Жуйков Г.Є., Січко С.М.

Міжнародний університет бізнесу і права, Україна

Миколаївський Державний Університет імені В.О.Сухомлинського,Україна

ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ МЕТОДИЧНО-НОРМАТИВНОЇ ГРОШОВОЇ ОЦІНКИ ЗЕМЕЛЬ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Аналізуючи процеси управління рекреаційними ресурсами досить проблематичними залишається методика визначення їх грошової оцінки, оскільки рекреаційні території можуть перебувати в межах будь-яких категорій земель за цільовим призначенням: водного фонду, лісогосподарського призначення, оздоровчого призначення, природно-заповідного фонду тощо.

Методично – нормативна грошова оцінка земель рекреаційного призначення визначається за формулою:

(1)

де Цн – нормативна грошова оцінка земельної ділянки (грн.);

Е – нормативний середньорічний економічний ефект від використання земель рекреаційного призначення в розрахунку на кв. метр (грн.);

Тк – термін капіталізації нормативного середньорічного економічного ефекту, який встановлюється на рівні 33 років;

Кмц – коефіцієнт, який характеризує місце розташування та цінність земельної ділянки;

Пд – площа земельної ділянки (м²).

При цьому значення нормативного середньорічного економічного ефекту від використання земель рекреаційного призначення складає 0,050 грн/м².

Коефіцієнт Кмц визначається за формулою:

(2)

де Км – коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки (віддаленість від адміністративного центру та найближчого населеного пункту, що має магістральні шляхи сполучення, входження до критичної зони великих міст тощо);

Кц – коефіцієнт, що враховує цінність об’єктів рекреаційного призначення;

Кс – коефіцієнт, що враховує статус об’єктів природоохоронного, оздоровчого та історико-культурного призначення.

Загальне значення коефіцієнта Кн розраховується як добуток коефіцієнтів Кр₁; Кр₂; Кр₃; Кр₄ , значення яких, для наочності, приведено в табл. 1 − 4.

Таблиця 1

Коефіцієнти, які враховують місцерозташування населених пунктів у приміських зонах великих міст (Кр₁)

Чисельність населення міст-центрів, тис.чол.	Значення коефіцієнтів
100,0 – 249,9	1,1
250,0 – 499,9	1,2
500,0 – 999,9	1,3
1000,0 – 1999,9	1,5
2000,0 і більше	1,8

Таблиця 2

Коефіцієнти, що враховують місцерозташування земельної ділянки відносно адміністративних центрів (Кр₂) та найближчого населеного пункту, що має магістральні шляхи сполучення (Кр₃)

Віддаль від центру населеного пункту, (км)	Значення коефіцієнтів
	Кр2	Кр3
до 5	1,40	1,30
5 – 10	1,35	1,25
10 – 15	1,25	1,20
15 – 20	1,15	1,10
20 – 25	1,07	1,05
25 і більше	1,00	1,00

Таблиця 3

Коефіцієнти, що враховують місцерозташування земельних ділянок у зонах радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (Кр₄)

Розміщення земельних ділянок у зонах радіоактивного забруднення	Значення коефіцієнтів
Зона відчуження	0,50
Зона обов’язкового відселення	0,60
Зона гарантованого добровільного відселення	0,80
Зона посиленого радіоекологічного контролю	0,90

Значення коефіцієнту Кц наведено в табл. 4.

Таблиця 4

Значення коефіцієнту, що враховує цінність земель рекреаційного призначення (Кц)

Адміністративно-територіальні одиниці	Значення коефіцієнтів
Миколаївська	1,1
у т.ч. Чорноморське узбережжя	1,5
Одеська	1,2
у т.ч. Чорноморське узбережжя	1,5
Херсонська	1,2
у т.ч. Чорноморське та Азовське узбережжя	1,5

З приведених параметрів у табл. 3 − 4 видно, що недоцільним є використання коефіцієнтів, які враховують місце розташування населених пунктів у приміських зонах великих міст (Кр₁). Вони не дають відповіді на об’єктивну оцінку земель рекреаційного призначення, оскільки останні не обов’язково повинні знаходитись у межах населених пунктів.

