Дівіренко Я. А., Тарасенко Ю.Г.

Донецький державний університет управління, Україна

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК РИНКУ МОЛОКА І МОЛОЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ УКРАЇНИ

Актуальність теми. На сучасному етапі реформування економіки України недостатньо вирішеним питанням залишається пошук шляхів ефективного розвитку ринкового господарства з метою регулювання обсягів виробництва продукції та її збуту. Особливо відчутно ця проблема позначається на функціонуванні продовольчого ринку, рівень розвитку якого впливає на забезпеченість населення продуктами харчування та соціально-економічний стан держави.

В сукупності продовольчих товарів важливе місце належить молочній продукції. Забезпеченість населення країни життєво необхідними продуктами харчування, що виробляються з молока, залежить від розвитку такої складової ринку продовольства як ринок молока і молочної продукції.

Скорочення обсягів виробництва молока та зменшення його надходження на переробні підприємства зумовлюють зниження обсягів та ефективності виробництва молочних продуктів, погіршення забезпеченості ними населення окремих регіонів та країни в цілому, що негативно позначається на рівні продовольчої безпеки держави.

Окремі питання формування і розвитку ринку молока та молочної продукції знайшли своє втілення у наукових працях П.С.Березівського, В.І.Бойка, Р.Л.Бойко, В.Н.Зимовця, М.П.Коржинського, Ю.М.Макаренка, В.Я.Месель-Веселяка, П.Т.Саблука, О.В.Шкільова, О.М.Шпичака та інших дослідників. Разом з тим необхідність комплексного підходу до вирішення проблеми ефективного функціонування ринку молока і молочної продукції на сучасному етапі реформування економіки, її загальнодержавна значимість, недостатня дослідженість регіональних ринків зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Метою дослідження є розробка організаційно-економічних основ формування та ефективного функціонування ринку молока і молочної продукції.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та прикладні аспекти проблеми формування та розвитку ринку молока і молочної продукції.

Об’єкт дослідження: сільськогосподарські, молокопереробні і торговельні підприємства та особисті підсобні господарства населення України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є закони економічного розвитку суспільства, нормативно-правова база з питань функціонування господарюючих суб’єктів та реформування аграрного сектора економіки України, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних фахівців стосовно дослідження теоретичних основ ринкових відносин та проблем формування і розвитку ринку молока та молочної продукції.

У процесі дослідження використаний системний, комплексний підхід до вивчення економічних явищ і процесів із застосуванням абстрактно-логічних, економіко-математичних, розрахунково-аналітичних та статистичних методів.

Викладення основного матеріалу дослідження. В сукупності різноманітних видів ринку важливе місце посідає ринок молока і молочної продукції – система товарно-грошових відносин між виробниками сировини (молока) і кінцевої продукції (продуктів його переробки) та її споживачем, завдяки якій шляхом здійснення актів купівлі-продажу реалізується право на власність товарів, характерних для даного ринку.

Особливості формування ринку молока і молокопродукції зумовлюються насамперед специфікою молока – продукту, до складу якого входить близько 12,5% сухої речовини та 87,5% води. У зв’язку з цим питне молоко і кисломолочні продукти швидко псуються, а тому є малотранспортабельними. Їх виробництво та ринок збуту мають локалізований характер. Такі молочні продукти, як вершкове масло, тверді сири, сухе та згущене молоко можуть зберігатися тривалий час і мають широкий ринок збуту, що охоплює Україну та зарубіжжя (в основному країни СНД). Крім того, особливими ознаками формування ринку молока і молочної продукції є низька цінова еластичність попиту (тобто коливання цін суттєво не впливає на зміну обсягу купівель за наявності стабільного рівня доходів громадян), а також існування значної кількості споживачів із широким колом запитів. Функціонування ринку молока і молочної продукції залежить від кількості та розподілу виробленої сировини і кінцевої продукції, доходів і потреб споживачів.

