Економіка / Фінансові відносини

Островський А.Е.

Науковий керівник Бондаренко В.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Основні проблеми розвитку страхового ринку в Україні

Сучасна соціально-психологічна ситуація в українському суспільстві відображає негативний вплив на систему реформування економіки України загалом, так і на становлення її ефективної системи страхування. Ця ситуація вимагає від держави системних, спрямованих на довгострокову перспективу і, водночас, конкретних дій з відновлення довіри громадян шляхом подолання нагальних сучасних проблем.

Сучасний вітчизняний страховий ринок за своєю структурою (інституційною, фінансовою, функціональною, регіональною) не досконалий.

Не дивлячись на окремі позитивні тенденції: поступово зростає відношення обсягу страхових премій до ВВП; зростають обсяги статутних фондів, власного капіталу, активів і резервів, що підвищує рівень платоспроможності страхових компаній; створюються об’єднання страховиків, що сприяє появі на ринку корпоративних правил і зміцненню позицій компаній-учасниць; законодавство наближається, хоча й дуже повільно та непослідовно, до європейських стандартів, потреб страхувальників і страховиків, але за масштабом і ступенем впливу позитивні тенденції та явища поступаються негативним. До цього часу у забезпеченні розвитку страхового ринку України існують досить серйозні проблеми які істотно впливають на розвиток страхування в Україні, також на стан економічного розвитку держави.

Фактори, що перешкоджають розвитку страхової діяльності, можуть бути поділені на зовнішні, стосовно страхового сектора, і внутрішні.

До числа зовнішніх факторів відносяться: невисокі темпи структурних перетворень в економіці, низька ліквідність, недокапіталізація, недостатня вірогідність звітності багатьох вітчизняних підприємств і слабка прозорість більшості з них, низький рівень монетаризації економіки, відсутність законодавчої основи, недосконалість судової системи, недостатнє правове забезпечення можливостей страхового нагляду, низький рівень рейтингу України .

До числа внутрішніх факторів можна віднести низьку якість управління в багатьох страхових організаціях, у т. ч. недостатню ефективність систем управління ризиками та внутрішнім контролем, непрозора структура власності, недостатній розвиток сучасних страхових технологій.

Недостатньо розвинутою є інфраструктура страхового ринку. З одного боку, це відображає низький рівень обслуговування населення та, як наслідок, — недостатній попит на посередницькі послуги, а з іншого, - є стримуючим чинником його поступального розвитку. Не досить активно на ринку працюють посередники, їх частка настільки слабка і незначна, що можна відзначити відсутність ринку посередників як такого.

Дещо низька роль серед страхових брокерів на ринку особистого страхування та страхування життя, а також при здійсненні інших видів страхування. Крім того, слід звернути увагу на ту обставину, що слабкий розвиток, наприклад, брокерської мережі свідчить про закритий характер діяльності більшості компаній; недостатній рівень розвитку інституту актуаріїв, у тому числі відсутність інституції державних актуаріїв — про слабкість сектора страхування життя та неготовність страхової інфраструктури до впровадження пенсійного та медичного страхування.

Діюча нормативно-правова база страхування недостатньо сприяє розвитку страхової галузі.

Окремі види обов’язкового страхування чітко законодавчо не визначені, крім того ідеологія впровадження обов’язкового страхування є недостатньо виправданою, оскільки до цього часу існують норми, які не стимулюють розвиток страхування. Обов’язкові види страхування мають вкрай низький рівень виплат і страхового захисту та, як правило, використовуються для задоволення вузьковідомчих інтересів і не відповідають своїй суті та значенню. Водночас, як обов’язкові види страхування повинні стосуватися ризиків та об’єктів, що мають загальнодержавний характер.

Недосконала система взаємовідносин між засновником страхової організації та страхувальниками. Практика показує, що основні засновники часто є основними клієнтами страхової компанії, що створює закритість їх діяльності. Поширюється перехресне володіння акціями страхових компаній, банків, виробничих підприємств, що ускладнює точну оцінку їх активів. Часом банки вимагають від клієнтів страхувати заставне майно в даній страховій компанії і на відповідних умовах. Непоодинокими є випадки встановлення виняткового права певних страховиків на здійснення певних видів страхування.

