Державне фінансування освітніх закладів в Україні

Погорєлова Т. О.

Кременчуцький державний університет імені М. Остроградського

Державне фінансування освітніх закладів в Україні

Ефективність діяльності будь-якої системи, і освіта тут не виключення, певною мірою залежить від обсягів фінансування. Державні ресурси залишаються на сучасному етапі переважною формою фінансування освіти, які спрямовуються в освітянську галузь, як правило, через державний та місцеві бюджети.

В суспільстві стає пріоритетною чітке усвідомлення того, що освіта – це сфера здійснення соціально-економічних інвестицій, що мають надзвичайно важливе значення для забезпечення сталого розвитку суспільства. Освіта не може розглядатися як сфера, що лежить тягарем на державному бюджеті, і не пов`язана з економічним розвитком країни. Об`єктивна необхідність бюджетного фінансування освіти зумовлена ще й тим, що діяльність галузі вимагає певної стабільності фінансового забезпечення, бюджетне фінансування галузі освіти стає все більш актуальним.

Питаннями бюджетного фінансування системи освіти займалися вітчизняны науковці Величко А., Калько І., Каленюк І., Затуренської В., Дарманського М., Борбо А. і Жовтяка Є. та інших, а також російських вчених та практиків Селюкова А., Андієва М., Куркіна Є., Балихіна Г., Лівшиця В.).

Розрахунок видатків на освіту в розрізі адміністративно-територіальних одиниць здійснюється виходячи з фінансових нормативів бюджетної забезпеченості однієї дитини дошкільного віку, одного учня загальноосвітнього, позашкільного, професійно-технічного навчального закладу, приведених контингентів дітей дошкільного віку станом на 1 січня року, що передує планованому бюджетному періодові, учнів усіх типів загальноосвітніх навчальних закладів станом на 5 вересня року, що передує поточному бюджетному періодові, учнів позашкільних та професійно-технічних навчальних закладів станом на 1 січня року, що передує планованому бюджетному періодові. [1]

Фінансування освітніх закладів здійснюється за допомогою між бюджетних трансферів за рахунок державного і місцевих бюджетів. Окрім цього, державні заклади освіти фінансуються із спеціальних та основних державних фондів.

Останні роки структура витрат Державного бюджету нашої країни має такий вигляд: на першому місці видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, потім видатки на народне господарство, обслуговування зовнішнього боргу, оборону, ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи і лише за цими витратами іде стаття видатків на фінансування системи освіти. Хоча по кількості населення, яке задіяне в системі освіти - галузь є самою масовою. У сфері освіти працює більш ніж 1,6 млн. осіб, або більш ніж 7% зайнятих в усіх сферах економічної діяльності. Загальна кількість безпосередніх учасників освітнього процесу становить близько 11 млн. осіб, або 22% всього населення держави. В Україні функціонує 17,2 тис. дитячих дошкільних закладів, якими охоплено 1055 тисяч дітей, або майже 39% від загальної кількості дітей дошкільного віку. Національна система середньої освіти має в своєму складі 21,6 тисяч загальноосвітніх навчальних закладів, в тому числі 14,9 тисяч у сільській місцевості. В системі професійно-технічної освіти налічується 967 державних професійно-технічних навчальних закладів, у яких навчається близько 530 тисяч громадян. У системі вищої освіти функціонують вищі навчальні заклади державної та інших форм власності. До мережі входять 978 вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі, інститути, академії, університети), з них 664 вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, в тому числі 593 державної форми власності та 71 інших форм власності за загальною чисельністю 528 тисяч студентів, у тому числі 223 державної форми власності. Серед них функціонує 106 університетів, 59 академій, 150 інститутів. Статус національного мають 38 університетів і академій.[2]

Діюче законодавство України також є вагомим підґрунтям для того, щоб видатки на фінансування системи освіти з бюджетів усіх рівнів були значно вищими.

Насамперед, Конституція України проголошує обов`язковість загальної середньої освіти, гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. “Держава забезпечує розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам”3 -, наголошено в Основному Законі. [3]

Таким чином держава визнає, що забезпечення права на освіту - турбота самої держави, право на освіту не право-привілея для окремо матеріально забезпечених прошарків суспільства, освіта має бути доступна для кожного громадянина держави. А щоб право на освіту не перетворилося на право-декларацію державні гарантії постійно потрібно підкріплювати гідним державним фінансуванням системи освіти.

Закон України «Про освіту», який займає особливе місце в системі законодавства про освіту є зв`язуючою ланкою між Конституцією України та іншим масивом освітянського законодавства. Законодавство про освіту закріплює наступні положення: “Україна визначає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства”4; “фінансування державних закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому десяти відсотків національного доходу”.[4]

Література:

1. Журнал «Фінанси України», № 8 «Сучасні тенденції у політиці оподаткування юридичних і фізичних осіб», к.е.н.М.Соколов, с.40

2. www.kmu.gov.ua Інформація про економічне становище держави у 2008-2009 роках та основні прогнозні макропоказники економічного та соціального розвитку на 2010 рік.

3. Журнал «Фінанси України», № 7 «Фінансова політика та економічне регулювання використання бюджетних коштів», д.е.н., професор, заслужений економіст України О.І.Барановський., с. 28

4. Журнал «Фінанси України», № 10 «Розвиток бюджетної системи України», д.е.н., професор, заслужений економіст України Полотенко Д.В., с.18.