Абсолютно не виправданими є коефіцієнти, що враховують місцерозташування земельних ділянок рекреаційного призначення відносно адміністративних центрів (Кр₂) та найближчого населеного пункту, що має магістральні шляхи сполучення (Кр₃).

Наприклад, чи може вплинути на грошову оцінку узбережжя Чорного моря (в Коблево) той факт, коли одна група людей доїжджає з міста Миколаєва чи Львова, а інша – з розташованих поблизу населених пунктів. Ні не може, оскільки зона відпочинку в с. Коблево представляє замкнуту (автономну) систему, яка забезпечує активний відпочинок людей, не зв’язуючи це з адміністративним центром в с.м.т. Березанка чи найближчого с. Коблево.

Не виправданими є коефіцієнти, що враховують місцерозташування земельних ділянок у зонах радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (Кр₄). Насамперед, якщо це зона відчуження, то чи правомірно говорити про те, що тут можуть відпочивати люди. Для таких територій необхідна інша методика визначення грошової оцінки земель.

Сумнівним і є те, що значення коефіцієнта, що враховує цінність земель рекреаційного призначення (Кц) у Миколаївській області є 1,1, а в Херсонській – 1,2. У цьому зв’язку не зовсім вірно диференціювати області за цінністю земель рекреаційного призначення, оскільки кожна область по своєму цікава, неповторима, приваблива. Тим більше Миколаївська область, багата біорізноманіттям, ландшафтами, історією, традиціями, географічним місцем розташування може претендувати якщо не на місце лідеру, то, принаймні, не уступати Херсонській і Одеській областям. Тому є всі підстави вважати, що приведені коефіцієнти носять віртуальний, тобто надуманий характер. У цьому зв’язку виникає запитання, чому не враховується (не запропоновані) коефіцієнти на рекреаційні землі розміщенні в зонах крупних промислових підприємств з великим викидом в атмосферу забруднюючих речовин, забруднення повітря автомобільним транспортом, АЕС тощо. Очевидно, врахування коефіцієнтів при забрудненні рекреаційних зон було б логічним, але існуюча методика цього не передбачає.

Тому зазначена проблематика потребує переосмислення існуючої практики оцінки рекреаційних ресурсів. Після детального ознайомлення з працями Адама Сміта, А.Тюрго, К.Маркса, О.П.Токарєва, І.Р. Михасюка і М.М.Маланчука, М.Д.Руденка, А.Сліпанського, М.М.Федорова, С.Г.Струміліна і інших вчених виявилось, що найбільш актуальним для визначення грошової оцінки рекреаційних ресурсів є врахування земельної ренти.

Так, Адам Сміт формулював визначення земельної ренти як "дохід, одержаний цілком із землі" [1, с.123], з урахуванням місця розташування земельної ділянки та ціни, яка складається на сільськогосподарську продукцію та рівня родючості ґрунтів. Тюрго А. [9, с.157] стверджував, що земля завжди є першим і єдиним джерелом будь-якого багатства. Рента, на його думку, це результат діяльності самої природи, "чистий дар природи".

Теорія земельної ренти знайшла своє продовження у дослідженнях М.Д.Руденко, де він акцентував увагу на тому, що "…землю не можна розглядати в одному ряду з іншими засобами виробництва. У неї основна роль: земля є первинним джерелом додаткової вартості" [5, с.51]. К.Маркс у створенні земельної ренти визнавав головну роль природи. У цьому зв’язку він писав, що "основою абсолютної додаткової вартості є природна родючість землі, природи, тоді як відносна додаткова вартість ґрунтується на розвитку суспільних продуктових сил" [2, с.441]. С.Г.Струмілін [7], А.Сліпанський [6, с.12], О.П.Токарєв [8, с.66-67], І.Р.Михасюк і М.М.Маланчук [3, с.109] вважали, що з переходом до соціалістичного способу виробництва зникає поняття земельної ренти.

