К.е.н. Коваль О.А., Сардак А.Г.
Запорізький національний
технічний університет, Запоріжжя
Удосконалення
амортизаційної політики
Державна
амортизаційна політика — один із потужних засобів державного регулювання
інвестиційних й інноваційних процесів у виробничій сфері країни. Слід
врахувати, що амортизаційні відрахування сьогодні — це основне джерело
капітальних інвестицій вітчизняних суб'єктів виробничої сфери, тому зрозуміло,
що до розроблення та реалізації амортизаційної політики держава має підходити
вкрай вдумливо, з використанням кращого світового досвіду.
Виснаження амортизаційних ресурсів і різке скорочення їх
частки у загальному обсязі капіталовкладень відбувається через комплекс
чинників, приміром, економічні протиріччя між "податковим" та
"бухгалтерським" методами нарахування амортизації.
Це гальмує розвиток інвестиційного потенціалу стосовно не
лише прибутку, але й амортизаційних фондів.
Крім того,
застосування різних методів нарахування амортизації може вплинути лише на
бухгалтерську ціну об'єкта основних фондів, а не на загальні результати
господарювання, характеризовані абсолютним і відносним обсягами отриманого
прибутку.
Як показують
результати фундаментальних досліджень , "податковий" метод не
забезпечує повного відшкодування вартості об'єкта амортизації. За нормативного
терміну служби обладнання 10 років сума нарахованої амортизації складатиме
менше 90% вартості об'єкта.
Отже чинне
законодавство фактично унеможливлює проведення суб'єктами виробничої сфери
власної амортизаційної політики, позаяк вибір методу нарахування
бухгалтерської амортизації не впливає на результати господарювання та не
призводить до збільшення джерел капітальних інвестицій у відтворення основних
фондів.
Податкове
законодавство не дає можливості враховувати моральне старіння основних фондів,
а це неприпустимо в умовах переходу економіки на модель інноваційного розвитку
та використання знань як основного чинника сучасного виробничого процесу.
Недостатнє
використання амортизаційних нарахувань можна пояснити тим, що амортизація
значно збільшує собівартість продукції, коли обладнання завантажене менш ніж
на половину.
З огляду на
рентабельність виробництва підвищення амортизації згубне для нього, проте
ефективне доти, доки реальних витрат грошових коштів не відбувається, навпаки —
підприємство економить на податкових платежах. Причому за бухгалтерських
збитків сума податку на прибуток дорівнює нулю.
Компромісним
рішенням могло б стати запровадження практики введення пільги не огульно, а на
підставі укладення договору між податковим органом і конкретним суб'єктом
виробничої сфери (що працює як правило в особливо важливих галузях, перелік
яких має визначати законодавство). Останній зобов'язується не лише використати
додатково виведені з-під оподаткування кошти виключно на оновлення основних
засобів шляхом закупівлі інноваційного обладнання та інвестування у техніко-технологічний
розвиток, а й підтвердити вказаний господарський акт документально.
Крім
означеного, можлива певна втрата бюджетних надходжень, а це для значної частини
політичної еліти вагомий аргумент проти запровадження прискореної податкової
амортизації.
Доцільно
звільнити від оподаткування прибуток від відчуження основних фондів або
нематеріальних активів, що підлягають амортизації, в разі використання
одержаного від цього відчуження прибутку на потреби реінвестування. Це має
спростити як виведення з дії застарілого морально, проте недоамортизованого
обладнання, так і трансфер технологій і обладнання між великими та малими
підприємствами, центром і регіонами тощо.
Необхідно
законодавчо закріпити можливість використання коштів амортизаційного фонду, нарахованих
прискореним методом амортизації за своїм економічним призначенням, оскільки
високі її ставки призведуть до зменшення бази оподаткування та втрати доходів
у бюджет без особливих економічних ефектів.
Відмова від
застосування у бухгалтерському обліку норм амортизації, передбачених податковим
законодавством, дасть змогу при визначенні фінансового результату та складанні
фінансової звітності підприємства керуватися виключно економічними методами та
категоріями, що сприятиме об’єктивності фінансових та економічних показників
діяльності підприємств.
Найвищі темпи
амортизації можуть застосовувати ті корпоративні структури, котрі розробляють
і впроваджують інновації або випускають інноваційну продукцію, демонструючи
позитивні результати господарювання (наявність прибутку та відсутність
заборгованості перед бюджетом).