Асп. Майданюк В.М.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна.

Консерватизм і демократія: спільні та відмінні риси.

Демократія та консерватизм як світоглядні ідеологічні системи виникли та від початку свого існування базувалися на протилежних і навіть антагоністичних політичних цінностях і містять в своїй теоретичній структурі протилежні засадничі елементи. Те, що необхідно було зберегти для консерватизму – душило вільний розвиток демократії, і навпаки – те, що було життєво важливим для демократії – загрожувало позиціям та існуванню консерватизму. Приблизно за такою схемою відбувалося співіснування цих двох потужних ідеологічних систем в Європі протягом ХІХ – першої половини ХХ століття. Основні цінності та концептуальні положення консерватизму і демократії є несумісними та полярними.

Так, при демократичній формі суспільної організації принципи більшості та рівності - коли загальнообов’язковим вважається рішення прийняте більшістю рівних між собою учасників голосування, вважаються базовим елементом демократії. На думку французького політолога П.Шереля, демократичний принцип більшості – це спосіб найоптимальнішого розв’язання всіх конфліктів у суспільстві в процесі боротьби за владу. " [3].

Консерватизм, навпаки, виходить з нерівності і нерівнозначності людей. Одним з базових своїх принципів вважає елітаризм - акцентування на здібностях, перевагах та якостях певних людей, яким справедливо повинні належати певні привілеї, високий соціальний статус і влада. Необхідна умова ефективного існування держави – це наявність національно-свідомої і компетентної меншості – політичної еліти. [1; с.52] Консерватизм, на противагу демократії, підтримує суспільну ієрархію вважаючи її не лише природнім явищем, а й основою суспільних взаємин, розвитку держави і громадян. Влада повинна належати ініціативній та сильній меншості – суспільній еліті, «національній аристократії» і саме ці кращі представники народу можуть і мають право управляти суспільством. Людські істоти природно відрізняються своїми здібностями та енергією. [2; с.51]

Однією з центральних політичних категорій та цінностей консерватизму є сильна держава і державна влада. Ідеологія консерватизму декларує, що держава має відігравати вирішальну роль в економічній, культурно-психологічній та релігійній солідарності народу, нейтралізовувати будь-які прояви сепаратизму, забезпечувати єдність нації. [1; с.57] Демократія – навпаки, віддає перевагу захисту свободи і прав людини, ніж силі держави, в якій бачить загрозу для останніх. Для демократії – важливою цінністю є свобода особи, свобода кожної людини, індивіда – в максимальній формі та в межах розумного. Свобода – ядро демократії.

Важливим складовим елементом та цінністю консервативної ідеології є повага до традицій, які потрібно поважати і охороняти, зберігаючи та дотримуючись їх в умовах радикальних та часто необдуманих трансформацій сьогодення. М.Гордієнко констатує, що суть ідеології консерватизму полягає в збереженні традиційних духовно-культурних цінностей, захисті національного буття, його історії, держави, родини, власності. [1; с.58]

Демократична організація суспільства як і реалізація принципу свободи неможливі без дотримання принципу плюралізму. Плюралізм в суспільстві при демократичній формі правління часто вимагає поваги, визнання та розширення прав певних соціальних груп, різних меншин, що може порушити традиційний склад та розстановку сил, суперечити національній культурі та консервативним цінностям, зокрема релігійним чи сімейним.

Демократія ж навпаки, постала завдяки звільненню від традиційних патріархальних, архаїчних традицій, заборон та правил, тому, досить критично до них ставиться, однак не завжди заперечує їх взагалі. Деякі виклики, які стоять перед сучасною демократією і потребують вирішення, можуть бути вирішеними лише шляхом ігнорування традиційних консервативних сімейних, релігійних чи навіть моральних цінностей.

Проте, крім роз’єднуючих, дискусійних питань консерватизм та демократія мають ряд спільних цінностей, складових елементів, завдань які є вагомими для обох ідеологічних систем. Так і консерватизм і демократія разом визнають принцип представництва, який є одним з найважливіших принципів, без яких функціонування сучасної демократії було б не можливим.

Важливими цінностями та принципами консерватизму є законність, дисципліна і порядок, які і в демократичній державі високо цінуються. Гарантія прав і свобод людини, які досягаються завдяки силі та авторитету держави є однією з найважливіших цінностей демократичної країни, і водночас ідеалом консерватизму .

Як бачимо, консерватизм та демократія хоч і виникли як протилежні, антагоністичні світоглядні системи, проте в процесі спільного співіснування і взаємодії, відбувся процес взаємопроникнення та перейняття певних ідей, постулатів і навіть принципів. Компромісом та «золотою серединою» між консерватизмом та демократією стала елітарна форма і теорія демократії. Теорія елітарної демократії розроблена Й.Шумпетером та К.Мангеймом, розглядає демократію як правління еліт за згодою народу. Елітарна демократія поєднала в собі основні елементи і цінності як консерватизму, так і демократії, і є фактично пристосуванням консервативного світогляду до умов демократичного середовища.В елітарній моделі демократії поєдналися мудрість, досвід, розум, освіченість, аристократичність консерватизму з справедливістю, свободою, рівністю, та народним суверенітетом демократичної влади народу.

Список використаних джерел та літератури.

1. Гордієнко М. Процес еволюції та політичні перспективи ідеології консерватизму. Політичний менеджмент. № 5.(26) 2007 р. с 46-59.

2. Еклешаль Р. «Серцевина» консерватизму. Консерватизм: Антологія./ Упоряд.О.Проценко, В.Лісовий.- Видавництво «Смолоскип», 1998. с. 40-64.

3. Світа Г. Демократія: головні принципи та їх взаємозв’язок. Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. 2002. Вип. 4.   352 с. www.franko.lviv.ua/faculty/Phil/Visnyk/Visnyk4/.../Svita.htm.