Ст.викладач Жарікова Л.М., викладач Марченко Н.В.

Сумський національний аграрний університет

Сучасний стан розвитку дистанційного навчання в Україні

В Україні 7 липня 2000 року було створено Український центр дистанційної освіти (УЦДО) Національного технічного університету України “КПІ”, який покликаний забезпечувати розробку концепції дистанційної освіти в Україні, юридичної та правової бази дистанційної освіти України, методичної бази дистанційної освіти України, дистанційних курсів на основі сучасних комп’терних технологій, координацію Українських навчальних організацій в області дистанційної освіти, підготовку, перепідготовку, сертифікацію спеціалістів з використанням сучасних комп’ютерних платформ дистанційної освіти.

23 вересня 2003 року постановою Кабінету Міністрів України прийнято Програму розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки. На виконання цієї постанови 21 січня 2004 року наказом Міністерства освіти і науки України затверджено Положення про дистанційне навчання. Метою Програми визначено  забезпечення широкого доступу населення до освітніх ресурсів і створення умов для безперервного навчання впродовж усього життя шляхом розвитку системи дистанційного навчання на основі новітніх педагогічних, інформаційних та телекомунікаційних технологій.

Важливим кроком стало прийняття у 2005 році Державної програми “Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці” на 2006-2010 роки, яку було розроблено Міносвіти і науки України на виконання указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні”. Проте у цій програмі основна увага приділяється вирішенню технічних аспектів (оснащення технікою, розробка програмного забезпечення тощо), що при всій важливості, не вирішує проблеми в цілому.

На сьогодні розвиток дистанційної освіти в Україні поки що відстає від світового і європейського рівня, залишаючись переважно у сфері спеціалізованих курсів за окремими напрямками (мовні, бухгалтерські тощо), а на рівні вищої освіти – у  зародковому стані в компетенції окремих ВНЗ. Водночас спостерігається значне збільшення кількості студентів ВНЗ в Україні. За період 1990-2007 років кількість студентів вищих навчальних закладів зросла в Україні  більш ніж у 1,7 рази .Це призводить до перевантаженості викладацького складу, нестачі навчальних аудиторій та інших ресурсів, що викликає неминуче зниження якості освітніх послуг.

Нові технології навчання, котрі стали можливими завдяки Інтернету, вимагають також нових стандартів вимірювання якості, які дещо відрізняються від стандартів, що використовуються для традиційних програм. Можна виділити наступні основні вимоги для реалізації кожного аспекту системи дистанційної освіти:

Інституційна підтримка

· безпека;

· надійність системи застосування технологій;

· централізована система підтримки інфраструктури дистанційного навчання.

Розробка курсів

· визначення мінімальних стандартів для розробки, структури та викладання курсів згідно з очікуваними результатами навчання;

· періодичний огляд інструктивних матеріалів;

· залучення учнів до аналізу, синтезу та оцінювання.

Викладання і навчання

· взаємодія учнів з професорсько-викладацьким складом;

· своєчасний і конструктивний зворотній зв’язок стосовно завдань і питань для учнів;

· інструкції з методик досліджень.

Структура курсів

· перевірка мотивації та знання базових технологій до реєстрації;

· чітка інформація про курси;

· достатній обсяг бібліотечних ресурсів;

· збіг очікувань професорсько-викладацького складу та учнів стосовно виконання завдань і зворотної реакції професорсько-викладацького складу.

Підтримка учнів

· наявність повної інформації про програми та послуги стосовно підтримки учнів;

· практичне навчання за дослідженнями в галузі інформації;

· доступ до технічної допомоги;

· точне і своєчасне реагування на запити учнів, зокрема скарги.

Підтримка професорсько-викладацького складу

· технічна допомога в розробці курсів;

· перехід від навчання-викладання в аудиторіях до навчання на основі електронних засобів;

· постійне сприяння під час викладання курсу;

· наявність ресурсів у письмовій формі.

Контроль і оцінка

· оцінка ефективності викладання і навчання;

· використання даних про кількість учнів, витрати і використання інноваційних технологій;

· огляд очікуваних результатів навчання.

Лише комплексна реалізація цих завдань дозволить в кінцевому підсумку створити функціональну систему якісної дистанційної освіти.