Луполенко А.В., Чернявська М.К.
Буковинська державна фінансова академія
Диференціація доходів населення: регіональний аспект
Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку
велику увагу приділяють регіональній економічній політиці. Однією з найбільш складних
проблем регіонального розвитку залишається низький рівень життя населення та
поглиблення регіональної диференціації їх доходів, що зумовлено різними
швидкостями соціально-економічного потенціалу. Для оцінки просторової
диференціації рівня життя населення України використовують грошові доходи населення (в тому числі
заробітна плата), показники реального споживання, забезпеченості житлом,
зайнятості, здоров'я, демографічні показники та інші.
Аналіз досліджень та публікацій. Істотний внесок у
розробку проблеми диференціації доходів населення в Україні здійснили
вітчизняні науковці. Зокрема, вивченню тенденцій розшарування населення на
рівні країни і регіонів, особливостей формування доходів населення за
джерелами, проблеми нерівномірності
соціально-економічного розвитку
регіонів присвячено праці В.С. Заяць [3], Г.С. Кваснікова [4],
А.В.Саввова [5], А.Н. Гвелесіані [1], О.В. Гудима [2], М.І. Долішній [6].
Зв’язок оподаткування та диференціації доходів населення досліджують А.А.
Алексєєв, Ю.А. Архангельський, В.О. Мандибура, О.І. Радзієвський, А.В.
Скрипник.
Мета роботи.
Дослідження
регіональної диференціації доходів населення та розроблення механізму її
регулювання з метою подолання негативних соціальних наслідків, які виникають
при розподільних відносинах; виявлення
сучасних тенденцій та особливостей диференціації грошових доходів
населення в процесі трансформації економіки України; розроблення пропозицій
щодо вдосконалення механізму регулювання диференціації доходів.
Виклад
основного матеріалу. За дослідженнями науковців, неоднорідність регіонального
економічного простору зростає, що не може не позначитися на характері і
динаміці регіональних соціально-економічних процесів, у тому числі, пов’язаних
з формуванням доходів населення.
Ґрунтуючись
на визначеннях М.І. Долішнього, можна зробити висновок, що міжрегіональна
диференціація процесу формування доходів населення обумовлена відмінностями у
потенціалах розвитку регіонів:
-
природно-ресурсному;
-
трудовому;
-
демографічному;
-
виробничому;
-
науково-технічному;
-
інфраструктурному [6, 189].
А її результатом є утворення якісно відмінних груп населення за показниками
обсягів, структури і динаміки одержуваних доходів.
Зниження
реальних доходів і зростання їхньої диференціації – це дві основні тенденції у
зміні рівня життя громадян за роки незалежності. Значна частина населення
опинилася за межею бідності або малозабезпеченості, що обумовлює
соціально-економічну нестабільність у суспільстві. Так, за даними ООН, відносна
бідність в Україні складає 78 %, що є підтвердженням несприятливих тенденцій у
суспільстві. Процеси соціальної диференціації спостерігаються в усіх
трансформаційних економіках. Оскільки в
умовах переходу економіки країни до ринкових відносин поширені натуральні
розрахунки та незареєстрована економічна діяльність, населення схилено
приховувати свої доходи, реальний стан матеріальної забезпеченості, і тому його
диференціацію за рівнем добробуту більш точно характеризують показники витрат,
ніж доходів [2,43].
Однак,
в Україні, поряд з Росією, ступінь доходної нерівності не має аналогів серед
східноєвропейських країн, що здійснюють економічні реформи. Проблема
ускладнюється тим, що сформована в Україні економічна система не містить ніяких
вбудованих механізмів перерозподілу доходів у національному масштабі.
На
загал диференціація доходів населення в суспільстві, де панують ринкові
відносини – явище природне, закономірне. Нерівний майновий стан членів
суспільства вважається одним з потужних стимулів соціально-економічного
прогресу, але лише тоді, коли для кожного громадянина створено відносно
однакові можливості реалізувати свій потенціал [1,82].
Регіональні
розходження в Україні досить специфічні й не мають аналогів у світі. Причини
диференціації регіонів за будь-яких соціально-економічних критеріїв, з одного
боку, мають історичне коріння, пов'язані зі специфікою розміщення виробництва
на території країни, а з іншого боку, – зумовлені різними темпами економічної
реформи [5,122]. Розподіл регіонів має значну асиметрію: вищий за
загальноукраїнський рівень заробітної плати мають 9 регіонів, нижчий - в 2 рази
більше - 18 регіонів. Найменш розвинені регіони це ті, що мають аграрну
спеціалізацію. Групу регіонів з високими доходами становлять Донецький,
Дніпропетровський, Запорізький регіони. Це, насамперед регіони, в економічній
структурі яких домінують галузі, що випускають продукцію експортного
призначення, а також великі мегаполіси з розвиненим вторинним сектором
економіки. Групу територій з найнижчими доходами становлять Тернопільська,
Волинська, Херсонська, Чернівецька області
[4,53].
