Свереда Н.І.

Науковий керівник: Раца О.Б.

Буковинська Державна Фінансова Академія

МІЖНАРОДНА ТРУДОВА МІГРАЦІЯ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВО- ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

На сучасному етапі одним із важливих елементів глобальної економічної системи є міжнародний ринок праці, а основною метою його функціонування – досягнення економічної рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили. У зв’язку з нерівномірним розподілом трудових ресурсів і центрами попиту на них підгрунтям досягнення цієї рівноваги є міжнародна трудова міграція.

Доцільно наголосити на наукових працях, в яких розглядаються проблеми удосконалення напрямів оптимізації регулювання міграційних процесів у межах формування державної політики, зокрема це дослідження С. Мосьонзи, Ю. Кисельової, О. Піскуна, М. Ярошенка, С. Денисюка, Л. Хомича, О. Києвця, Н. Тиндика, О. Малиновської, Е. Лібанової, І. Сєрової, І. Столбового, М. Бублія, Я. Полянської, С. Мельника, Т. Петрової та ін.

У науковій літературі існує безліч думок щодо визначення причин і наслідків міжнародної трудової міграції, однак спільним є визначення необхідності регулювання цього явища на різних рівнях управління економікою. У дослідженнях західних науковців актуальність означеної теми зумовлена відсутністю спільної міграційної політики країн-членів ЄС, яка перебуває на стадії законопроекту [1], в українських – концептуальною

невизначеністю державної міграційної політики, у тому числі її принципів, стратегічних завдань, стандартів із забезпечення прав людини. Враховуючи фінансово-економічну кризу, Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун на Глобальному форумі з питань міграції та розвитку в Манілі заявив: „Міграція може і повинна стати тим інструментом, що допоможе нам вибратися із цієї економічної кризи. Мобільність людських ресурсів робить наші економіки більш ефективними навіть у період стагнації... і допоможе відновити порушену рівновагу, відсутність якої призвела до серйозної економічної нерівності” [4]. На національному рівні було прийнято рішення Комітету ВРУ від 18.02.2009 р., в якому ухвалено рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України „Про основні засади державної міграційної політики України” (реєстр. № 3158 від 16.09.2008р.) взяти за основу. У цьому

документі наголошується на тому, що „соціально-економічна ситуація, яка склалась у світі та Україні у зв’язку із загостренням світової економічної кризи примушує переглянути окремі напрями державної політики, визначити нові цілі та пріоритети. На сучасному етапі в умовах загострення соціально-економічних загроз, проблеми трудової міграції можуть посилитись та

набрати загрозливих масштабів для держави” [5].

Під регулюванням міжнародної трудової міграції необхідно розуміти моніторинг, вироблення і застосування на національному та міжнародному рівнях системи заходів нормативно-правового, адміністративного та соціально-економічного характеру з метою регулювання процесів, обсягів, якісного складу та інтенсивності переміщення або обміну робочої сили для досягнення економічної рівноваги на світовому ринку праці.

Світова фінансова та економічна криза суттєво впливає на потоки трудових мігрантів у цілому світі, адже саме вони є найбільш вразливою групою у кризовій ситуації і терплять найістотніші збитки. На цьому також наголошують у своїх заявах Хуан Сомавій, Генеральний директор Міжнародного бюро праці [4], та Жан-П’єр Гарсон, керівник відділу міжнародних міграцій Організації економічної співпраці і розвитку (ОЕСР). З іншого боку, сааме завдяки трудовим мігрантам є можливим один з найважливіших напрямів виходу з цієї кризи.

Тому за умови ефективного регулювання потоків трудових мігрантів, розроблення та реалізації адекватної міграційної політики можна суттєво зменшити негативні наслідки світових кризових явищ. Однак в умовах поточної кризи (2008-2009 рр.) регулювання міжнародної трудової міграції зазнає певних змін і особливостей. Перша і найголовніша особливість полягає у невизначеності і непрогнозованості ситуації. Так, якщо в листопаді

2008 р. експерти прогнозували на 2009 р. повернення до України у зв’язку з кризою 3 млн. нелегальних трудових мігрантів з Європи та Росії, то уже тепер вважають, що массового повернення не відбудеться. С. Мельник припускає, що повернеться близько 200-300 тис. осіб, переважно з Росії. Такої думки дотримується і А. Гайдуцький. Ускладнюється це тим, що ринок праці в Україні залишається не достатньо реформованим з істотними структурними диспропорціями та деформаціями, внаслідок чого понад 20 % українців є економічно неактивні.

