Беднарчик Л.І.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федькович, Україна

Вплив господарської діяльності у басейні

р. Сірет в межах Чернівецької області на формування та проходження паводків

Річка Сірет – ліва притока Дунаю. Бере початок в межах Чернівецької області на північно-західному схилі гори Борсукової на висоті 1100 м над рівнем моря, після злиття струмків Барсуки та Ластун. По території області тече верхня частина Сірету довжиною 100 км (загальна довжина річки - 513 км). У межах області площа водозбору річки становить 2070 км², загальне падіння ріки – 435 м.

Водозбірний басейн ріки в межах області має найбільшу довжину - 62 км, ширину – 23 км і межує з басейнами Черемошу та Пруту. Головні притоки річки – Петровець, Звараш, Зубринець, Мигова, Міхідра, Малий Сірет, Котовець та ін.

Гідрологічний режим р. Сірет з 1945 р. досліджувався на гідрологічних постах в с. Лопушна, м. Сторожинець та в місці впадання р. Малий Сірет. З 1988 спостереження проводяться тільки на посту в м. Сторожинець.

Для річки Сірет в межах Чернівецької області, як і для більшості річок Українських Карпат, є характерним паводковий режим. Паводки у басейні Сірету пройшли у 1911, 1927, 1941, 1947, 1955, 1969, 1970, 1976, 1980, 1995, 1996, 1998, 2001, 2008 роках.

Хоча основною причиною виникнення паводків на р. Сірет є випадання інтенсивних і тривалих дощів, велику роль у формуванні та проходженні паводків відіграють також й інші фактори, зокрема антропогенна діяльність на водозборі та в руслі річки. Було проаналізовано роль деяких чинників господарської діяльності на формування та проходження паводків у басейні Верхньго Сірету, зокрема стан берегозахисних та протипаводкових споруд, кількість мостових переходів, ставків, кар’єрів по видобутку гравію, меліоративні заходи, лісистість території.

Берегозахисні та протипаводкові гідротехнічні споруди на деяких ділянках ріки частково зруйновані, знаходяться в незадовільному стані і не виконують своїх функцій (дамба в с. Панка, Комарівці, правобережні дамби в смт. Берегомет та ін).Такі ненадійні дамби під час катастрофічних паводків можуть зіграти негативну роль, створюючи можливість формування „руйнівної хвилі”.

За даними карти 1999 року на р. Сірет налічується 18 автомобільних і 2 залізничних мости. У більшості випадків спорудження мостових переходів сприяє стисненню живого перерізу ріки. У результаті вище мосту встановлюється підпір, висота якого залежить від природної швидкості течії в створі, витрати води, що раніше проходила по заплаві, кількості мостових опор. Величина цього підпору на р. Сірет нам невідома. На великих річках вплив підпору можна спостерігати на відстані до 10 км.

Численні мости створюють умови для штучного „каналізування” русла, тобто перетворення його у відносно прямолінійне. Такий процес є характерним для сучасного русла Сірету. Також біля мостів дуже часто відбувається скупчення дерев, сміття, що сприяє додатковому підйому води. Відомо, що на Сіреті в с.Лопушна затоплення територій часто відбувається під впливом підпору вище мостів.

На багатьох притоках в рівнинній частині басейну р. Сірет створено близько 20 невеликих водосховищ (ставків), які утримують частину поверхневого стоку. Сумарна площа ставків становить близько 76 га Об’єм цих ставків незначний, переважна більшість їх розташована в перед гірській зоні, тоді як паводок на Сіреті формується переважно в гірській частині. Тому зарегулювання стоку води бокових приток Сірету ставками здійснює незначний вплив на висоту паводків та розміри зони затоплення.

На берегах річки Сірет в межах області розташовано 17 сіл, одне селище Берегомет та місто Сторожинець. Місцеві жителі неконтрольовано облаштовують в руслах річок кар’єри гравію, гальки, які пізніше забираються щебеневими заводами та самим населенням для їхніх потреб. Це призводить до руйнування утвореної самовідмостки русла, зниження відміток гідравлічної шорсткості та опору, збільшення швидкості потоку при чергових паводках та інтенсифікацію процесу розмиву берегів.

Басейн річки Сірет в межах Чернівецької області характеризується значною залісненістю, яка становить 75%, у верхній частині водозбору (с. Лопушна), менше 51% в межах міста Сторожинець і біля 60% в місці впадання р. Малий Сірет. Передгірна частина та схили гір до 600м зайняті переважно дубовими лісами, до 1000м – дубовими та змішаними, ще вище – хвойними. По аналогії з іншими районами Карпат можна стверджувати, що рослинний покрив Верхнього Сірету значно впливає на процес стікання опадів, зокрема лісовий покрив здатний переводити поверхневий стік у підземний. Ліси в басейні Сірету збереглися більше, ніж на решті території Карпат.

На досліджуваній території протягом минулих десятиліть були проведені значні роботи по осушенню заболочених земель. Станом на 2003 рік загальна площа осушуваних земель в басейні Верхнього Сірету становить 39593 га, що становить 26%. Враховуючи, що заболочені землі та болота виконують значну водорегулюючу роль у живленні ріки, можна стверджувати, що осушування значних територій призвело до певної зміни гідрологічного режиму ріки Сірет, а особливо її приток – р. Міхіндри і р. Міходерки. Ці притоки перетворені в магістральні канали осушувальної системи. Коли випадають зливові дощі, відбувається більш швидке видалення залишкової вологи по каналах і канавах, тому зменшується час добігання води, а витрати дощового паводку зростають. Попередні ж оцінки свідчать про те, що вплив осушувальних меліорацій в басейні Сірету на режим рівнів води в період формування максимальних паводків в ріці незначний.