Захарова Людмила Григорівна

Кафедра іноземних мов

Сумський Національний Аграрний Університет

Лінгвістично-психологічні основи віднесення лексичних одиниць до потенційного словника

Вивчення англійської мови базується на ретельно підібраному лексичному мінімумі. Цей лексичний мінімум є базою для формування і розширення словникового запасу осіб, які вивчають мову, і називається базовим. За результатами досліджень фахівців, базовий словник можна збільшити в декілька разів за рахунок мотивованих слів. Під мотивацією в лінгвістиці мається на увазі наявність змістовних та структурних відповідностей. Невідомі студентові лексичні одиниці можуть мати структурну і семантичну схожість з відповідними одиницями рідної мови, тобто вони мотивовані через рідну мову (наприклад, tank − танк, film − фільм, lift − ліфт). Така мотивація називається міжмовною. Незнайомі лексичні одиниці можуть мати структурно-семантичні відповідності з вже відомими базовими словами: use − useful − usefulness − useless. У таких випадках ми говоримо про мотивацію внутрішньомовну. Відповідно, лінгвістичною основою можливості розуміння невідомих лексичних одиниць є наявність внутрішньомовної та міжмовної мотивації.

Можливість розуміння невідомих лексичних одиниць знаходить своє обґрунтування і в психології. Вона обумовлена здатністю осіб, що навчаються переносити знання і вміння в нові умови, а також їх попереднім мовним досвідом як в рідній мові, так і в іноземній. Основним двигуном переносу є схожість матеріалу, яке може бути звуковим або формальним(графічним) і змістовним, який базується на спільності елементів значення.

Розглядаючи перенесення як об’єктивний фактор, психологи відмічають, що він є лише потенцією для розуміння невивчених слів. Потенція може здійснюватись самовільно. Наприклад, знання базових слів та правил словотворення відкриває шлях до самостійного розуміння вихідних та складних слів, якщо їх структура не пов’язана з переосмисленням. У ряді випадків перенесення передбачає вміння обмірковувати свої дії, узагальнювати рішення, яке було знайдене у процесі виконання вправ, побачити в новій ситуації моменти, що дозволяють перенести до неї спосіб дії, який є напрацьованим та узагальненим.

Таким чином, для реалізації потенції, що існує, необхідні інтелектуальні вміння - володіння розгалуженої системою розумових операцій (аналіз, синтез, вміння робити висновок, посилатися на контекст). У зв’язку з цим виникає проблема розробки прийомів навчання таким вмінням. Вибір же прийомів навчання залежить від характеру лексичних одиниць та особливостей їх виводимості.

На основі лінгвістичного аналізу лексики англійської мови з точки зору мотивації були виділені наступні джерела потенційного словника: інтернаціональні слова, вихідні, багатозначні, складні, конвертовані та фразеологічні одиниці. Відносячи кожну певну лексичну одиницю до потенційного словника, ми виходимо з її виведення, під яким розуміють таку психолінгвістичну властивість лексичної одиниці, яке забезпечує можливість розкриття її значення. Лексичні одиниці, які не можна вивести, не відносяться до потенційного словника учнів. Вони являють собою деяку частину інтернаціональних які у лінгвістиці називаються «помилковими друзями перекладача», вихідних слів, утративши зв’язок з головним значенням. Виходячи з вище зазначеного, можна приблизно визначити об’єм кожного джерела, потенційного словника и його методичне значення, тобто визначити, наскільки важливе те чи інше джерело, наскільки воно розширює словник учня. Усі вище названі джерела потенційного словника є методично значущими для англійської мови.

Робота щодо вивчення методів розуміння невідомих лексичних одиниць потенційного словника не може розглядатись як дещо додаткове, що виходить за межі програми. Вона и є одним з найбільш важливих компонентів навчання читання з безпосереднім розумінням. Комплекс вправ будується на відомій студентам лексиці і, відповідно, вона так чи інакше повторюється в нових ситуаціях.

Автори всіх досліджень щодо проблеми розширення потенційного словника відмічають, що вміння учнів долати труднощі, пов’язані з розумінням невивчених лексичних одиниць, можна розглядати як уміння вирішувати проблемні задачі. Це сприяє прагненню студентів до свідомої творчої пошукової діяльності і відповідає вимогам педагогіки щодо необхідності включення в навчання гуманітарним предметам стабільної системи пізнавальних задач. Вміння вирішувати пізнавальні задачі розглядається, з одного боку, як важливий критерій досягнення самостійності, а з іншого − як суттєвий залог у формуванні самостійності.

Виходячи з того, що дуже важливими для опанування навичками читання є практично потрібні для учнів дані про слово у тексті, вважаємо необхідним ознайомити учнів з такими поняттями, як «багатозначність», «конверсія», «продуктивність», «фразеологія».

При роботі над невідомими лексичними одиницями необхідно дотримуватись таких рекомендацій:

1. Прийоми вивчення розуміння невідомих лексичних одиниць потенційного словника повинні бути спрямовані на напрацювання вміння їх семантизації.

2. Формування потенційного словника починається тільки у тому випадку, якщо учні знають базове слово..У випадку необхідності його потрібно повторити.

3. При виконанні комплексу вправ необхідно дотримуватись певної послідовності, яка передбачає градацію по рівням складності.