Виконавець: Чорна Н. В., Шнайдер І.М.

Науковий керівник: Раца О.Б.

Буковинська державна фінансова академія

Реалії та проблеми Антимонопольної політики України на сучасному етапі

Функціонування ринкових відносин, в основі яких лежить багатоукладна економіка, передбачає створення рівних можливостей для суб’єктів господарської діяльності, а також їх конкуренцію. В сучасних умовах одним із найголовніших механізмів забезпечення успіху ринкової трансформації економіки та реалізації цілей і завдань сучасної конкурентної політики має бути реформування антимонопольної політики держави.

Метою статті є аналіз основних напрямів та шляхів вдосконалення антимонопольної політики України на сучасному етапі її розвитку.

Питання конкурентної політики, тенденції розвитку ринкової економіки досліджували такі зарубіжні вчені, як Д. Барнес, Р. Вернон, В.К. Вескозі, Дж.Е. Гарінгтон, І. Кірцнер, М. Портер, А. Чемберлін, Д. Шиллінг. В Україні проблеми конкурентних відносин в умовах ринкової трансформації, механізмів державного регулювання в сфері конкурентної розглядалися в працях багатьох учених: О. Андрійко, Ю. Бажала, Е. Бакалінської, З. Борисенко та інших.

Державна політика щодо обмеження монополізму і розвитку конкуренції є невід`ємною складовою внутрішньої економічної та соціальної політики держави. До найважливіших завдань держави належить врівноваження тенденції до монополізації механізмами конкуренції, цілеспрямоване сприяння з боку державних органів розвиткові конкурентних засад в економіці [2, 46].

Реалізація антимонопольної політики будується на антимонопольному (конкурентному) законодавстві, тобто сукупності нормативно-правових актів, які регулюють відносини, пов`язані з економічною конкуренцією. Спеціальні державні органи з питань конкуренції (антимонопольні, антитрестовські, картельні відомства) здійснюють контроль за дотриманням відповідного законодавства, проводять роботу з підготовки пропозицій щодо його удосконалення та розробки рекомендацій стосовно активізації конкуренції в усіх сферах економіки. Структура, компетенція, організація діяльності та підзвітність таких органів визначаються в кожному конкретному випадку змістом антимонопольної політики та правовою формою її реалізації, яка закріплюється в антимонопольному законодавстві.

Основним змістом сучасного етапу антимонопольної політики в Україні є захист уже створеного конкурентного середовища, підвищення ефективності функціонування існуючих конкурентних відносин. Це призвело до трансформації антимонопольної політики держави у конкурентну політику, а антимонопольного законодавства - в конкурентне законодавство, тобто систему заходів держави щодо створення та розвитку конкурентного середовища, регулювання конкурентних відносин і конкурентного процесу з метою підтримки та заохочення економічної конкуренції, боротьби з негативними наслідками монополізму, захисту законних інтересів підприємців і споживачів, сприяння розвитку цивілізованих ринкових відносин, створення конкурентоспроможного вітчизняного виробництва [3, 139]. До методів здійснення антимонопольної політики зараховують:

- правові: прийняття відповідних законодавчих актів;

- організаційно-контрольні: розроблення та організація виконання заходів, спрямованих на запобігання порушенню конкурентного законодавства;

- проведення моніторингу, перевірок, призначення експертизи;

- адміністративно-імперативні: примусовий поділ суб'єктів господарювання, застосування санкцій, накладення штрафів;

- профілактично-роз'яснювальні: інформування, внесення пропозицій, надання рекомендацій [3, 140].

У контексті розгляду заходів антимонопольної політики варто акцентувати увагу на необхідності зниження негативних ефектів використання узгоджених дій, які передбачають укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Це домовленості підприємців про певну ринкову поведінку, які можуть вилитися у встановлення однакових цін, територіальний чи товарний розподіл ринку. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання. Узгоджені дії можуть знищувати конкуренцію, тому без дозволу Антимонопольного комітету вони заборонені. У цьому напрямі Антимонопольний комітет вживає відповідні заходи щодо пом'якшення негативного впливу концентрації на конкуренцію та зменшення негативних наслідків узгоджених дій, які здійснюються з метою монополізації ринків

В українському законодавстві існує дуже багато прогалин і недоліків, які можна було б усунути, просто проаналізувавши джерела антимонопольного законодавства інших держав. Однією з таких прогалин є майже нерозвинуте законодавство щодо монополій у міжнародній торгівлі. Тобто антимонопольне законодавство розвинутих країн світу поширюється на компанії самої країни та іноземні компанії, діяльність яких має прямий, суттєвий і передбачуваний у недалекому майбутньому вплив на комерцію цієї країни. Зрозуміло, що йдеться не про дрібні, а серйозні антиконкурентні дії стосовно відповідного ринку. Антиконкурентна дія територіально може відбуватися як у певній країні, так і за її межами. Якщо така дія відповідного ринку не стосується, то, як правило, жодних дій стосовно такого порушника не відбувається. Це мотивується тим, що інші країни мають свої антимонопольні органи, які зобов'язані за цим стежити [2, 44].

Важливою проблемою у сфері антимонопольно-конкурентної політики України є недосконалість системи державного управління в цілому: підвищення ефективності антимонопольно-конкурентного регулювання може бути досягнуте лише при скороченні масштабів тіньової економіки та корупції; зменшенні кількості державних органів регулювання й контролю за діяльністю монополій; одночасному підвищенні їх відповідальності за прийняті рішення; чіткому розподілі функцій між різними контролюючими структурами; приведенні вітчизняної законодавчої бази у відповідність з нормами міжнародного права тощо [3,140].

Реалії сьогодення вимагають зваженого, "розумного" підходу до проблеми антимонопольного регулювання, яке повинне грунтуватися на принципах пошуку розумного компромісу між забезпеченням умов для розвитку конкуренції за рахунок зниження бар'єрів для входу на ринок і державним втручанням. Інакше кажучи, концепція антимонопольно-конкурентної політики в Україні покликана забезпечити відхід від позиції "регулювання заради регулювання" і бути спрямованою на "регулювання заради розвитку і процвітання економіки". Це питання має стати предметом подальших досліджень спеціалістів у сфері конкурентної політики.

Список використаної літератури:

1. Грецький Р.Л. Механізм захисту конкуренції в контексті антимонопольної політики України // Формування ринкових відносин в Україні, №1 (80), 2008 р., ст.27-31;

2. Кольцова Д.В., Романенко В.В. Аналіз проблем розвитку конкуренції і обмеження монополізму в Україні // Економічний простір, №18, 2008 р., ст..42-46;

3. Слободчикова Ю.В. Характеристика антимонопольної політики України // Держава і регіони, №5, 2009 р., ст.. 137-141;

4. www.amc.gov.ua - Антимонопольний комітет України.