Економічні науки/5.Управління
трудовими ресурсами
Кіндрик Т. О., Романенко Н. Г.
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені М.
Туган-Барановського
Інвестування у
людський потенціал на підприємствах.
Прискорення
динаміки розвитку суспільства, яке почало спостерігатися в індустріальному,
постіндустріальному та інформаційному періодах, обумовило формування наукової
проблеми визначення дієвих заходів прогресивного розвитку суб’єктів
господарювання. А сучасні чесленні публікації в економічній науковій літературі
свідчать про визначальну роль нарощення людського потенціалу у сталому розвитку
підприємств, що робить дану проблематику актуальною у потребах сьогодення. Тому
метою даної статті є розкриття процесу формування людського потенціалу у
працівників підприємств та визначення перспективних форм його розвитку шляхом
зовнішнього інвестування та самоінвестування.
Людський
капітал розглядається в різних країнах світу як найцінніший виробничий ресурс,
який постійно оновлюється, вдосконалюється, еволюціонує, виступає могутнім
фактором економічного, соціального прогресу. На підприємстві людський розвиток
працівників як процес зростання їх людського капіталу та досягнення людського
потенціалу здійснюється завдяки зовнішньому інвестуванню та самоінвестуванню.
«Інвестиції у людський капітал – це вкладання. Спрямовані підвищення
кваліфікації і здібностей персоналу, це витрати на освіту, здоров’я, на
мобільність переміщення робочої сили з низькопродуктивних робочих місць до
більш високопродуктивних». Відповідно зовнішнім інвестуванням у людський
потенціал працівника можуть бути заходи, які здійснюються на мегарівні
управління (програми міжнародних організацій, гранти, конкурси), на макрорівні
(макроекономічне середовище країни у цілому, науково-технічна та інноваційна
політика, державна система виховання та освіти, державні програми, система
соціального захисту населення, кредити на навчання) та на мікрорівні (заходи
розвитку персоналу, навчання, підвищення кваліфікації, перепідготовка, надання
кредитів на навчання персоналу). Самоінвестування у людський потенціал
працівника здійснюється шляхом виділення ним власних коштів і може набувати
форм: навчання у навчальних закладах, стажування, проходження тренінгів,
опанування фахової літератури, спілкування з колегами, участі у виставках,
ярмарках, нарадах, конференціях і т.д.
Необхідність
здійснення інвестування у людський потенціал працівників у вигляді
обов’язкового постійного процесу на підприємствах пояснюється стрімким
розвитком НТП, збільшенням чисельності людей, які здійснюють економічні
відносини, міграцію трудових ресурсів, посиленням конкуренції. Внаслідок цих
чинників з’являються нові товари технології, ринки, галузі і будь-яке
підприємство змушене виділяти кошти на власний розвиток – інвестувати, і значна
частина цих коштів спрямовується у персонал, який є головним ресурсом і
рушійною силою розвитку підприємств.
Треба
врахувати, що навіть у економічно розвинутих країнах питання необхідності
інвестування людського потенціалу є дуже дискусійним. У сучасних умовах
(особливо під час кризових явищ) підприємства усе менше бажають брати на себе
додатковий тягар витрат щодо інвестування у підготовку та розвиток персоналу,
намагаються більшу частину витрат перекласти на працівників. Для цього деякі
підприємства на роботу приймають лише підготовлений конкурентоспроможний
персонал і кожні декілька років оновлюють кадровий склад. Тому кожній
працездатній людині потрібно усвідомити необхідність і обов’язковість
самоінвестування. Самоінвестування на особистому рівні передбачає необхідність
планування та здійснення постійних інвестицій у підтримку здоров’я, отримання
знань, підвищення кваліфікації, здійснення творчості протягом всього життя. На
жаль, більшість людей нехтує самоінвестуванням, здійснює його тимчасово, на
початку формування кар’єри або внаслідок виникнення крайньої необхідності. Але
необхідно врахувати що у XXI ст. у суспільному житті набувають сили нові
тенденції: структурні зміни на ринку праці (зменшення потреби на традиційні
професії та виникнення нових), збільшення кількості інформації, активізація
міжнародних відносин та інтеграційних процесів, які вимагають стратегічності у
самоінвестуванні працівників. Науково-технічний
прогрес потребує значних витрат, пов’язаних з оновленням знань. Формальна
освіта вже давно не єдиний і недостатній метод підготовки людини навіть до
трудової діяльності, не кажучи вже про весь комплекс людської життєдіяльності.
Отримання диплома і початок трудової діяльності має стати не завершенням
процесу освіти, а лише закінченням її загальної, попередньої стадії і початком
більш спеціалізованого тривалого процесу набуття професійної кваліфікації,
компетентності, загальнолюдської мудрості.
Таким чином, можна зробити висновок, що
забезпечення сталого економічного розвитку підприємства, розширення
виробництва та соціалізація праці вимагають обов’язкового інвестування у людський
потенціал. Інвестуючи у своїх працівників, підприємства активізують їхню
трудову віддачу, підвищують продуктивність праці, скорочують витрати робочого
часу, зміцнюють свою конкурентоспроможність. Кошти вкладаються в організацію
професійної підготовки та підвищення кваліфікації, на профілактичні заходи для
зміцнення здоров’я працівників, у цілому — на підвищення якості трудового
життя.
Література:
1. Крушельницька О. В. Управління
персоналом: навч. посіб. / О. В. Крушельницька, Д. П. Мельничук. – К.: Кондор,
2003. – 296 с.
2. Сардак С. Е. Перспективні
форми інвестування у людський потенціал на вітчизняних підприємствах./С. Е.
Сардак //Інвестиції: практика та досвід. – 2009 - № 22. – С. 9-11
3.http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,36/catid,147/id,5176/