Экономические науки/6.Маркетинг и менеджмент.

Недбалюк О.О., Ломачинська І.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Особливості управління аграрними підприємствами

в умовах трансформації економіки

В даній статті розглянуто проблему управління сільськогосподарським підприємством у ринкових умовах. Розкрито суть стратегічного, антикризового та ситуаційного управління.

Проблемою управління займалося багато науковців, але найбільш вагомий внесок зробили такі українські автори, як В.О.Василенко, Н.А. Горелов, О.Д. Гудзинський, Н.А. Дацій, С.М. Іванюта, С.Я. Салила, Н.М. Сіренко та зарубіжні – С.С. Бузановський, А.Г. Грязно в, А.П. Градков, Е.М. Коротков, І.К. Ларіонов, Г.К. Таль, Г.І. Ханін, Й. Шумпетер та інші. Аналіз останніх публікацій дав змогу встановити, що управління сільськогоспо-дарським підприємством може бути стратегічним, антикризовим та ситуаційним [2].

Для розв’язання даної проблеми потрібно мати повну, точну, доступну та достовірну інформацію, на основі якої можна було б простежити зміну економічних показників діяльності сільськогосподарських підприємств протягом минулих років, у динаміці та спробувати спрогнозувати їх і вже на основі цього приймати певні управлінські рішення. Для того, щоб обґрунтувати напрям дослідження, потрібно розглянути наукові напрацювання з питань управління підприємством в сучасних умовах господарювання.

Існує декілька видів управління аграрними підприємствами, а саме: стратегічне управління, антикризове управління та ситуаційне управління [1].

У стратегічному управлінні розробляють стратегії розвитку підприємства на перспективу далеко вперед і при цьому її переглядають залежно від поточних цілей і завдань самого підприємства. Тому при розробці стратегічного управління підприємством необхідно своєчасно враховувати зміни, які відбувають як ззовні так і всередині підприємства.

Суть антикризового управління полягає в тому, щоб запобігти кризовій ситуації, яка може призвести до спаду виробництва та банкрутства об’єкта господарювання. При такому управлінні дуже важливо мати інформацію про ряд зовнішніх та внутрішніх чинників, які впливають на діяльність підприємства та на його розвиток, і за допомогою яких можна передбачити настання економічної кризи та накреслити заходи щодо її усунення. Існують ще так звані механізми антикризового управління діяльністю аграрних підприємств в умовах трансформації, суть яких полягає у розвитку фінансово-кредитної інфраструктури, тому що її завдання полягає у забезпеченні вдосконалення банківської діяльності в сфері кредитних операцій, створенні кредитних спілок, лізингових компаній, розвитку інфраструктури страхових послуг [2].

В управлінні підприємством важливе значення мають відмінності його економічних показників господарської діяльності порівняно із показниками конкурентів, які виробляють аналогічну сільськогосподарську продукцію, оскільки саме на цій основі відбувається механізм їх регулювання, тобто ситуаційне управління підприємством. Економічна криза, яка проникла у сільське господарство України, відрізняється затяжністю і глибиною кризового процесу, який втягує все більше сільськогосподарських товаровиробників[3].

Варто зазначити, що на даному етапі функціонування сільськогоспо-дарських товаровиробників близько третини підприємств є збитковими, інші отримують і так невисокі прибутки, хоча в останні роки спостерігається позитивна тенденція до зростання обсягу виробленої продукції, після затяжної кризи перехідного періоду економіки України.

В умовах конкуренції важливо мати певну інформацію про дії конкурентів для того, щоб правильно скоординувати свою власну діяльність, зробити певні висновки, розробити стратегію своїх дій та чітко і вміло провадити тактику завоювання свого так званого «місця під сонцем».

З погляду вищевикладеного матеріалу важливість ситуаційного управління полягає в тому, що оптимальність управління в конкретній ситуації (розміщення підприємства в певній природно-кліматичній зоні, розміщення стосовно ринків збуту, певну цінову ситуацію та поведінку конкурентів) впливає на отримання певної величини прибутку підприємства.

Отже, провівши дослідження даної тематики можна зробити такі висновки, що управління сільськогосподарським підприємством може бути страте-гічним, антикризовим та ситуаційним;

У стратегічному управлінні розробляють стратегії розвитку підпри-ємства на перспективу далеко вперед і при цьому її переглядають залежно від поточних цілей і завдань самого підприємства. Тому при використанні стратегічного управління підприємством необхідно своєчасно враховувати зміни, які відбувають як ззовні так і всередині його середовища.

Суть антикризового управління полягає в тому, щоб запобігти кризовій ситуації при можливості її виникнення, яка може призвести до спаду виробництва та банкрутства об’єкта господарювання.

Ситуаційне управління підприємством дає можливість керувати підприємством при тому, що існують певні відмінності економічних показників господарської діяльності підприємства порівняно із показниками конкурентів, які виробляють аналогічну сільськогосподарську продукцію, оскільки саме на цій основі відбувається механізм їх регулювання.

Література:

1.В.П.Павлик.Управління сільськогосподарським підприємством у ринкових умовах/Економіка АПК. – 2009. - № 1. – С.28-34.

2.М.О.Плескач.Механізм антикризового управління діяльністю сільськогосподарських підприємств в умовах трансформації/Економіка АПК. – 2008. - №6. – С.84-89.

3.М.М.Шпак. Чинники формування стратегічної стійкості сільськогосподарських підприємств/Актуальні проблеми економіки. – 2008. - № 3. – С.122-129.