“Экономические науки”/15.Государственное регулирование экономики

Бондалєтова Т.О., Кузьменко А.В.

ВТЕІ КНТЕУ

Роль Державного казначейства України на шляху виходу із світової фінансово-економічної кризи

В даній роботі розкривається сутність Державного казначейства України, його значення для держави. Обґрунтовується місце у фінансово-бюджетній системі та наголошується на важливості даного органу державного управління в умовах фінансової нестабільності. Також досліджуються основні проблеми діяльності казначейської системи України та подаються шляхи їх вирішення.

Світова фінансово-економічна криза дуже негативно вплинула на економіку України. Її наслідки відчутні і нині, хоча багато країн світу вже заявили, що криза минула і їх національна економіка почала відроджуватись, проте в Україні підйому поки не спостерігається. Фінансовий сектор особливо відчув на собі ці негативні наслідки. На його невід’ємну складову – бюджетну систему, яка багато у чому визначає розвиток національної економіки, також дуже негативно вплинула дана криза. Державне казначейство України, на яке покладено завдання касового виконання бюджетів різних рівнів, повинно забезпечити оздоровлення фінансового сектору національної економіки.

Метою даної роботи є розкриття значення Державного казначейства України на шляху виходу із світової фінансово-економічної кризи та пошук шляхів прискорення даного процесу.

Державному казначейству України вже 14 років, це не дуже багато, але разом з тим і не мало. За роки діяльності даного органу вийшло багато наукових праць вчених економістів, що досліджують історію, сучасність та перспективи розвитку казначейської справи в Україні. Так у своїй праці «бюджетний менеджмент» Федосов В., Опарін В., Сафонова Л., розкривають сутність бюджетної системи України та пояснюють місце в ній казначейських органів [6]. Досліджуючи історію становлення казначейської системи в Україні цікавого висновку дійшла Булгакова С.О., яка вважає, що поява органів Державного казначейства України була скоріше нав’язана міжнародними фінансовими організаціями, чим внутрішньою готовністю фінансової системи країни до казначейства, як структури, на даному етапі розвитку [4]. Її думку розділили і інші вчені. В умовах фінансової кризи, увага вчених до такого важливої структури як Державне казначейство зросла. Так Блощинська А. в своїх працях досліджує шляхи, які б покращили роботу Державного казначейства, та прискорили б оздоровлення фінансового сектору економіки України [3].

Указом Президента України N 335/95 від 27 квітня 1995 року було створено Державне казначейство України при Міністерстві фінансів. Можливо даний крок і справді був поспішний, і фінансова система не була ще готова, проте історію не перепишеш. Світовий досвід довів, що найефективнішим є управління державними фінансами з використанням казначейської системи виконання бюджетів. Зараз можна вже з впевненістю говорити, що аналогічне і підтвердив вітчизняний досвід.

Якщо проаналізувати динаміку зведеного бюджету України останніх років, то легко помітити, що щорічно відбувається зростання суми бюджетних видатків. Якщо у 2005 році ця сума становила 142 млрд. грн., то у 2006 стала 175,5 млрд. грн., у 2007 – 227,6, а у 2008 взагалі зросла до 312 млрд. грн. [8]. За даних умов, роль Державного казначейства зростає, адже саме до обов’язків даного фінансового інституту належить забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку [2]. Разом з тим Державне казначейство повинно забезпечити цільове й ефективне здійснення витрат, проводити постійний аналіз і контроль виконання бюджету за доходами і видатками.

За всю історію незалежності України зведений бюджет виконувався із дефіцитом, крім 2000 і 2002 років, коли був профіцит 1 і 1,6 млрд. грн. відповідно. Багато економістів доводять, що дефіцит є навіть позитивним, адже він стимулює розвиток національної економіки, проте це відбувається за умов, що він є незначним. В Україні ж починаючи з 2004 року, сума дефіциту зведеного бюджету є досить значною: 2005р – 11 млрд. грн., 2005 – 7,8 млрд. грн., 2006 – 3,7 млрд., грн., 2007 – 7,7 млрд., грн., 2008 – 14,1 млрд. грн., а у 2009 році дефіцит взагалі досяг рекордної для історії України суми – 21,6 млрд. грн. Причиною цього є насамперед світова фінансово-економічна та внутрішня політична кризи.

Шукаючи шляхи порятунку фінансово-економічної системи слід звернути увагу насамперед на ключові її суб’єкти. Мова йде про Міністерство фінансів, Міністерство економіки, Національний банк України, Державне казначейство та ін. І тут виникає перша головна проблема – чіткий розподіл обов’язків та повноважень. Політична криза в Україні показала, як діяльність двох структур таких як НБУ та Міністерство фінансів вели різну фінансово-економічну політику навіть в умовах фінансово-економічної кризи, адже йшла політична боротьба між Президентом та Прем’єр-міністром. До чого призвела ця боротьба свідчить цифра у 14,1 млрд. грн. дефіциту зведеного бюджету. Як би були чітко розмежовані повноваження та обов’язки державних органів влади цього б не сталось.