Розглянемо
обсяг доходів населення за регіонами України
за 2005-2008 роки (див.таблиця 1).
Таблиця 1
Доходи
населення за регіонами України за 2005-2008 роки
Регіони |
Наявний дохід у розрахунку на одну особу, грн. |
||||
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
Пит. вага , |
|
Україна |
6332,1 |
7771 |
10126 |
13716,3 |
|
АРК |
5432,9 |
6567 |
8589,7 |
11515,8 |
3,4 |
Вінницька |
5791,1 |
6980,5 |
8963,3 |
11676,4 |
3,5 |
Волинська |
5254,2 |
6387,6 |
8022,6 |
10597,3 |
3,2 |
Дніпропетровська |
7015,9 |
8632,3 |
11439 |
15459,9 |
4,6 |
Донецька |
7088,9 |
8855,9 |
11625,7 |
16220,1 |
4,8 |
Житомирська |
5568,5 |
6754,3 |
8864,5 |
12022,6 |
3,6 |
Закарпатська |
4821,2 |
5757,7 |
7323,8 |
9664,5 |
2,9 |
Запорізька |
7074,5 |
8693,6 |
11276,2 |
15265,2 |
4,5 |
Івано-Франківська |
5321,6 |
6463,4 |
8336 |
11262,8 |
3,3 |
Київська |
6305 |
7953,8 |
10248,8 |
14292,4 |
4,2 |
Кіровоградська |
5568,6 |
6672 |
8564,5 |
11489,3 |
3,4 |
Луганська |
5900,9 |
7343,4 |
9620 |
13411 |
4,0 |
Львівська |
6203,1 |
7394,7 |
9523,8 |
12718,3 |
3,8 |
Миколаївська |
6137,5 |
7318,4 |
9376,5 |
12625,5 |
3,8 |
Одеська |
5883,4 |
7006,1 |
8780,8 |
11754,4 |
3,5 |
Полтавська |
6653,5 |
8064,2 |
10382,3 |
13922 |
4,1 |
Рівненська |
5344,4 |
6540,6 |
8285,6 |
11124,6 |
3,3 |
Сумська |
5972 |
7459,2 |
9876,3 |
13187,2 |
3,9 |
Тернопільська |
5032,7 |
6283,4 |
8063,5 |
10583 |
3,1 |
Харківська |
6355,7 |
7819,6 |
10328,5 |
14065,7 |
4,2 |
Херсонська |
5400,5 |
6492,2 |
8374,5 |
11248,1 |
3,3 |
Хмельницька |
5733,3 |
6943,1 |
8965,3 |
11938,6 |
3,6 |
Черкаська |
5534 |
6795,5 |
8782,7 |
11987,2 |
3,6 |
Чернівецька |
5078 |
6078 |
7738 |
9739,2 |
2,9 |
Чернігівська |
5979,1 |
7201,3 |
9337,4 |
12353,4 |
3,7 |
м.Київ |
10683,3 |
13566,9 |
18233,2 |
24960,2 |
7,4 |
м.Севастополь |
5723,3 |
6790,6 |
9093,1 |
1211,6 |
0,4 |
Всього |
162857,1 |
198815,3 |
258015,6 |
336296,3 |
100,0 |
На основі аналізу за 2008 рік серед
регіонів України по рівню доходів у розрахунку на одну особу переконлива першість
належить м. Києву - 24960,2 грн. Наступні місця
посідають Донецька (16220,1 грн.), Дніпропетровська (15459,9 грн.), Запорізька (15265,2 грн.), Полтавська (13922
грн.) та Харківська (14065,7 грн.) області. Відповідно останні місця у цій
шкалі займають Закарпатська (9664,5 грн.), Чернівецька (9739,2 грн.), Волинська
(10597,3 грн.), Тернопільська (10583 грн.), Херсонська (11248,1 грн.) та
Рівненська (11124,6 грн. ) області. Із
даних таблиці 1 бачимо, що аналогічна тенденція спостерігалася і в попередні
роки. Отже, грошові доходи населення в західних регіонах значно нижчі, ніж в
середньому по Україні. Це пов’язано з тим, що оскільки в західних регіонах, як
правило, вища частка населення, зайнятих у сільському господарстві, то і рівень
доходів населення значно менший.
