ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В УКРАЇНІ

Інтернет технології

Електронні технології

Кейс технології

Телевізійні технології

Поштові технології

Заболотнікова В.С., Паламарчук А.О.

Автомобільно-дорожній інститут Державного Вищого Навчального Закладу «Донецький національний технічний університет»

Інформаційні комп'ютерні технології як інструмент забезпечення функціонування дистанційного навчання в Україні

Повсюдне впровадження сучасних інформаційних технологій у повсякденне життя українських громадян послужило каталізатором для розвитку процесів, пов'язаних з дистанційним навчанням. Неодмінною умовою ефективного навчання є чітко розроблена дидактична концепція, яка визначає набір методів, організаційних форм і засобів навчання, тобто технологію дистанційного навчання.

Питанням впровадження дистанційного навчання в Україні приділяють увагу такі вітчизняні науковці, як Малюкова І.Г., Носаченко І.М., Краснов В.В., Романов А.Н., Григорович Д.Б., Бондар В.І. та інші.

Мета даної статті – виділення технології впровадження дистанційного навчання|вчення| в Україні.

У світі такий різновид навчання набув поширення досить давно, проте в Україні він існує останні декілька років. На Заході темпи росту ринку дистанційного навчання високі і оцінюються мільярдами доларів [2]. От чому кожен навчальний заклад в Україні вкрай зацікавлений у тому, щоб якнайшвидше зайняти місце на цьому ринку.

Держава є гарантом безкоштовної загальної та вищої освіти та замовником послуг за свій (державний) кошт. Останнім часом державна влада зацікавилися проблемою інтенсивного впровадження дистанційного навчання в Україні. Підтвердженням цьому є відповідна нормативно-правова база.

Так згідно Наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про дистанційне навчання» забезпечення дистанційного навчання включає такі складові:

науково-методичне забезпечення;

кадрове забезпечення;

системотехнічне забезпечення;

матеріально-технічне забезпечення.

Системотехнічне забезпечення дистанційного навчання включає в себе:

апаратне забезпечення;

телекомунікаційне забезпечення;

програмне забезпечення;

інформаційне забезпечення [3].

На сьогоднішній день існують проблеми, що виникають на шляху впровадження дистанційного навчання на Україні. По-перше, відсутні матеріали й електронні підручники, необхідні для всіх курсів, що входять у навчальний план, відсутні або дуже дорогі прикладні комп'ютерні програми, необхідні для підтримки WЕВ-сайтів і інформаційних ресурсів, адміністрування процесів дистанційного навчання тощо. По-друге, проблеми забезпечення контролю й об'єктивності оцінки знань студентів або слухачів курсів через мережу Інтернет. Через відсутність особистого контакту викладача зі студентом виникає побоювання визнання легітимності виданого по закінченні дистанційного навчання диплома.

Результати обробки і аналізу інформації, яку надано вищими навчальними закладами III-IV рівня акредитації освіти Міністерства освіти і науки станом на 11.02.2008 [4], свідчать про позитивне ставлення керівництва більшості ВНЗ до напрацювання інформаційних ресурсів у цифровій формі і можливість їхнього використання у практичній освітній діяльності не тільки для дистанційного навчання, але, в першу чергу, для традиційних форм навчання. У таблиці 1 наведено кількісний склад наявності у ВНЗ різних інформаційних ресурсів навчального призначення, що використовуються чи можуть бути використані для дистанційного навчання.