Названі фактори дозволяють монополізацію окремих сегментів страхового ринку, так званими, «відомчими» страховими компаніями, створюють нерівні можливості для функціонування страховиків, призводять до нерівномірного розвитку страхового ринку.

Таким чином, робимо висновок, що сучасний стан упровадження обов’язкового страхування є незадовільним.

За даними Ліги страхових організацій у галузі страхування відсутні якісні системи обліку, звітності та розкриття інформації та нагляду за страховою діяльністю. Це свідчить про відсутність цілеспрямованої державної політики у сфері страхування та безсистемність розвитку вітчизняного страхового ринку. Низька дохідність або збитковість окремих видів страхування. Наприклад за даними страхових організацій нетто-збитковість автокаско в середньому по ринку страхування складає до 50% загального обсягу зібраних премій, а з урахуванням комісій і витрат на ведення справи, доходи страхових компаній у цьому виді страхування складають у підсумку не більше 10-15% [6].

Подальшого вдосконалення потребує, система державного нагляду за діяльністю страхових організацій з питань забезпечення ними платоспроможності, оскільки до цього часу вони здійснюються старими методами, які не завжди відображають реальний фінансовий стан страхової компанії.

Необхідно провести низку заходів, у т.ч. внести зміни до чинного законодавства; прийняти підзаконні акти; здійснити комплекс організаційних заходів; розробити перелік основних законів, що забезпечать розвиток страхового ринку.

Отже, сучасний стан вітчизняного страхового ринку характеризують такі внутрішні проблеми:

- недосконала нормативно-правова база;

- низький попит фізичних і юридичних осіб на страхові послуги;

- відсутність надійних інвестиційних програм, а також реальних фінансових механізмів для довгострокового розміщення страхових резервів;

- недосконала система обов’язкового страхування та неадекватність їх фінансового забезпечення;

- низький рівень страхових виплат;

- низький рівень дохідності окремих видів страхування;

- недостатня ефективність стратегічного менеджменту страхових компаній;

- значна інформаційна закритість діяльності страхових компаній; недосконалі фінансова звітність і методи обробки даних.

До інших функціональних проблем діяльності страхових компаній можна також віднести:

- вузький, порівняно з розвинутими країнами, асортимент страхових послуг, що надаються клієнтам;

- неоптимальність страхових портфелів;

- низьку технологічність здійснення страхових операцій;

- відсутність належних традицій тривалого позитивного досвіду роботи з клієнтами, особливо з нових видів страхування;

- недосконалість системи інформаційно-аналітичного забезпечення страхової діяльності.

Можна переконливо стверджувати, що важливе значення для ефективного розвитку економіки України в сучасних економічних умовах є необхідність підвищити роль і значення страхування, як механізму надання гарантій підприємницької діяльності та соціального захисту населення. Насамперед необхідно значно підняти рівень страхування в ієрархії сфер життєдіяльності суспільства. Це, в свою чергу, вимагає створення відповідного страхового ринку з раціональним набором різноманітних страхових послуг, вміло пропонованих страховиками. Незалежно від цього, економічна обов’язковість, яка значною мірою визначає розміри та структуру попиту на страхові послуги, має посісти важливе місце в розрахунках між суб’єктами господарювання та державним бюджетом. Іншими словами, мета та вимоги страхової політики повинні узгоджуватися, зокрема і в першу чергу, - з економічною політикою держави.

Література:

1. Вовчак О.Д. Страхові послуги: Навч. посіб. – Л.: "Компакт-ЛВ", 2005. – 656 с.

2. Говорушко Т.А. Страхові послуги: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.

3. Фурман В.М. Страхування: теоретичні засади та стратегія розвитку. – К.: Вид-во "Наукова думка", 2006. – 334 с.

4. Мних М.В. Основні проблеми розвитку страхового ринку в України // Агросвіт. – 2007. – № 14. – С. 28-30.