Особливості обліку і аналізу інвестиційної діяльності підприємств відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності

Економічні науки/7. Облік і аудит

Ст. викладач Циган Р.М., студентка Петрова Є.В.

Кременчуцький державний університет, Україна

Особливості обліку і аналізу інвестиційної діяльності підприємств відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності

Фінансові інвестиції є активами підприємства, які утримуються ним з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора. Ринкові перетворення в Україні, необхідність переорієнтації виробництва з метою випуску дешевої та конкурентоздатної продукції потребують значних капітальних інвестицій.

Залучення та ефективне управління інвестиційними потоками потребують ретельного аналізу з погляду інвесторів та об’єкта інвестування. Виникає необхідність в адаптації обліку фінансових інвестицій до потреб компаній та в більш детальнішому розкритті публічної звітності, адже неповне і необ’єктивне розкриття інформації про фінансові інвестиції не дає змогу залучати як зовнішні, так і внутрішні інвестиційні ресурси.

Неузгодженість з міжнародною практикою призводить до певних складнощів при вдосконаленні і здійсненні оперативного і стратегічного управління фінансовими інвестиціями. Прийняття Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», затвердження національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, нового Плану рахунків та Інструкції про його застосування направленні на наближення вітчизняної облікової системи до міжнародних правил і стандартів.

Актуальним у наш час є вдосконалення методики обліку фінансових інвестицій, а також визначення їх вартості за допомогою застосування всіх можливих методів і підходів оцінки.

Дослідженням зарубіжного досвіду регулювання інвестиційної діяльності, розробкою теоретичних і методичних питань обліку фінансових інвестицій займалася значна кількість вчених-економістів, зокрема Загородніков C. [1], Рудницький В.С. [2], Лапко О. [3] та ін. Проте, і досі бракує науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо посилення стимулювання інвестиційної діяльності. А недостатня методологічна розробленість і дискусійність багатьох питань організації обліку інвестицій лише підкреслюють актуальність розгляду цієї теми. Тому необхідно розглянути методику організації обліку і аналізу інвестиційної діяльності на рівні підприємства, щу ґрунтується на вітчизняних і міжнародних стандартах бухгалтерського обліку.

Організація обліку інвестиційної діяльності базується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах бухгалтерського обліку - базових концепціях, які покладено в основу відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, доходів, витрат, фінансових результатів; безперервності діяльності; грошового вимірювання та ін. Інвестиційна діяльність має свою специфіку, що знайшло відображення у стандарті 25 «Облік інвестицій». З цього стандарту в основному й запозичене визначення фінансових інвестицій, які розглядаються як активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора [4]. В МСФЗ 25 існують обмеження, за якими інвестиціями не вважаються запаси і основні засоби. У вітчизняному стандарті таких обмежень не зроблено. Також вітчизняна практика відрізняється від міжнародної у сфері інвестування тим, що спорудження чи придбання необоротних активів для власних потреб підприємства вважається капітальними інвестиціями, а вкладення в інші суб’єкти – фінансовими. В міжнародному стандарті реальні вкладення коштів у розвиток власної матеріальної бази не вважають інвестицією. Такий підхід призводить до недооцінки самоінвестування, тобто розширення матеріальної бази підприємств за рахунок внутрішніх інвестиційних ресурсів. Ця відмінність національних стандартів обліку у сфері інвестування оцінюється позитивно.

Порівняльна характеристика національної і міжнародної облікових систем дозволила встановити характерні ознаки вітчизняного обліку, які відрізняються від міжнародних. До них відносяться: надмірне державне регулювання обліку, оцінки майна і інвестицій та орієнтація обліку на податкове законодавство .

Щодо класифікації, для цілей обліку інвестиції поділяють на дві великі групи: короткострокові (поточні інвестиції) і довгострокові.

В П(С)БО 12 не міститься чіткого уявлення про можливу класифікацію. А за МСФЗ 25 підприємство повинне здійснювати оцінку інвестицій за відповідними методами, що встановлені для кожного з вказаних видів інвестування. Так відповідно до МСФЗ 25 інвестиції, які класифікуються як поточні активи, слід відображати за ринковою вартістю, за сумою переоцінки або за нижчою з двох оцінок у випадку придбання ринкових цінних паперів, що надають право власності [5].

Також не передбачена нормативними актами України класифікація інвестицій за відношенням до власності. Якщо б поділ інвестицій на боргові та капітальні мав місце у вітчизняній практиці, це позитивно вплинуло б на структуру першого розділу активу балансу і підвищило б рівень його інформованості.

Розглядаючи особливості вітчизняної і міжнародної облікових систем Кирильева Л. О. і Наумова Т.А. зазначили: «Перспективним для розвитку інвестиційних відносин в Україні є впровадження в Україні Глобальних стандартів результативності інвестування GIPS, тобто стандартів організації даних і подання звітності за підсумками інвестиційної діяльності. Світова практика давно вже довела необхідність створення однакових правил підготовки і презентації звітів про результати інвестування, проте шлях до розробки і визнання глобально прийнятого варіанта дуже непростий. Базовими принципами GIPS є справедливе і повне розкриття інформації. Каменем спотикання для України є вимога GIPS про оцінку вартості портфеля фінансових інвестицій на основі ринкових цін, а не на основі балансової вартості чи витрат, і не рідше, ніж щокварталу. Також рекомендується робити переоцінку вартості портфеля після кожного великого вилучення чи вкладення коштів, тобто більше 10% від вартості. Крім інвестицій в акції і боргові інструменти діюча версія GIPS формулює вимоги і рекомендації для організації даних і подання результатів інвестування в такі класи активів, як похідні цінні папери та прямі фінансові інвестиції. Тому впровадження їх стало великою сходинкою для розвитку фінансового інвестування в Україні» [6].

На міжнародному рівні інвестиції прийнято розглядати як вкладення грошових, матеріальних і інтелектуальних цінностей в об’єкти підприємницької діяльності з метою одержання прибутку або досягнення інших вигод. Таке визначення у порівнянні з тими, що надає вітчизняне законодавство, встановлює ціль і мету інвестування, охоплює усі його форми, розширює сферу інвесторів. У свою чергу, у вітчизняній практиці об’єкти інвестування чітко визначені. Так капітальні інвестиції розглядають як вкладення ресурсів у розвиток власної матеріальної бази підприємства, а фінансові-як вкладення в інші суб’єкти господарювання з метою одержання у майбутньому прибутку чи інших вигід. Питання з обліку інвестицій потребують подальшого вивчення і корегування як збоку теорії, так і практики.

Литература:

1. Загородников С. Регулирование прямых иностранных инвестиций в Венгрии, Польше и Чехии // Инвестиции в России.- 2004.- №2.- С. 16-22.

2. Рудницький В. Методологія і організація аудиту. – Тернопіль: економічна думка, 1998. – 192 с.

3. Лапко О.О. Фактори, що впливають на ринок венчурних інвестицій // Економіка і прогнозування. – 2004. - №3.-С. 54-63.

4. МСФЗ 25 «Облік інвестицій».

5. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 6-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2005. – 756 с.

6. Інформаційно-методичні аспекти обліку і аналізу інвестиційної діяльності підприємств відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.