Фактори впливу на показник рентабельності підприємств

Король В

Студент ВНАУ

Науковий керівник: Дюк А.А.

асистент кафедри аграрної економіки ВНАУ

Розглянуто фактори впливу на показник рентабельність підприємств. Визначено пряму залежність на рентабельність та їх взаємодію.

Ключові слова: рівень рентабельності, собівартість продукції, прибуток, рентабельність продажу.

Постановка проблеми.

Прибутки сільськогосподарських підприємств формуються за результатами реалізації виробленої продукції, продуктів її переробки (як на власних переробних потужностях, так і на потужностях інших структур, які переробляють сільськогосподарську продукцію на давальницьких засадах) та іншої промислової продукції власного виробництва, а також надання різних послуг і здійснення іншої діяльності.[2]

У сучасних умовах вивчення абсолютної величини прибутку є ще недостатнім для аналізу та оцінки ефективності результатів окремих галузей і господарства в цілому. Виробництво різних продуктів рослинництва і тваринництва характеризуються різним співвідношенням прибутку і виробничих витрат. Тому необхідно порівняти здійснені витрати з отриманим прибутком, що дозволить визначити ефективність витрат і дохідність підприємства, тобто рентабельність.[2]

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Незважаючи на це, аналіз рівня рентабельності виробництва продукції сільськогосподарських підприємств України все ще залишаються недостатньо дослідженими.

Більшість вітчизняних вчених не акцентували увагу на дослідженні комплексного механізму управління прибутком сільськогосподарських підприємств як фактора їх успішного функціонування в умовах ринкової конкуренції. Наукові та практичні розробки даної проблематики крізь призму міжнародного досвіду є надзвичайно актуальними на сьогоднішній день.[2]

Дослідження показника рентабельності в ринкових відносинах виконуються такими науковцями як: Андрійчука В.Г., Приказюк О.В., Вітков М.С., Збарський В., Мазур Н.А., Ситник В.П.

Мета дослідження. Мета даної статті полягає в дослідженні показника рентабельності підприємств та джерел його формування.

Виклад основного матеріалу.

Прибуток посідає одне з головних місць у загальній системі вартісних інструментів ринкової економіки. Він є головною метою підприємницької діяльності, основним спонукальним мотивом будь-якого бізнесу.

Рентабельність являється відносинами характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності сільськогосподарського підприємства. Вони вимірюють дохідність підприємства з різних позицій і групуються у відповідності з інтересами учасників економічного процесу ринкового обміну. Вони дозволяють оцінювати результативність вкладених ресурсів. У фінансовій практиці виокремлюють такі основні групи показників рентабельності: рентабельність підприємства, рентабельність продукції, рентабельність капіталу (активів) підприємства.[4]

У вітчизняній практиці сільськогосподарських підприємств найбільш поширеним є рівень рентабельності, що обчислюється як відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Даний показник показує, скільки на кожну витрачену в господарстві гривню (чи іншу грошову одиницю) отримано прибутку. У економічній літературі описується розрахунок відносних показників рентабельності за наявності позитивних фінансових результатів — прибутків. Такий підхід є упередженим. Адже при виявленні збитків від господарської діяльності, безперечно, важливо не тільки констатувати цей факт, а й знати рівень збитковості, тобто скільки збитків припадає на кожну вкладену у виробництво грошову одиницю. Рівень рентабельності (збитковості) можна визначити по окремих видах продукції, по галузях та по господарству в цілому.[2]

Зарубіжні дослідники пропонують визначати ефективність використання як всього авансованого капіталу (рентабельність активів), так і окремо — рентабельність власного капіталу.

Зазначимо, що норма прибутку характеризує ефективність використання лише виробничих засобів, а не всього авансованого капіталу, тобто не приймає до уваги фонди невиробничого призначення, вилучені кошти тощо. Показник рентабельності авансованого капіталу не знайшов широкого застосування в вітчизняній практиці в минулому.