Таблиця 1 – Кількість інформаційних ресурсів, якими володіють ВНЗ (у розрізі регіонів)

Назва	Захід	Південь	Північ	Схід	Центр	Разом
електронних підручників	369	12340	1017	1463	639	15828
електронних лабораторних робіт	126	1174	769	3067	303	5439
повних електронних тестів за дисциплінами	641	2137	1395	2296	1220	7689
курсів дистанційного навчання	898	96	942	529	822	3287
інших електронних ресурсів (лекції, реферати, контрольні питання тощо)	876	952	3592	12832	3170	21422

Можливий шлях вирішення проблем – це впровадження концепції дистанційного навчання, розробленої в ході проведення всеросійського експерименту (1997—1999 років), яка передбачає розвиток трьох видів технологій:

• кейс-технології, коли навчально-методичні матеріали комплектуються в спеціальний набір і передаються (пересилаються) студенту для самостійного вивчення (з періодичними консультаціями у призначених йому т'юторів);

• ТV-технології, яка базується на використанні телевізійних лекцій з консультаціями у т'юторів;

• мережевої технології, побудованої на використанні мережі Інтернет, як для забезпечення студента навчально-методичним матеріалом, так і для інтерактивної взаємодії т'ютора і студента між собою [1].

Таким чином, передбачається навчання у вигляді взаємодії викладача-консультанта (т'ютора) і студента. Саме викладач вносить до процесу навчання емоційне забарвлення, реалізує зворотний зв'язок і при необхідності корегує процес навчання студента. При дистанційному ученні у викладача особлива роль. З одного боку, дефіцит часу для спілкування із студентами, у тому числі в процесі проведення аудіо- або відеоконференцій, вимагає від викладача дуже високої кваліфікації, щоб в мінімальний час задовольнити їх різноманітні запити. З іншого боку, викладач має бути, як правило, хорошим фахівцем і в області інформаційних технологій, оскільки одними з основних засобів дистанційного навчання є комп'ютерні навчальні програми.

Для студентів базовою слід рахувати кейс-технологію, оскільки тільки вона, виходячи з економічних і педагогічних аспектів проблеми і при використанні інших технологій, зможе сформувати той набір навчально-методичної літератури (у тому числі підручників і навчальних посібників), який, як правило, дозволяє здійснити професійну підготовку студента за обраною спеціальністю і дати йому можливість отримати повноцінний диплом про вищу освіту. Доказом цьому є той факт, що навіть у високорозвинених зарубіжних країнах, де технічний рівень телекомунікаційного оснащення дистанційного навчання досить високий, частка друкарських видань в кейсі вельми велика: у Германії 95%, в США 85% [1].

У ході аналізу надісланих анкет [4] також було проведено рейтингування перспективності використання в освітній галузі різних новітніх технологій. Його результати наведено у таблиці 2.

Таблиця 2 – Рейтинг технологій дистанційного навчання за ефективністю використання

Як показав всеросійський експеримент і великий досвід Міжнародного Центру дистанційного навчання «ЛІНК», при дистанційному навчанні студентів телевізійні інтерактивні заняття наближають цей вид навчання до традиційного очного, але не можуть виключити використання кейс-технологій.

Тому саме взаємодія трьох складових (кейс-технології, ТV-технології, мережеві технології) зможе забезпечити ефективне функціонування дистанційного навчання в країні.

Незважаючи на бурхливий розвиток дистанційного навчання в Україні, можна говорити лише про використання невеликої частини інформаційних технологій та мережі Інтернет ї комп'ютерів у навчанні. Тому необхідно переймати у інших країн досвід впровадження і концепції розвитку цього корисного виду навчання. Адже вітчизняна система освіти повинна встигати реагувати на умови розвитку соціуму, що швидко змінюється під впливом інформатизації.

Література

1. Романов А.Н., Торопцов В.С., Григорович Д.Б. Технология дистанционного обучения в системе заочного экономического образования. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 303 с.

2. Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. – К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2006. – Вип.43. – 41с.

3. Наказ Міністерства освіти і науки України "Про затвердження Положення про дистанційне навчання" від 21.01.04 № 40

4. Результати обробки і аналізу анкетних даних, які надано вищими навчальними закладами III-IV рівня акредитації Міністерства освіти і науки [http://www.udec.ntu-kpi.kiev.ua/fileadmin/_wfqbe/1254389345_%D0%97%D0%B2%D1%96%D1%82-2008+.doc]: на замовлення Міністерства освіти і науки Українським інститутом інформаційних технологій в освіті (УІІТО) Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» від 11.02.2008.