У процесі здійснення актів купівлі-продажу виробники молока та продуктів його переробки і кінцеві споживачі вступають у ринкові відносини. Суб’єктами таких відносин є сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, особисті підсобні господарства населення, підприємства системи заготівлі, зберігання, переробки і реалізації продукції, її кінцевий споживач, які, вступаючи в товарообмін, формують оптові та роздрібні ринки молока і молочної продукції.

Дієвість ринку молока і молочної продукції на сучасному етапі трансформації механізму господарювання зумовлюється впливом ряду чинників мікро- та макроекономічного характеру. Зокрема, негативний вплив на його функціонування здійснило зниження платоспроможного попиту населення, порушення еквівалентності у товарообміні між окремими ланками молокопродуктового підкомплексу, зміна міжгосподарських та міжгалузевих зв’язків суб’єктів молокопродуктового підкомплексу [1].

Ситуація, що склалася в молочному скотарстві, позначається на функціонуванні молокопереробних підприємств. Протягом 1999-2009 рр. продаж молока та молокопродуктів усіма категоріями господарств підприємствам переробної промисловості по області скоротився в 6,4 рази, зменшилось виробництво молочних продуктів: масла тваринного – від 20,6 до 2,8 тис. т, продукції з незбираного молока – від 111,8 до 5,0 тис. т, сирів жирних, включаючи бринзу, – від 5,8 до 1,3 тис. т. У 2009 р. порівняно з 2008 р. збільшилось виробництво продукції з незбираного молока (на 4,5 тис. т) та жирних сирів (на 0,1 тис. т).

Обсяги виробництва молока за областями відображені в таблиці 1. В цілому в країні проявляються негативні тенденції у виробництві і споживанні молока і молочних продуктів, що зумовлюється насамперед низькою платоспроможністю населення.

Таблиця 1.

Виробництво основних видів продукції тваринництва [2].

	Молоко всіх видів за січень-лютий 2010 рік		Молоко всіх видів за 2009 рік
	тис. т	у % до 2009р.	тис. т	у % до 2008р.
Україна	1166,2	97,5	11603,6	98,7
Автономна Республіка Крим	35,4	97	365	100,4
області
Вінницька	95,1	99,4	841,8	100,2
Волинська	40,2	96,2	461,8	95,2
Дніпропетровська	30,8	94,2	359,2	94,2
Донецька	42,3	93,6	360,3	97
Житомирська	61,4	95,9	602,2	98,1
Закарпатська	39	105,7	385	97,7
Запорізька	33	90,2	287	94,4
Івано-Франківська	39,9	94,1	485,5	98,1
Київська	65,1	93,9	472,4	93,4
Кіровоградська	34,3	99,1	346,5	100,1
Луганська	29,3	101	316	99,1
Львівська	42	96,8	682,9	93,4
Миколаївська	36,1	99,2	367,6	99,7
Одеська	39,5	98,3	413,8	99,4
Полтавська	82,8	100,1	717,9	109,5
Рівненська	40,2	100,8	448	98,3
Сумська	48,6	94,6	456	100,3
Тернопільська	34,7	98,3	418,7	98,8
Харківська	53,8	97,5	481,5	98,4
Херсонська	26	93,9	318,9	99,5
Хмельницька	61,3	94,2	620,8	99,3
Черкаська	66,7	99,3	491	99,5
Чернівецька	32	99,1	312	95,3
Чернігівська	56,7	102,9	591,8	102

Забезпеченню населення високопоживними молокопродуктами сприятиме налагодження взаємовигідних економічних відносин між партнерами молокопродуктового підкомплексу. Постачання молока на переробні підприємства проводиться з використанням транспортних засобів молокопереробного підприємства, а молоко для переробки заготовляється переважно в сировинних зонах молокопереробних підприємств. Проте недостатньо уваги приділяється питанням розширення сировинної зони за рахунок більш активного залучення ресурсів молока із господарств населення.

