Економічні науки / 14. Економічна теорія

УДК 331.101.262

Денисенко Д. Д.

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ університет

Фіскальна політика держави та механізм її реалізації в перехідній економіці

В умовах державної незалежності Україна переходить від командної до ринкової економіки. У процесі цього переходу відбуваються глибокі зміни в усіх сферах економічного життя, формуються нові механізми господарювання, змінюється характер втручання держави в економіку, яка проводить цілеспрямовану стабілізаційну політику для досягнення тих чи інших цілей. Одним із напрямів стабілізаційної політики є фіскальна, за допомогою якої можна змінювати структуру національної економіки, забезпечувати пріоритетний розвиток прогресивних галузей, впорядковувати державні фінанси, стимулювати інвестиційний процес, заощадження тощо. Проте застосування фіскальних знарядь в Україні є непослідовним і суперечливим, повільно розвиваються нові фіскальні інструменти, податкова система є складною і громіздкою, механізми фіскальної політики слабо ув’язуються із монетарним інструментарієм макроекономічного регулювання. Усе це актуалізує дослідження використання фіскальних інструментів для досягнення фінансової стабілізації та виконання інших макроекономічних завдань у перехідній економіці України. Додаткову актуальність цій проблемі надає те, що питання податкових ставок і видів податків, напрямів видатків з державного бюджету і державного боргу є предметом гострої полеміки серед основних політичних сил України.

Проведене дослідження дало змогу зробити наступні висновки:

1. На усіх етапах розвитку суспільства держава відігравала першорядну роль у формуванні економічних і соціальних процесів та відносин. Більшість економістів обгрунтовує необхідність державного регулювання економіки на тій підставі, що ринковий механізм не забезпечує повної зайнятості ресурсів та високий рівень ефективності функціонування національної економіки.

2. Фіскальна політика – це цілеспрямоване регулювання державних видатків та податкових надходжень задля забезпечення макроекономічної стабільності й економічного зростання. Стимулювальний ефект фіскальної політики залежить від способу фінансування дефіциту державного бюджету. Фінансування цього дефіциту через продаж державних цінних паперів може підвищити рівноважну процентну ставку і спричинити витіснення частини приватних видатків на інвестиції та чутливі до процента споживчі видатки. Емісія грошей – більш стимулювальний спосіб фінансування дефіциту держави порівняно з отриманням позик через продаж урядом цінних паперів, але вона індукує сильні імпульси до розвитку інфляції попиту. Стримувальний вплив фіскальної політики залежить від способу використання бюджетного надлишку.

3. Фіскальні інструменти слабко впливають на реальні економічні змінні на ранніх етапах ринкової трансформації економіки унаслідок таких двох обставин: по-перше, повної державної монополії на власність в усіх секторах національної економіки. По-друге, зростання дефіциту та послаблення бюджетних механізмів впливу на фізичну економіку.

4. Формування в Україні податкової системи відбувається вкрай повільно і суперечливо. Експерименти із змінами видів податків підривають її стабільність. Не вирішеним є питання пільг в оподаткуванні особливо щодо іноваційної діяльності та амортизації. Списання бюджетної заборгованості та взаємозалік неплатежів між діловими одиницями призвело до недоотримання значної частини бюджетом доходів та зростання внутрішнього боргу. Постійне відкладання ухвалення Податкового кодексу стримує зростання вітчизняної економіки.

5. Оптимальна система оподаткування у вітчизняній економіці має відповідати таким критеріям. По-перше, загальні ставки прямих податків на доходи та прибуток повинні коливатися у межах від 20 до 30%. По-друге, непрямі податки повинні накладатися на обмежене коло товарів і послуг та спрямовуватись на недопущення діяльності монополіста, що їх виробляє та надає. По-третє, застосування пільг у прямому оподаткуванні можливе тільки задля стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності і повинне поширюватись на усіх без винятку економічних суб’єктів. По-четверте, стимулювання через оподаткування інвестиційної діяльності фізичних осіб, незалежно від того, займаються вони підприємництвом чи ні. По-п’яте, податкова система України повинне наближатися до систем оподаткування країн-членів ЄС.

6. У перші роки незалежності уряд проводив стимулювальну фіскальну політику що головно спричинювалась політичними чинниками. Намагання зберегти рівень видатків на тлі катастрофічного падіння ВВП призвело до запаморочливого зростання цін. Додаткове навантаження на видаткову частину бюджету зросло у 1998 р. в зв’язку із азійською та російською фінансовою кризами. Значні бюджетні обмеження в останні два-три роки спричинили глибокі зміни у видаткові частині бюджету, що дало змогу помітно знизити рівень дефіцитності бюджету.

Використана література:

1. Дідківська Л.У. Головко Л.С. Державне регулювання економіки. - К.: Знання - Прес., 2000 - 208 с.

2. Михасюк І., Мельник А., Крупка Н., Залога З. Державне регулювання економіки. - К.: Атіка-Ельга-Н, 2000. – 592 с.

3. Жовтанецький О.М., Чуба Н.В. Термінологічні та методологічні проблеми у дослідженні фіскальних інструментів макроекономічного регулювання // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Львів. ун-ту / За ред. З.Г.Ватаманюка.– Львів: Інтереко, 2001. – Вип.8.– С.176-181.