Экономические науки/14.Экономическая теория

Гаденко А.Д. (Яремин М.М)

Науковий керівник к.е.н Господінова О.І.

Буковинська державна фінансова академія

Особливості інвестиційної політики України

Постановка проблеми. Важлива роль в організації інвестиційної діяльності належить державі. Державна інвестиційна політика - це комплекс правових, адміністративних та економічних заходів, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів.

Відповідність організаційних форм і методів державною регулювання інвестиційної діяльності залежить від стану розвитку ринкових відносин, структури економіки та конкретної економічної ситуації. Недостатнє врахування взаємовпливу різних заходів інвестиційної політики може суттєво обмежити їхню ефективність. Головним питанням державної інвестиційної політики є визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування, які мають відповідати як довготривалим національним інтересам держави, так і тим невідкладним завданням, які випливають із сучасного стану та структури економіки України[3,c.64].

Постановка завдання:

- проаналізувати сучасні тенденції інвестиційного процесу в державі;

- визначити форми інвестиційних ресурсів, які залучаються для здійснення вкладень;

- дослідити важелі державного регулювання умов інвестиційної діяльності та державного впливу на інвестиційний клімат;

- запропонувати перспективні напрями інвестиційної стратегії [4,c.227].

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Дослідженням теоретико-прикладних аспектів інвестиційної політики наявні у працях А. Шпітгофа [2,c.109]. А також М. Туган-Барановського, Дж. Комонна, В. Мітчелла В.М. Гаєць, А.А. Чухно,М.С. Герасимчук, Є.І. Бойко, Б.О. Долішньої, Б.О. Задорожної, В.Р. Ільченка, Л. Арцишевського, В. Зальцман, А.А. Трифілової, Е.А. Уткіного та інших[1,c.178].

Мета статті – дослідження основних напрямів інвестиційної політики, дотримання конкретних принципів та впливу факторів на економічний і соціальний розвиток.

Викладення основного матеріалу. Мета інвестиційної політики - реалізація стратегічного плану економічного й соціального розвитку країни, пожвавлення інвестиційної діяльності, спрямованої на покращення сучасної економики і підвищення ефективності виробництва.

До основних завдань інвестиційної політики належать:

- вибір і підтримка розвитку окремих галузей господарства,

- реалізація програми щодо конверсії військово-промислового комплексу,

- забезпечення конкурентоспроможності сучасної продукції;

- підтримка розвитку малого і середнього бізнесу;

- забезпечення збалансованості в розвитку всіх галузей економіки України;

- реструктуризація вугільної промисловості;

- реалізація програми житлового будівництва в Україні.

Аналіз світової практики інвестиційних процесів дає можливість виділити два типи державної інвестиційної політики - пасивну та активну. Пасивна державна інвестиційна політика полягає в тому, що держава застосовує методи переважно правового та економічного характеру, обмежуючи безпосереднє адміністративне втручання в інвестиційні процеси до мінімуму. У разі активної державної інвестиційної політики держава широко застосовує всі види методів і часто сама стає інвестором.

Держава може впливати на інвестиційну активність за допомогою різних джерел:

- кредитно-фінансової і податкової політики;

- надання різних податкових пільг підприємствам, які вкладають інвестиції на реконструкцію і технічне переозброєння виробництва;

- амортизаційної політики шляхом створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій, науково-технічної політики тощо[2,c.109].

Інвестування - це економічний процес, результати дії якого проявляються через певний час, тому ефективність інвестування виявляється через значний проміжок часу. Саме тому економісти різних шкіл та економічних теорій намагаються відкрити реалістичніший механізм рівноваги між заощадженнями й інвестиціями. У вітчизняній економічній літературі до 80-х років XX ст. термін «інвестиції» практично не використовувався для аналізу процесів соціалістичного відтворення, основною сферою його застосування були перекладені праці зарубіжних авторів і дослідження у галузі капіталістичної економіки. Базисним поняттям інвестиційної діяльності було поняття капітальних вкладень[3,c.66].

Об’єкт інвестиційної діяльності є майно у різних формах, на яке витрачено інвестиції і яке використовується для отримання вигод: основні та обігові кошти, науково-технічна продукція, цінні папери, інтелектуальні цінності, майнові права тощо[3,c.67].

Інвестиційна політика на мікрорівні має сприяти пожвавленню інвестиційної діяльності на регіональному та макрорівні. Інвестиційна політика у кожному регіоні України має свої особливості, які зумовлені рядом факторів:

- економічною і соціальною політикою, що були проведені в регіоні;

- величиною наявного виробничого потенціалу;

- географічним місцезнаходженням;

- природно-кліматичними умовами;

- привабливістю регіону для іноземних інвестицій тощо [2,c.110].

Нарощування темпів інвестування в основний капітал має відбуватись одночасно з удосконаленням структури та розширенням джерел фінансування інвестицій. Зокрема, доцільно активніше використовувати порівняно нові зовнішні джерела їх фінансування (банківське інвестування, іноземне інвестування, інвестування за рахунок операцій на фондовому ринку тощо). Без вирішення цієї проблеми неможливо здійснити структурну перебудову вітчизняної економіки та виконати стратегічні завдання високотехнологічною прориву. Дані про динаміку капітальних інвестицій за джерелами фінансування за січень - вересень 2009року наведено в табл.1[5].

Таблиця 1

Капітальні інвестиції за джерелами фінансування за січень - вересень 2009 року

Освоєно (використано)
капітальні інвестиції		у т.ч. інвестиції в основний капітал
у фактичних цінах, млн.грн.	у % до загального обсягу	у фактичних цінах, млн.грн.	у % до загального обсягу