З метою раціоналізації взаємовідносин у молокопродуктовому підкомплексі необхідно узгоджувати взаємні інтереси на договірній основі, створювати інтеграційні формування, надавати сільськогосподарським товаровиробникам можливість реально впливати на процес формування цін і розподілу доходів на правах співвласників молокопереробних та агросервісних підприємств.

Ситуація збитковості молочного тваринництва, яка по очікуваним даним за 2009 рік складає (- 7,2%) залишається однією з важливих проблем для України. Подальше подолання кризи на основі реформування зобов'язує економічну науку обґрунтувати наукові засади удосконалення економічного механізму державного регулювання у молокопродуктовому секторі економіки.

До 2009 року молочна галузь України характеризувалася стійким зниженням обсягів виробництва молока. Відбувалося скорочення поголів'я молочного стада, спостерігався низький удій та низька якість молочної сировини. Зменшилась кількість діючих підприємств молочної промисловості, скорочення виробничих потужностей по виробництву усіх видів молочної продукції, зниження чисельності зайнятих в галузі.

До основних причин такого стану справ можна віднести:

а) відсутність заінтересованості виробників сирого молока в проведенні широкомасштабних покращань процесу виробництва;

б) практично повна відсутність комерційних інвестицій в молочне тваринництво, зумовлене відсутністю чітких інвестиційних програм і будь-яких гарантій повернення вкладених засобів.

Українському ринку сільськогосподарської продукції в 90-х роках були присутні наступні риси:

- відсутність розвинутих ринкових інститутів, які могли б впливати на організацію трансакцій на відкритому ринку;

- неефективна транспортна система;

- поліпшення стану інфраструктури постачання та технічного обслуговування сільського господарства (бази, склади, під' їздні шляхи);

- проблеми в фінансовій сфері пов'язані з кризою неплатежів, які в свою чергу зумовлені порушенням паритету між галузями АПК, а також ненадійністю багатьох фінансових інститутів;

- нерозвинута законодавча база;

- ріст економічних правопорушень;

- слабко розвинута інформаційна мережа.

У зв'язку з трансформацією АПК України з'явилися нові організаційно-правові форми підприємств та економічні відносини між підприємствами та державою. За останні 10 років XXI століття удвічі зменшилось споживання молочних продуктів. Так у 2008 році воно складало 373 кг на душу населення, у 2009 році лише 205 кг на душу населення, що складало 55 % рівня 2008 року. Отже для більшості населення країни споживання молочних продуктів в межах науково-обгрунтованих фізіологічних норм споживання (390 кг на душу населення) є недоступним [3].

Необхідність державного регулювання молокопродуктового підкомплексу АПК обумовлена його галузевою специфікою. Нестабільність, залежність від природних умов, сезонний характер виробництва та надходження грошових коштів повільний кругообіг та обіг фондів, інфраструктура ринку тваринницької продукції та важливість функціонування галузі для життєдіяльності людини потребує особливого визначеного державою механізму регулювання розвитку молокопродуктового підкомплексу.

Ще одним фактором є скорочення попиту населення на вітчизняне продовольство, яке посилило спад сільськогосподарського виробництва, що в свою чергу, викликало зниження попиту з боку сільського господарства на техніку, запасні частини, паливо, добрива, послуги підприємств по зберіганню та переробці продукції. Спад активності машинобудування призвів до зниження попиту та послуги своїх суміжних виробництв.

Внаслідок вказаного ланцюгового ефекту в усіх ланках цього ланцюга відбувалося зниження рівня зайнятості та реальної заробітної плати. В результаті знизились сукупні доходи суспільства та для суспільства в цілому зменшилась доступність продовольчих товарів, включаючи іноземні [4].

Таким чином, швидка користь споживачів, яка пов'язана з доступом відносно дешевих іноземних продовольчих товарів, в тому числі молочних продуктів, в середнє та довгостроковий період призводить до суттєвого скорочення споживання продовольства. Ситуація, яка склалась в Україні підтверджує вищенаведене теоретичне обґрунтування.

