Томка І.Є., Шалаєва Г.В.

Буковинський державний медичний університет, Україна

ОЗНАЧЕНИЙ АРТИКЛЬ ТА ЕКСПЛІЦИТНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ІМЕННИКА У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

Означений артикль вживається у сучасній французькій мові перед іменником, який позначає предмет (або багато однорідних предметів). Предмет може бути визначений імпліцитно, тобто a priori (поза ситуацією чи контексту), або ситуаційно і експліцитно - у плані комунікації, в процесі висловлювання.

Експліцитне означення (визначення) необхідне для розуміння усного висловлювання. Воно необхідне і в писемній мові, якщо говорити вперше про ті чи інші предмети або особи, але розглядати їх так, ніби вони вже знайомі читачу. Наприклад, почати розповідь словами: L'homme avait marché toute la nuit... Вивчати, яким чином дистрибуція артикля залежить від експліцитного означення іменника - це значить установити ступінь залежності артикля від оточення іменника. Артикль сам окремо не має ніякого конкретного значення. Тому і виникає питання про вплив експліцитного означення на вживання означеного артикля.

Щоб визначити предмет, потрібно встановити його зв'язок з тим, що знаходиться за його межами і є чи ні йому подібним: Le train de Paris; le train qui part a sept heures; le premier train. Елемент, який надає характеристику, стає визначним лише шляхом переходу в іншу семантичну категорію: La ville haute, la ville basse. Елемент, який характеризує, надає лише більшої індивідуальності іменнику, наповнює його змістом, тим самим, скорочує його обсяг.

Елемент, який характеризує, своїм впливом часто призводить до заміни означеного артикля на неозначений. Навіть у фразеологічних виразах: avoir la rougeole - avoir une mauvaise rougeole, faire la cuisine - faire une cuisine savoureuse.

Є низка випадків, коли елемент, що характеризує, не впливає на дистрибуцію артикля. Порівняємо: ип grand chien frisé і le grand chien frisé de топ frère. В останньому випадку епітети grand і frise анітрохи не змінюють обсяг поняття chien de топ frère. Якщо цей елемент, вжитий біля іменника, який вказує на предмет, що є єдиним в своєму роді, то означений артикль у більшості випадків зберігається: lе ciel і le ciel pur, la langue française i la belle langue française. Епітети pur і belle номінують повний обсяг понять і тому елемент, який визначає, не впливає на артикль. Якщо поняття має узагальнюючий або відхилений характер, то слід вживати означений артикль. Проте в окремих випадках, коли означальний елемент представляє особливий, суб'єктивний підхід до предмета, то вживається неозначений артикль: Cet étudiant parle une belle langue française; Nous avons marché tout le jour sous un ciel de feu. Чим суб'єктивніший характеризуючий елемент, тим доцільнішим буде вживання і у разі суб'єктивізму означального компонента неозначеного артикля. Було би важко замість Il régnait un silence monstrueux сказати Le silence monstrueux régnait, якби до цього слово silence у контексті не було б визначеним як monstrueux.

Встановлення відмінності між означальним і визначеним елементами іменника уможливлює вияснення співвідношення між елементами експліцитного означення іменника і означеним артиклем у форматі комунікаії. Розглянемо синтагму la reliure du livre. 3 погляду форми ми маємо лінійну послідовність: означений артикль + іменник + прийменник + артикль + іменник. Якщо забрати означений артикль перед другим іменником, то це змінить артикль перед першим іменником, і ми отримаємо новий вид послідовності: неозначений артикль + іменник + прийменник + іменник, тобто une reliure de livre. Отже, мовець вживає означений артикль перед першим іменником тільки тому, що він знає, що другий іменник є для адресата повністю визначеним (експліцитно або імпліцитно). Подібно до цього у висловлюванні Void le livre que je vous ai promis означений артикль le перед іменником livre відноситься до підрядного речення. Проте у цьому прикладі перед іменником livre може стояти і неозначений артикль ип, навіть, якщо решта частин синтагми не міняється: Voici ип livre que je vous ai promis. Тут підрядне речення є напівекспліцитним, означений артикль lе частково відноситься до імпліцитного елемента: мовець знає, що que je vous ai promis викликає в пам'яті адресата уяву про конкретну книгу.

Враховуючи зазначене вище, не можна зрозуміти функціонування артикля у групі імені, не враховуючи розуміння відповідного йому механізму думки. На відміну від носія французької мови, у якого цей механізм діє автоматично, людині, яка вивчає французьку мову, доводиться ним опановувати у процесі навчання.

Проблема взаємовідношення між означеним артиклем і експліцитним означенням іменника стає зрозумілою тільки за тих умов, якщо вивчення синтаксичних форм здійснюється з урахуванням семантичного змісту висловлювань і механізмів думки, які керуються дистрибуцією артикля. Лише комплексне дослідження може виробити раціональні методи навчання правильного вживання артикля у французькій мові.

Література:

1. Дауэ К.Н., Жукова Н.Б. Справочник по грамматике французского языка. – М. Просвещение, 1977. – 272 с.

2. Соловова Е.Н. Методика обучения иностранным языкам. – М.: Астрель, 2008.