Суттєва
регіональна диференціація за розміром середньомісячної заробітної плати
обумовлена структурними особливостями економіки регіонів. Так, у 2008 році
середня заробітна плата у галузі сільського господарства у 2,2 рази менша, ніж
у галузі промисловості та у 4,1 разів менша, ніж у галузі фінансів. Крім того,
в Україні сьогодні існує значний розрив між містом, особливо великим, і селом
за рівнем матеріальної забезпеченості, який є одним із найбільш вагомих
факторів, що формує загальну ситуацію з розшарування населення. А це свідчить
про те, що жителі сіл та малих міст наперед обмежені у можливостях до росту матеріального
благополуччя.
Для більш
детального аналізу рівня доходів в різних регіонах України розглянемо важливу
складову грошових доходів населення – заробітну плату. Про середньомісячну
заробітну плату працівників, зайнятих в основних галузях економіки держави в
різних регіонах України, можна судити за даними таблиці 2.
Таблиця 2
Динаміка середньомісячної
заробітної плати по регіонах у 2005-2008 роках
(в розрахунку на одного штатного працівника, грн.)
|
2005 |
2006 |
(+,-) |
2007 |
(+,-) |
2008 |
(+,-) |
Україна |
806 |
1041 |
235 |
1351 |
310 |
1806 |
455 |
АРК |
730 |
952 |
222 |
1220 |
268 |
1609 |
389 |
Вінницька |
597 |
793 |
196 |
1028 |
235 |
1404 |
376 |
Волинська |
591 |
773 |
182 |
1013 |
240 |
1380 |
367 |
Дніпропетровська |
913 |
1139 |
226 |
1455 |
316 |
1876 |
421 |
Донецька |
962 |
1202 |
240 |
1535 |
333 |
2015 |
480 |
Житомирська |
602 |
793 |
191 |
10323 |
9530 |
1404 |
-8919 |
Закарпатська |
665 |
868 |
203 |
1091 |
223 |
1453 |
362 |
Запорізька |
860 |
1091 |
231 |
1394 |
303 |
1812 |
418 |
Івано-Франківська |
718 |
929 |
211 |
1180 |
251 |
1543 |
363 |
Київська |
811 |
1058 |
247 |
1362 |
304 |
1852 |
490 |
Кіровоградська |
624 |
819 |
195 |
1054 |
235 |
1428 |
374 |
Луганська |
805 |
1022 |
217 |
1323 |
301 |
1769 |
446 |
Львівська |
713 |
923 |
210 |
1183 |
260 |
1570 |
387 |
Миколаївська |
744 |
955 |
211 |
1202 |
247 |
1621 |
419 |
Одеська |
768 |
966 |
198 |
1226 |
260 |
1633 |
407 |
Полтавська |
758 |
961 |
203 |
1243 |
282 |
1661 |
418 |
Рівненська |
685 |
888 |
203 |
1133 |
245 |
1523 |
390 |
Сумська |
663 |
857 |
194 |
1098 |
241 |
1472 |
374 |
Тернопільська |
553 |
727 |
174 |
943 |
216 |
1313 |
370 |
Харківська |
759 |
974 |
215 |
1251 |
277 |
1679 |
428 |
Херсонська |
625 |
800 |
175 |
1017 |
217 |
1375 |
358 |
Хмельницька |
584 |
792 |
208 |
1045 |
253 |
1429 |
384 |
Черкаська |
642 |
846 |
204 |
1085 |
239 |
1459 |
374 |
Чернівецька |
621 |
819 |
198 |
1051 |
232 |
1402 |
351 |
Чернігівська |
602 |
790 |
188 |
1016 |
226 |
1370 |
354 |
м.Київ |
1314 |
1729 |
415 |
2300 |
571 |
3074 |
774 |
м.Севастополь |
803 |
1005 |
202 |
1302 |
297 |
1726 |
424 |
Наведені дані таблиці 2 свідчать, що середньомісячний розмір заробітної
плати в Україні за період з 2005 по 2008 роки збільшився у 2,2 рази. Бачимо, що
лідерами в оплаті праці серед областей України у 2008 році є м.Київ (3073
грн.), Донецька (2015 грн.), Дніпропетровська (1876 грн.), Запорізька (1812
грн.), Київська (1852 грн.) та Луганська області (1769 грн.) і м.
