Экономические науки/ 9.Экономика промышленности

Проценко К.О.

Національний гірничий університет, Україна

Стан та проблеми державного фінансування інноваційної діяльності в Україні

В сучасних умовах економіка окремих країн розвивається у різних напрямах, на зміну ідеологічному розділенню світу прийшов набагато глибший поділ, заснований на технології, що вимагає створення нового підходу до питання інноваційного розвитку. Країни, що не встигають за розвитком глобальних технологій, нездатні утримувати свої життєві стандарти навіть на існуючому рівні, не кажучи про його підвищення. Вони надмірно залежні від вузько спрямованого експорту, що робить їх неефективними у глобальній економіці. Тому в цих умовах визначальним для країн є дотримання стратегії «на випередження» у промисловому і соціально-економічному розвитку. Проте перехід до принципово нових технологій потребує залучення значного обсягу інвестицій, що важко уявити без державної підтримки інноваційної діяльності.[1]

В Україні інноваційне фінансування промислових підприємств відбувається переважно за рахунок їх власних коштів, питома вага фінансування з держбюджету у 2008 році становить лише 2,8%. (рис.1)

Як видно з рис.1, незважаючи на посилення кризових явищ в економіці, існує динаміка до зростання державного фінансування інноваційних зрушень в економіці. Високе значення коефіцієнту регресії свідчить про достовірність виявлених тенденцій. Їх синусоподібний характер вказує на те, що фінансування інновацій з держбюджету знаходиться під впливом багатьох факторів, передусім таких як економічне становище у країні, вибір владою пріоритетних напрямів розвитку та ін.

Незважаючи на поступове зростання рівня державного фінансування інновацій, його обсяг залишається вкрай низьким, а в умовах значного збільшення обсягу запозичень неможливо розраховувати на фінансову підтримку держави. Тому її роль на даному етапі повинна зводитися до державного регулювання та стимулювання інвестицій в інноваційний розвиток промисловості.

Державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом:

- визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;

- створення нормативно-правової бази і економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;

- захисту прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності;

- встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності та ін.

Окрім пільг, активну участь у фінансовому забезпеченні інноваційного розвитку економіки мають відіграюти державні установи. Наприклад, для здійснення фінансової підтримки інноваційної діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності створює спеціалізовані державні небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи.

У контексті фінансування інноваційної діяльності в Україні окремої уваги заслуговує питання розвитку венчурного капіталу. Відомо, що, зокрема, в країнах Європи і США венчурний капітал - один з найважливіших інструментів фінансування науково-дослідних робіт і розвитку високих технологій, підтримки малого і середнього бізнесу. На жаль, роль венчурного капіталу у вказаних сферах в Україні залишається незначною.

Умовами успішної реалізації проектів венчурного інвестора є:

· наявність ринків і галузей, які швидко розвиваються (що залежить від зростання економіки в цілому);

· перспективи розвитку окремої компанії;

· наявність кваліфікованого менеджменту компанії, який зможе ефективно використовувати інвестиції і підвищити вартість компанії;

· достатній рівень розвитку фондового ринку, який дозволить об'єктивно оцінити поточну вартість компанії, тобто створить сприятливі умови для зручного продажу венчурним інвестором пакету акцій компанії, яка стала об'єктом інвестування.

Таким чином, головною метою державної інноваційної політики визнається створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку і використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, виробництва і реалізації нових видів конкурентоздатної продукції. [3]

Література:

1.Осецький В.Л. Інноваційний контекст в умовах сучасної глобалізації// Теоретичні та практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності / Збірник наукових праць. – Маріуполь: Приазовський державний технологічний університет, 2008.

2. Статистичний щорічник України за 2008 рік / за ред. О. Г. Осауленка. – К. : Державний комітет статистики України, Консультант, 2009. – 567 с.

3.Українська асоціація інвестиційного бізнесу // [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/files/articles/204/10_4.pdf