Розвинуті держави запровадили політику імміграційного протекціонізму. З початком економічної кризи європейські країни почали вводити квоти, скорочувати кількість довготермінових віз, посилювати жорсткість умов в’їзду мігрантів, активніше порушувати питання повернення трудових мігрантів на батьківщину. Так, наприклад, у Чехії запроваджено програму, відповідно до якої уряд готовий покрити транспортні витрати на зворотну дорогу і виплатити компенсацію у розмірі 500 євро кожному іноземному працівнику за умови його повернення на батьківщину [2]. Варто зауважити, що це сприятиме лише тінізації та корумпованості міграційної системи, зростанню кількості незаконних трудових мігрантів, створить нові сприятливі умови для торгівлі людьми. Крім цього, такий підхід призведе до дезінтеграційних процесів, які лише ускладнять вирішення глобальної проблеми– боротьби зі світовою фінансово-економічною кризою.

Наявність на ринку праці іноземних громадян, які створюють серйозну конкуренцію для національних працівників, в умовах економічної кризи і зростання безробіття призведе до посилення соціального напруження, поширення проявів расизму та ксенофобії. Тому в таких умовах повинен бути чіткий контроль з боку держав за дотриманням правил міжнародної толерантності, прав людини.

Висновки. Регулювання міжнародної трудової міграції це – процес моніторингу, вироблення і застосування на національному та міжнародному рівнях системи заходів нормативно-правового, адміністративного та соціально-економічного характеру з метою регулювання процесів, обсягів, якісного складу та інтенсивності переміщення або обміну робочої сили для досягнення економічної рівноваги на світовому ринку праці. В умовах світової фінансово-економічної кризи регулювання міжнародної трудової міграції зазнає певних змін і особливостей, серед яких можна виокремити: непрогнозованість ситуації, застосування політики імміграційного протекціонізму розвинутими державами, загострення соціальної напруги на ринку праці. На нашу думку, основна особливість регулювання міжнародної трудової міграції в умовах кризи має полягати в узгодженій та скоординованій політиці усіх країн світової спільноти.

У подальшому необхідно сконцентрувати увагу на розробленні інституційних засад регулювання міграційних процесів. Зокрема, йдеться про підвищення ефективності уже існуючих та розроблення нових дієвих двосторонніх угод з країнами, які характеризуються наявністю найістотнішої частки трудових мігрантів з України у тому числі з Іспанією, Португалією, Грецією, Росією, Італією, Чехією, Польщею, Угорщиною тощо).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Бублій М.П. Державне регулювання зовнішньої міграції робочої сили в Україні: автореф. дис. На здобуття наукового ступеня канд. ек. наук / Бублій М. П. – Харків, 2008. – 20с.

2. Київець О. Міжнародно-правовий статус трудових мігрантів / О.Київець // [Електронний ресурс]: http://www.justinian.com.ua.

3. Коваленко Н. Робоча сила. Чи змусить українська криза українських заробітчан повернутися додому/Н.Коваленко, О.Лащенко // [Електронний ресурс]: http://www.radiosvoboda.org

4. ООН: вихід із фінансової групи полягає в міграції // [Електронний ресурс]: http://news.finance.ua.

5. Рішення Ради національної безпеки та оборони України Про напрямки державної міграційної політики України та невідкладні заходи щодо підвищення її ефективності // Офіційний вісник Президента України. –

2007. – № 21. – С. 16.

16. Яценюк А. Масового повернення трудових мігрантів в Україну, викликаного кризою, не відбудеться / А. Яценюк // [Електронний ресурс]: http://news.finance.ua/ua.