Педагогічні науки /2. Проблеми підготовки спеціалістів

Писклинець У.М.

Івано-Франківський національний медичний університет

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

У СИСТЕМІ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ

Завданням вищої медичної школи є формування ерудованих медичних спеціалістів, що в умовах сьогодення досягається певною мірою стимулюванням самостійної роботи студентів протягом навчального процесу у вищому навчальному вузі. Самостійна робота не тільки розвиває у студентів уміння самостійно поповнювати свої знання та вільно орієнтуватися у потоці наукової інформації, а й формує активність та самостійність, як необхідні умови для подальшого самонавчання і відповідно, підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві.

Матеріали багатьох досліджень свідчать про те, що багато студентів не вміють самостійно працювати. Так, більша частина студентів не достатньо володіють умінням правильної організації самостійної роботи, деякі з них не вміють розподіляти свій час, є і такі, які взагалі не знають як цей розподіл здійснити. Виходячи з цього, починаючи вже з першого курсу необхідно готувати студентів до самостійної роботи у системі вищої школи, тому запропонована тема є актуальною.

Мета статті – розглянути процес організації самостійної роботи студентів у системі вищої медичної освіти.

Проблему організації самостійної роботи студентів у процесі оволодіння знаннями розглядали Л. Христова, В. Буряк, Є Голант, М. Данилов, Б. Єсипов, І. Лернер, О. Нільсон та ін. Обґрунтування принципів, на основі яких будується самостійна робота студентів, міститься у працях Ю. Бабанського, В. Загвязинського, В. Оконя, М. Сакаткіна та ін.

Самостійну роботу можна розглядати у різних аспектах: як вид навчання, як організаційну форму навчання, як вид самостійної діяльності, як форму пізнавальної активності суб’єкта навчання. У педагогічній науці досліджено різні підходи до класифікації самостійної роботи: за умовами виконання, за способом накопичення фактичних знань із предмета, за обов’язковістю тощо.

Самостійна робота є основою самонавчання, вона сприяє формуванню готовності студента до самонавчання. До самостійної роботи відносять роботу, яку студент виконує без безпосередньої участі викладача, але за його завданням і в спеціально виділений час. Це різноманітні види індивідуальної та групової пізнавальної діяльності студентів, що здійснюється ними на аудиторних заняттях та у поза навчальний час.

У педагогіці виділяють чотири рівні самостійної діяльності студента: 1) копіювальні дії студента за заданим зразком; 2) репродуктивна діяльність із відтворенням інформації; 3) продуктивна діяльність самостійного використання знань для вирішення завдань, що виходять за рамки зразка; 4) самостійна діяльність із використанням знань для вирішення неординарних завдань. Такі завдання є важливим засобом вироблення у студентів навиків творчого пошуку, сприяють не тільки конкретизації та закріпленню знань, здобутих під час аудиторних занять, а й доповнюють, розширюють їх шляхом самостійної роботи.

Звичайно, потрібно звернути увагу на те, що ефективність самостійної роботи залежить від індивідуальних особливостей студентів, їх теоретичної підготовки, наявності відповідного вміння. Оцінюючи рівень можливості студентів працювати самостійно, організовуючи цю роботу, розробляючи завдання для неї, ми повинні враховувати різні рівні вмінь студентів працювати самостійно.

Досягти високої ефективності самостійної роботи студентів можна лише за умов виконання комплексу заходів, що включає: 1) чітке планування і нормування цієї роботи у сукупності з усіма іншими елементами навчання; 2) достатнє навчально-методичне забезпечення; 3) створення необхідних матеріально-технічних умов; 4) надання допомоги і контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Плануючи самостійну роботу студентів та розробляючи методики її організації, необхідно обов’язково враховувати той перелік знань, умінь і навичок, який передбачається освітньо-кваліфікаційною характеристикою спеціаліста.

Проблема підготовки фахівця-медика, який би відповідав вимогам сучасності передбачає пошук і відбір відповідних механізмів навчання, які б давали можливість студенту самостійно розкривати своє вміння, свій творчий потенціал, здібності й підштовхували до пошуку нових знань, необхідних для ефективної професійної діяльності. Тому самостійна робота як форма навчання, при якій студент-медик засвоює необхідні знання, оволодіває вміннями і навичками, навчається планомірно, систематично працювати, мислити, формує свій стиль розумової діяльності є надзвичайно важливою у навчальному процесі. Так, студенти у ході вивчення різних дисциплін у вищому медичному закладі знайомляться з інформацією про самостійну навчальну діяльність, формують вміння самостійної роботи на заняттях, вивчають наукову літературу, готують доповіді з пропонованих питань. Студентів залучають до навчально-дослідницької та науково-дослідницької діяльності, що сприяє оволодінню майбутніми спеціалістами прийомами та методами дослідницького пошуку, розвиває творчі здібності студентів та навички самостійної роботи. Однією з перших самостійних робіт з елементами наукового пошуку здебільшого є написання рефератів студентами.

Вміння правильно організовувати свою самостійну роботу дасть можливість студенту-медику при діагностуванні його професійно-значущих якостей, при виконанні різноманітних професійних задач, при проходженні практики: раціонально розподіляти час та сили, оцінювати інформаційну забезпечуваність для власної інтелектуальної підготовки, творчо мислити при виконанні різноманітних завдань, а також шукати ефективні методи вирішення проблем не тільки в процесі навчання, але і на професійному рівні. Навчити молоду людину опановувати самостійно новітню інформацію, поповнювати свої знання, поглиблювати свою компетенцію – одне з найважливіших завдань вищої школи.