Підводячи підсумки можна сказати, що одним із головних завдань держави у напрямку сталого розвитку ринку молока та молочної продукції на часі є підтримка вітчизняного сільськогосподарського виробника молока. Регулювання цін на внутрішньому ринку на молочну сировину повинно відбуватись шляхом підтримки рівня цін та доходів виробників у вигляді дотацій або субсидій на часткову компенсацію витрат виробництва. Розрахунки автором ціни підтримки, еквівалентної ціни на молоко ,та запропонований механізм цінового регулювання у молокопродуктовому секторі економіки дасть можливість мати в Україні конкурентноспроможну молочну продукцію [5].

Проблема формування та розвитку ринку молока і молочної продукції охоплює комплекс питань як теоретичного, так і практичного характеру. У зв’язку з цим виникає необхідність впровадження у виробництво системи макро- та мікроекономічних заходів, зокрема:

• раціональної інтенсифікації виробництва на основі залучення вітчизняних та іноземних інвестицій;

• економічно обгрунтованого стимулювання безпосередніх виробників продукції з метою нарощування виробництва і товарообігу;

• економічного регулювання раціональної структури землеробства і тваринництва та ринків збуту продукції на основі цільових продовольчих програм;

• удосконалення фінансово-кредитної, податкової, бюджетної політики держави;

• введення системи державного контролю за цінами для гарантованої прибутковості виробництва молока і забезпечення раціонального співвідношення попиту і пропозиції на ринку молока і молокопродукції.

На сучасному етапі господарювання потенційні переваги великих сільськогосподарських підприємств виявились не реалізованими, а високий рівень інтенсивності праці в господарствах населення не забезпечує бажаного ефекту через серйозні проблеми організаційно-технічного та фінансового характеру. В умовах зосередження молочного скотарства за основними показниками в господарствах населення найбільш досконалою формою реалізації інтересів незалежних товаровиробників через спільні дії є створення інтеграційних формувань та управління ними на кооперативних засадах.

Створення інтеграційних структур має бути спрямоване на збереження цілісних технологічних комплексів, встановлення оптимальної рівноваги між попитом та пропозицією молочних продуктів, захист вітчизняного товаровиробника.

Висновки. Ринок молока і молочної продукції формується суб’єктами ринкових відносин, що вступають у товарообмін, і є невід’ємною складовою частиною продовольчого ринку, розвиток якого безпосередньо пов’язаний з рівнем життя населення. Тому розробка організаційно-економічних основ його формування та ефективного функціонування має важливе наукове і практичне значення. У ринкових умовах виробництво молочної продукції та її збут повинні знаходитися у тісній залежності від попиту споживачів. Діяльність молокопереробних підприємств має бути спрямована на виробництво продуктів, які користуються значним попитом у населення. Слід зазначити, що на структурні зміни в асортименті молочної продукції істотно впливає рівень доходів, вік, стать, місце проживання, національні традиції споживачів.

Література:

1. Лисенко А.М. Маркетингова система виробництва та реалізації молокопродукції //Економіка АПК. ─ 2009. ─ № 6. ─ С. 62-66.

2. Виробництво основних видів продукції тваринництва [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Оніщенко О.Г. Державне регулювання ринку молочної продукції та основні напрями його удосконалення // Економіка АПК. ─ 2008.─ № 1. ─ С. 100-103.

4. Макаров І.М. Сутність ринку та специфіка його формування в молокопродуктовому підкомплексі АПК //Вісник технологічного університету Поділля. ─ Хмельницький: Технологічний університет Поділля, 2009. ─ № 6, ч.2: Економічні науки. Спеціальний випуск з нагоди Міжнародної конференції “Гуманітарні науки на рубежі третього тисячоліття: досягнення, проблеми, перспективи”.─ С. 196-199.

5. Довгань Р.С. Поглиблення інтеграції у молокопродуктовому підкомплексі // Економіка АПК. ─ 2009 ─ № 12. ─ С. 27-30.