Виходячи з вище приведеного аналізу, можна зробити висновок, що отримання земельної ренти властиве всім категоріям земель за цільовим призначенням та функціональним використанням, оскільки вона має природну основу походження. Це означає, що грошову оцінку рекреаційних зон, територій, ділянок логічно визначати за відношенням рекреаційної ренти до нормативу ефективності за формулою:

(3) де Гоц – грошова оцінка рекреаційних ресурсів;

Р – рекреаційна рента;

Е – норматив ефективності.

Такий методичний підхід дозволить об’єктивно визначити грошову оцінку будь-якої ділянки рекреаційних ресурсів. У контексті сказаного, грошова оцінка рекреаційних ресурсів у населених пунктах визначається на підставі їх нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнтів прибутковості різних категорій забудованих земель, у розрізі економіко-планувальних зон. Наприклад, у м. Миколаєві в результаті проведення економіко-планувального зонування було виділено 66 зон (дод. А), в тому числі 21− в Центральному районі, 15 – в Ленінському, 10 – в Заводському, 19 – в Корабельному районах та окремою зоною виділена смуга відводу залізниці, що проходить по території всіх адміністративних районів. При цьому грошова оцінка коливається в межах від 48,48 грн/м² у Корабельному районі (7 зона) до 203,92 грн/м² у Центральному районі (13 зона). Якщо грошова оцінка земель міста у перший зоні Центрального району складає 65,41 грн/м², то комерційне використання цієї землі, на яку поширюється коефіцієнт прибутковості 2,5 складає вже 163,52 грн/м², використання землі під житлову забудову, на яку встановлено коефіцієнт 1,0 складає 65,41 грн/м². Що стосується земель рекреаційного призначення, то на них поширюється коефіцієнт прибутковості 0,5. В результаті чого нормативна грошова оцінка складає лише 32,70 грн/м². Але в м. Миколаєві є дуже багато фактів, коли землі рекреаційного призначення з самого початку їх надання у власність чи користування суб’єктам господарювання, носять комерційний характер і в результаті чого грошова оцінка повинна бути у 5 разів вищою, ніж визначена розділом 3 "Порядку грошової оцінки…" [4].

З вище приведеного можна зробити висновок, що нині поки що залишається проблема подолання цілої низки стратегічних і тактичних питань розвитку рекреаційно-туристичної галузі, забезпечення ідентичності системи управління на кожному з етапів її розвитку, оскільки не реагування на ситуацію загрожує зниженню конкурентоспроможності рекреаційної індустрії.

Література:

1. Антология экономической классики.− М.: МП "Эконов", "Ключ", 1993.− 418 с.

2. Маркс К. Капитал / К.Маркс. – М.,1955.− [Т.3.]− 932 с.

3. Михасюк І.Р. Земельний кадастр і диференціальна рента / І.Р.Махасюк, М.И.Маланчук. − Л.: Вид-во Львів ун-ту,1971.− 168 с.

4. Наказ Держкомзему України, Міністерства аграрної політики Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук Про порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів від 27.11.1995р. №18/15/21/11 // Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи. Держкомзем України. − К.: Урожай, 1998.− 816 с.

5. Руденко М.Д. Енергія процесу: нариси з фізичної економії / М.Д.Руденко. − К.: Молодь,1998.− 528 с.

6. Сліпанський А. Земельна рента в умовах СРСР / А.Сліпанський // Вісник с.-г. науки.− 1927.− №2-3.− С. 12-14.

7. Струмилин С.Г. О дифференциальной земельной ренте в условиях социализма./ С.ТГ.Струмилин // Вопросы экономики.− 1960.− №7.− С. 81-97.

8. Токарєв А.П. Теоретические вопросы земельной ренты при капитализме и при социализме / А.П.Токарев. − М.: изд-во ВПШ и АОН при ЦК КПСС, 1962.− 88 с.

9. Тюрго А.Р. Избранные экономические произведения / А.Р.Тюрго. − М.: Соцэкгиз,1961.− 198 с.

10. Указ Президента України Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об’єктів від 01.12.08 р. №1129/2008. [Електронний ресурс] /Президент України. − Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/.

11. Федоров М.И. Економічні проблеми земельних відносин у сільському господарстві / М.И.Федоров. − К.: ІАЕ,1998.− 264 с.