні існує порядок застосування нульової ставки, яка передбачає бюджетне відшкодування платнику податку.

Пільги можливі й потрібні, якщо вони мають цілеспрямований характер. Пільги мають встановлюватися лише стосовно об'єкта, а не суб'єкта оподаткування. Всупереч вимогам ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», якою передбачається, що встановлення і скасування податків та пільг здійснюється Верховною Радою України, а ставки податків та пільги не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законодавчими актами України, крім законів про оподаткування. Президент і Кабінет Міністрів України протягом останніх років видавали нормативні акти, якими встановлювали або скасовували пільги суб'єктам підприємницької діяльності. Часто такі нормативні акти не взаємодоповнювали один одного, а суперечили між собою, що призводило до всіляких порушень як з боку платників податків, так і працівників податкових адміністрацій.

Отже, податкові пільги – це певні переваги, які можуть надаватись окремим платникам податків, тобто ці переваги можуть включаючи можливість не сплачувати податок або сплачувати його у меншому розмірі.

Список використаної літератури

1. Закону України «Про систему оподаткування» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 39, ст.510 (зі змінами і доповненнями)

2. Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.93 р. № 7-93.

3. Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 р. № 56-93.

4. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3.07.98 р. № 727/98.

5. Фінансове право України. Загальна частина. Навч. посібник / За ред. Дмитренко В. - К., 2006.