З урахуванням діючих в Україні нових положень (стандартів) бухгалтерського обліку для більш детального здійснення факторного аналізу формування фінансового результату може бути використана розширена система рентабельності через збільшення кількості показників прибутку, які використовуються в якості чисельника. Отже, чисельниками розширеної системи рентабельності виступатимуть: 1) валовий прибуток (збиток); 2) прибуток (збиток) від операційної діяльності; 3) прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування; 4) прибуток (збиток) від звичайної діяльності; 5) чистий прибуток (збиток).[4]

Рентабельності продаж характеризує питому вагу прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) в отриманій виручці. Він відображає зміни в політиці ціноутворення і здатність підприємства контролювати собівартість реалізованої продукції, тобто ту частину коштів, яка необхідна для здійснення поточних витрат, що виникають в ході виробничо-господарської діяльності, сплати податків тощо. Даний показник відповідає всім критеріям суспільної ефективності — зниженню собівартості продукції, зростанню обсягів її виробництва і реалізації, а також підвищенню рівня споживчої вартості продукту. [4]

Найбільш повне уявлення про рентабельність виробничої діяльності підприємства дає відношення прибутку до робочого капіталу. Ці дані можуть бути застосовані для оцінки ефективності використання всього капіталу суб'єкта господарювання. Рентабельність власного капіталу свідчить про результати використання тільки цієї частини капіталу.

Основною ознакою ринкової економіки, до якої перейшла наша держава, є конкурентна боротьба, суперництво підприємців за одержання максимальних прибутків. У сільськогосподарському виробництві конкуренції притаманні відповідні особливості. В умовах виникнення і дії конкуренції в агропромисловому виробництві важливого значення набуває досягнення балансу між постачальниками і споживачами сільськогосподарської продукції. Останнім часом в Україні внаслідок тривалої економічної кризи, що призвела до різкого зниження обсягів виробництва всіх видів сільськогосподарської продукції та зростання реалізаційних цін на більшість її видів, значно скоротилося споживання населенням м'ясних і молочних продуктів, овочів, цукру, олії, плодів й інших продуктів.[3]

Оскільки при визначенні рівня рентабельності використовується собівартість, то досить важливим є правильне його обчислення.

Оскільки собівартість продукції є вихідною величиною при розрахунку рівня рентабельності, то зміна джерел покриття витрат відбивається і на рівні рентабельності — із зменшенням собівартості продукції внаслідок таких суто облікових методів зростає рівень рентабельності.

Процес ціноутворення у сільському господарстві у нашій країні слабо узгоджується з динамікою виробництва і реалізації продукції, попиту та пропозиції.[1]

Зростання в нашій країні неплатоспроможності підприємницьких структур і населення, втрата мотивації праці щодо виробництва високоякісної продукції, підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва стали наслідком зниження рівня конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції.

Без дієвого грамотного і виваженoго втручання і держави при вирішенні цих питань аж ніяк не обійтися. Успішного функціонування сільського господарства як показує світова практика можна досягти якщо галузь працюватиме на ринкових засадах за державної підтримки.[5]

Висновки

Таким чином, зауважимо, що показники рентабельності в комплексі мають надзвичайно велике значення для оцінки діяльності підприємств агросфери. Використання різних прибутку у якості чисельника (прибутку від реалізації продукції, прибутку до оподаткування, чистого прибутку тощо) коефіцієнта рентабельності дозволяє здійснювати факторний аналіз формування фінансових результатів, і, крім того, — задовольняти різносторонні інтереси всіх зацікавлених осіб (держави, власників, кредиторів).

Література:

1. Вітков М.С. Основні фактори інтенсифікації аграрного виробництва в перехідний період до ринку// Економіка АПК.- 2005.- №2.-С.18-23.

2. Збарський В.Оцінка показників рентабельності підприємства//Економіка АПК.-2008.-№6.-С.57-63.

3. Мазур Н.А. Конкурентоспроможність виробництва сільськогосподарської продукції та основні напрями її підвищення// Економіка АПК.-2007.-№2.-С.123-127.

4. Приказюк О.В. Методика оцінки рентабельності підприємства аграрного сектору//Облік і фінанси АПК.-2006.-№5-С.100-105.

5. Ситник В.П. Впровадження наукових розробок у виробництво: стан і перспективи//Економіка АПК.- 2005.- №2.-С.81-87.