Економіка/6. Маркетинг та менеджмент

к.е.н. Лозовський О.М., к.е.н. Соколовська В.В., Рябова О.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Менеджмент і науковий підхід до прийняття управлінських рішень

На сьогоднішній день, при нестабільній економічній ситуації в Україні і світі, в цілому, необхідною умовою для роботи підприємств є прийняття зважених, продуманих управлінських рішень. Які будуть оптимальними саме на даному етапі й саме для даного підприємства.

Оптимальними управлінськими рішеннями слід вважати такі результати, реалізація яких задовольняє комплекс умов. При цьому кожна умова відображає вимогу оптимальності з окремих аспектів управління, які є для даного об’єкта управління на даний період найбільш актуальними. Таким чином, для вироблення ефективних управлінських рішень необхідно дотримання наступних умов: обов’язковий облік не тільки економічних, але й інших наслідків рішень, які приймаються, обґрунтований вибір критеріїв оптимальності рішень, поєднання критеріїв оптимальності діяльності колективу з критеріями діяльності вищих й нижчих підрозділів організації.

Рішення в менеджменті – це результат зв’язку, вид інформації, яка забезпечує нормальне протікання процесу в системі. Інформація на вході системи – виробнича задача; на виході – рішення, яке формується у вигляді управлінської команди для впливу на об’єкт. Зародженням управління як науки вважається час виходу в 1911 р. праці американського інженера Ф.У. Тейлора «Принципи наукового менеджменту». Менеджмент – це елемент сучасної людської культури, що містить у собі традиції, історію, концепції, інститути, практику, спрямований на управління людською діяльністю. Як галузь академічних досліджень менеджмент по суті є продуктом ХХ ст. З кінця ХІХ ст. починають функціонувати перші наукові школи.

Слід відзначити, що сучасна наука управління базується на дослідженнях таких теоретиках наукового менеджменту, як Г. Форд, Е. Мейо, М. Фолет, А. Файоль, М. Вебер та інших західноєвропейських вчених, які розробили та апробували в практичній діяльності основні підходи до здійснення менеджменту в усіх сферах людського буття [2]. Творчий доробок цих основоположників менеджменту мав величезний вплив на вітчизняних вчених радянського періоду (П.М. Керженцев, Ю.А. Тихомиров, В.С. Основін, Г.І. Петров Г.Х. Попов та ін.).

Їх послідовниками були І.Л. Бачило, Г.Г. Зуйков, А.П. Іпакян, О.П. Коренєв, В.Д. Малков, В.А. Озолін, Б.Н. Сазанов, Г.А. Туманов.

Величезний вклад в науку управління був зроблений академіком О.М. Бандуркою. Його учнями досліджені різні напрямки управлінської діяльності: В.П. Пєтков, С.В. Нікітенко, І.В. Арістова, Б.А. Кормич та інші.

Таким чином, ми можемо констатувати, що науковий доробок зроблений українськими вченими має стати фундаментом для удосконалення сучасної системи управління. Особливим аспектом цього фундаменту є положення ефективного менеджменту – відправної точки наукових досліджень і практичного досвіду.

Прийняття рішення є прерогативою керівника. Менеджер розглядає рішення, яке приймається, з позиції особи, функціонально зобов’язаної доводити це рішення до виконавця і забезпечувати контроль за виконанням. Це ставить його перед необхідністю обирати не тільки заходи впливу та засоби контролю, але й шукати альтернативні варіанти рішення з погляду їх практичного здійснення щодо конкретної ситуації, в якій опинилась організація в той чи інший момент часу.

Прийняття кожного рішення – це необхідність балансу між вигодою, витратами, ризиком. Знизити ризик значною мірою допомагає системний аналіз – раціональна система послідовних операцій в аналізі конкретної ситуації [2].

Важливо зазначити, що управлінське рішення в тій або іншій мірі завжди містить пропозиції, які практика може не підтвердити, тому що не існує і не може існувати так званих ідеальних або абсолютних управлінських рішень, а достатньо обумовленими можуть вважатися такі рішення, які не відображають окремих деталей події, але правильно фіксують їх загальну направленість і переважні тенденції, залишаючи свободу дій для безпосередніх виконавців.

Управлінське рішення – це сукупність результатів творчого процесу суб’єкта і дій колективу як об’єкта управління з розв’язання конкретної ситуації, яка виникла в зв’язку з функціонуванням організації як системи.

Важливою передумовою підвищення ефективності управлінських рішень, що здійснюються, є визначення складу показників, які контролюються, у ході виконання рішень, результативності їх реалізації.

Рішення, як правило, приймається самим керівником на основі принципу єдиноначальності, але не можна при цьому забувати і про значення колегіальності, що є перевіреним засобом вироблення найбільш правильних і обґрунтованих рішень. Ці два принципи нерозривно пов’язані і не суперечать один одному.

Література:

1. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. — «Психология управления», Харків : ООО "Фортуна-пресс", 2004. — 464 с.

2. Файоль А., Емерсон Г., Тейлор Ф., Форд Г. «Управление - это искусство». - М.: Юнити, 2002. 351 с.

3. Кхол И. «Эффективность управленческих решений». Пер. с чешск. - М.: Прогресс, 1995. 195 с.