Щоб вирішити поставлену проблему потрібно чітко прописати в законодавстві діяльність кожного органу державної влади. Відповідно постає друга проблема – недосконале законодавство, до якого щорічно вносяться зміни, доопрацювання і яке так і залишається невід’ємною проблемою у будь якій галузі суспільного життя, що ним регулюється. Так Державне казначейство України за свою історію вже встигло побувати урядовим органом у складі Міністерства фінансів України, центральним органом виконавчої влади та урядовим органом державного управління у складі міністерства фінансів. Тобто Державне казначейство встигло відділитись від Міністерства фінансів і знову до нього приєднатись.

Повернення Державного казначейства до складу Міністерства фінансів деякі вчені оцінили як негативним явищем. Так Смілик Д.А. наголошує, що в даній ситуації одна людина (Міністр фінансів) має занадто великий вплив на фінансову долю України і не тільки. А враховуючи останні події у вищих ешелонах влади ситуацію коли, дана посадова особа використає владу не в інтересах країни, а у своїх власних – не виключається [5, 113-114,]. Та тут вже скоріше проблема більше політична, хоча вона має безпосередній вплив на економіку. Автор даної статті вважає, що крок переведення Державного казначейства до складу Міністерства фінансів України є виправданим. Тепер вся відповідальність лягає на плечі саме міністра фінансів і він не зможе її перекинути на іншу посадову особу, саме так і має бути чітко розмежовано відповідальність та повноваження державних органів влади.

Державне казначейство не лише здійснює касове виконання бюджету за доходами і видатками, але й проводить державний фінансовий контроль. Контроль є невід’ємним етапом будь якого економічного процесу, якщо за мету ставиться позитивне досягнення цілей. Щодо державного фінансового контролю, то немає чіткого законодавчо встановленого визначення даного поняття. А для того, щоб державний фінансовий контроль приносив позитивні результати повинно чітко бути визначено місце та ролі державних органів влади, в тому числі Державного казначейства. На даний період органи державного фінансового контрою погано взаємодіють, тому їх діяльність є не раціональною. Неузгодженість роботи даних державних органів часто призводить до того, що важко орієнтуватись в середовищі контролю та не має змоги повністю володіти ситуацією.

Зрозуміло, що проводячи контроль, перед Державним казначейством часто постає потреба у інформаційному забезпеченні, яка поглиблюється через відсутність єдиної системи контролю. Якби органи державного фінансового контролю мали доступ до інформаційних баз один одного, то це значно б спростило їх діяльність. Систематичний обмін інформацією між усіма даними державними органами і є ключем до побудови дієвого контролю за всіма напрямами витрачання бюджетних коштів. Щоб налагодити даний обмін – досить створити єдину інформаційну базу. Враховуючи розвиток інформаційних технологій зробити це буде і не так важко.

Отже, світова фінансово-економічна криза дуже гостро відбилась на національній економіці України. Серед усіх областей її впливу слід відзначити фінансовий сектор. Зведений бюджет України у 2008 році вже дав рекордний дефіцит, в 2009 році ситуація лише погіршилась. Одну з ключових ролей у порятунку національної економіки має відіграти Державне казначейство України, на якого покладені обов’язки виконання бюджетів різних рівнів. Нажаль ліквідації наслідків світової фінансової кризи заважають ряд проблем у діяльності казначейства. Щоб їх усунути слід насамперед удосконалити національне законодавство. Якщо це вдасться зробити, то автоматично відпаде проблема розмежування повноважень і обов’язків між різними органами державної влади. Також на фінансовий стан держави вплинула внутрішня політична криза, подолання якої має позитивно відбитись на всьому суспільному житті країни, в тому числі на фінансовому. В даній роботі підкреслюється важливість контролюючої функції Державного казначейства. Аби оптимізувати діяльність даного урядового органу у сфері фінансового контролю доцільно було б створити єдину інформаційну базу. Вирішення цих проблем має покращити фінансовий стан держави та прискорити вихід країни з економічної кризи.

Література

1. Указ Президента України “Про Державне казначейство України” від 25 квітня 1995 року № 335/95 // Фінанси України.– 1996.− № 7.

2. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження положення про державне казначейство“, № 1232 від 21.12.2005 р.

3. Блощинська Ю.А. Казначейська система касового виконання Державного бюджету України та напрями її вдосконалення // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – 2008. - № 7. – с. 127-132.

4. Булгакова С.О, Колодий О. Т. История казначейского дела: Учеб. Пособие. – К.: КНТЕУ, 2002. – с. 7-54.

5. Смилык Д.А. Диверсификация контроля казначейской системы исполнения бюджетов в условиях централизации управления государственными финансами Украины // Экономика и управление. – 2005. - № 4-5. – с.112-115.

6. Федосов В., Опарін В., Сафонова Л. Бюджетний менеджмент. – К.: КНЕУ, 2004. – 864 с.

7. Юрій С. І., Стоян В. І., Мац М. Й. Казначейська система: Підручник. − Тернопіль.: Карт-бланш, 2002. – 394 с.

8. http://www.ukrstat.gov.ua/ - Державний комітет статистки України.