Экономические науки/ 5.Управление трудовыми ресурсами

Романенко Н.Г., Федосєєва Ю.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган – Барановського, Україна

Питання соціальної справедливості у контексті трудових відносин

Кожне суспільство передбачає складну систему багатофакторних і різноманітних соціальних відносин. Оскільки кожен суб`єкт будує власну цілеспрямовану економічну поведінку на основі зіставлення свого внеску у суспільне багатство (матеріальне або духовне) з винагородою, яку отримує від суспільства, він знаходиться перед розв`язанням складного завдання: вдається до непрямого, опосередкованого співвідношення, порівнюючи свій вклад і винагороду з внесками та винагородами інших суб`єктів, тобто здійснює своєрідне соціальне та економічне порівняння власного економічного становищ зі становищем інших суб`єктів. Тому проблема соціальної справедливості є надзвичайно актуальною у контексті трудових відносин.

Економічна думка певною мірою пояснила принципи розподілу та перерозподілу матеріальних благ у суспільстві:

- за працею;

- за факторами виробництва;

- за природним правом людини на життя.

Досі не забезпечено справедливого розподілу суспільних доходів, який більш-менш чітко відображав би зв`зок трудових витрат і рівень споживання певних груп населення. Якщо справедливість, а відповідно і ефективність, у розподілі в суспільстві не забезпечується і відсутня довіра до системи розподілу, то в такому разі не досягається головна умова розвитку суспільства – стійкість економічної системи.

З точки зору суб`єкта (індивіда) соціальна справедливість означає, що суспільство здатне адекватно оцінити і визнати результати його діяльності.

Найскладніша процедура соціального порівняння – порівняння системного зв`язку «внесок - винагорода». Тут повною мірою проявляються як раціональні й адекватні, так і раціональні й неадекватні сторони соціального порівняння. Тому й виникають суперечності:

- з одного боку, виникає тенденція вважати природним процес руху до соціальної однорідності, а не жорсткої соціальної диференціації. З іншого боку, принцип однорідності може не поширюватися на певні групи, наприклад, демографічні, коли вважається, що у чоловіків більш висока середня заробітна плата або серед них більше керівних кадрів, ніж серед жінок.

- емоційний елемент порівняння поєднує як почуття соціальної справедливості, так і соціальні прагнення.

- соціальні порівняння здійснюються у двох вимірах: не лише на основі оцінки існуючого, але й уявлення про ідеальне.

- щоб уявлення про ідеальну соціальну структуру орієнтували людину в реальності, їх основою має бути певна максима, однозначний соціальний принцип.

Дію механізму соціального порівняння можна простежити у сфері виміру задоволеності працею. Для цього важливо відокремити два елементи:

1) загальну задоволеність працею (загальну, інтегровану, агреговану оцінку індивідом своєї праці);

2) особистісну задоволеність працею (оцінку суб`єктом окремих факторів, аспектів своєї роботи, її умов і винагороди).

Для оцінки уявлень про рівень соціаьної справедливості важливо визначити певні показники, зокрема:

- ступінь задоволеності суб`єкта (індивіда) своєї участі у процесі суспільної боротьби проти соціальної нерівності в суспільстві та ефективності цієї боротьби;

- ставлення до явищ, які перешкоджають досягненню соціальної справедливості як на рівні суспільства, так і на побутовому рівні (зокрема, в системі відносин на виробництві);

- ступінь задоволеності суб`єкта (індивіда) змістом праці, можливостями впливу на прийняття рішень у системі суспільних чи суто виробничих відносин, дотриманням трудової дисцмпліни, умовами підвищення кваліфікації та професійного рівня;

- ступінь визначеності параметрів соціальної справедливості в системі розподілу матеріальних та моральних благ, розподілу суспільних благ;

- ступінь визначеності критеріїв суб`єктивної оцінки відповідності заробітної плати кількості та якості затраченої праці.

При цьому виникає питання про виявлення причин порушення соціальної справедливості, усунення яких виступає фактором позитивного сприйняття процесів, що відбуваються.

Отже, сприйняття соціальної справедливості як у суспільстві загалом, так і в колективі, з яким пов`язана діяльність суб`єкта (індивіда), багато в чому пов`язане із соціально-психологічним кліматом. Дотримання вимог соціальної справедливості у більшості випадків залежить саме від правильної оцінки діяльності суб’кта (індивіда). Сприйняття справедливості як такої в системі розподільчих відносин істотним чином впливає на економічну (трудову) активність суб`єктів. Недооцінка суб`єктів (індивідів) у системі виробничих відносин призводить до того, що вони не бачать сенсу викладатися на роботі або взагалі займатми активну життєву позицію.

Таким чином, соціальна справедливість є складною системою, яка на соціальному та побутовому рівнях створює рівні умови для використання суб`єктами (індивідами) своїх потенційних можливостей і гарантує відповідну оцінку суспільством результатів їх використання.

Література:

1. http://ru.wikipedia.org/wiki/

2. http://ubooks.com.ua/books/000163/inx50.php

3. http://www.nbuv.gov.ua/portal/