Севастополь (1726 грн.). Відповідно
регіони з найменшим рівнем оплати праці – Тернопільська (1313 грн.), Волинська
(1380 грн.), Чернігівська (1370 грн.), Херсонська (1375 грн.), Вінницька (1404
грн.), Житомирська (1404 грн.) та Чернівецька (1402 грн.) області. Подібна
ситуація спостерігалась і в попередні роки. Можна зробити висновок, що найвищий
рівень оплати праці спостерігається у промислових регіонах України, а у
регіонах, де більше розвинене сільське господарство – рівень оплати праці
значно менший. В загальному спостерігається тенденція до зростання рівня
середньомісячної заробітної плати по регіонах за 2005 – 2008 роки.
Отже, підсумовуючи результати оцінки міжрегіональної диференціації сукупних
доходів населення регіонів України, можна зробити такі висновки:
1.
Головна причина цієї диференціації полягає в нерівномірності
соціально-економічного розвитку регіонів, у різних економічних можливостях щодо
розширення джерел формування трудових доходів, збільшення надходжень від
власності тощо.
2.
На тлі скорочення загальної чисельності населення з мінімальними доходами
(на рівні прожиткового мінімуму) в усіх регіонах країни зберігається економічно
невиправдана надмірна диференціація доходів населення, яка не створює
необхідних стимулів для зростання продуктивності праці.
3.
Абсолютний рівень номінальних і реальних доходів переважної більшості
населення країни є надзвичайно низьким і таким, що не задовольняє певною мірою
споживчих потреб населення.
4.
Основними не інфляційними джерелами зростання доходів населення є
ліквідація заборгованості з виплати заробітної плати, підвищення рентабельності
виробництва, запровадження нових соціальних стандартів [3, 60].
Для зменшення
диференціації доходів населення необхідні такі пріоритетні напрями:
- послідовне підвищення мінімального розміру
оплати праці та наближення до рівня прожиткового мінімуму;
-
удосконалення системи оплати праці працівників галузей соціальної сфери –
охорони здоров’я, освіти, культури та сфери послуг;
- розвиток системи регулювання заробітної плати на основі колективних
договорів і тарифних угод у системі соціального партнерства й усунення на цій
основі невиправдано високої диференціації в оплаті праці за категоріями
працівників, галузями і територіями;
- сприяння
розвитку ефективної зайнятості, запобіганню безробіття, створенню нових робочих
містить та умов для розвитку малого й середнього бізнесу;
- обов’язковість страхування осіб, які
працюють на умовах трудового договору для запобігання втрати доходу внаслідок
безробіття, захворювання чи старості;
- підвищення
ефективності системи соціальної підтримки найбільш уразливих і незахищених
верств населення та надання державних соціальних допомог, до яких належать
житлові субсидії, допомога сім’ям з дітьми та допомога малозабезпеченим сім’ям.
Для усунення диференціації доходів населення України необхідно послідовно
підвищувати мінімальний розмір оплати праці й поетапно наближувати до рівня
прожиткового мінімуму; удосконалювати
систему оплати праці працівників галузей соціальної сфери – охорони
здоров’я, освіти, культури та сфери послуг; сприяти розвитку ефективної
зайнятості, запобіганню безробіття, створенню нових робочих містить та умов для
розвитку малого й середнього бізнесу та інше.
Список
використаних джерел:
1.
Гвелесіані А. Вплив соціально-економічного розвитку диференціації доходів
населення України / А. Гвелесіані, І. Литвин // Економіка України. – 2010. -
№1. – С.82-89.
2.
Гудима О.В. Шляхи удосконалення доходів і видатків населення / О.В. Гудима
// Держава та регіони. – 2008. - №4. – С.42-46.
3.
Заєць В.С. Міжрегіональна асиметрія формування доходів населення України,
їх диференціація та резерви зростання /В.С. Заєць //Економіка і регіон. – 2009.
- №2. – С. 57-60.
4.
Кваснікова Г.С. Доходи населення та економічний стан
держави / Г.С. Кваснікова // Актуальні проблеми
економіки. – 2008. – №4. – С. 53 - 60.
5.
Саввов А. В. Доходи населення України та їх динаміка. //
Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. – №2. – С. 121 – 126.
6.
Долішній М.І. Регіональна політика на рубежі ХХ-ХХІ століть: нові
пріоритети / М.І. Долішній – К.:
Наукова думка, 2006. – 512 с.
7.
http://www.ukrstat.gov.ua