Усова Ю. О.

Донецький національний університет

економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського

СЕРЕДНІЙ КЛАС ЯК СОЦІАЛЬНА ОСНОВА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Метою статті є обгрунтуваня тези про те, що середній клас є соціальною основою громадянського суспільства. Завдання полягає в аналізі соціальної структури суспільства, аналізі наявних концепцій середнього классу та у визначенні поняття «середній клас».

Питанню якісних та кількісних характеристик середнього класу присвячено значну кількість наукових праць. При написанні статті були використані дослідження Е. Гідденса, Л. Шангіної, М. Комарова, В. Бєлєнького та інших.

Для успішного проведення реформ у посттоталітарних державах важливо зберігати стабільність у суспільстві. Основою соціальної і політичної стабільності суспільства вважається середній клас. Ще в епоху античності йшлося про «середній елемент» - соціальну группу, яка за соціальним станом посідає проміжне місце між найбагатшими і найбіднішими. Так, Аристотель наголошував на важливості існування середнього класу як необхідної умови запобігання гострим конфліктам і забезпечення стабільності у суспільстві.

Сьогодні суть питання не змінилася: суспільство, де середній клас є чисельним, вважається політично стабільним, у тому суспільстві, де має місце поляризація на дуже багатих і дуже бідних, де так званий середній клас складає порівняно незначну частку, гострим є соціальне протистояння, немає політичної стабільності.

Становлення громадянського суспільства, розвиток демократії та формування середнього класу є взаємообумовленими процесами. У програмних документах українських партій як лівого, так і правого спрямування пріоритетним завданням проголошується формування середнього класу, який визначає поведінку електорату та моральні стандарти суспільства, через участь у виборчому процесі виконує функції носія демократії та політичних свобод.

В Україні виділяють наступні чинники, що дають підстави кваліфікувати певне соціальне угруповання як середній клас:

· певний рівень доходів;

· володіння нерухомістю;

· наявність власної справи;

· вища освіта і професійна кваліфікація;

· задоволеність своїм статусом;

· помірний політичний консерватизм, зацікавленість у підтримці соціальної стабільності [1].

Не конкретизуючі, який саме чинник покладено в основу, Президент стверджує, що у більшості країн з розвиненою економікою середній клас охоплює понад 60% населення [2].

Відповідно до марксистського підходу основною характеристикою середнього класу є те, що його представники володіють засобами виробництва і живуть переважно за рахунок власної праці. У такому розумінні середній клас займає проміжне становище між класом капіталістів і робітничим класом. З одного боку, представники середнього класу, як і капіталісти, володіють засобами виробництва і можуть використовувати найману робочу силу, а з другого боку, основним, а інколи і єдиним джерелом їх доходу є власна праця, що пов’язує їх з класом робітників.

Середній клас, отже, є соціальним прошарком з відносно високим рівнем матеріального достатку. Такий середній клас є соціальною основою громадянського суспільства. Представники середнього класу відрізняються високим рівнем громадянської активності. За посередництвом політичних інститутів громадянського суспільства – політичних партій, громадських організацій, засобів масової інформації, органів місцевого самоврядування, - громадяни, які складають середній клас, мають можливість контролювати та впливати на процес прийняття рішень з метою забезпечення та збереження стабільності [2]. Він є стрижнем соціокультурних і політичних стосунків у суспільстві. Відсутність цього стрижня робить політичну ситуацію в країні нестабільною. У суспільстві середнього класу є найбагатші і є найбідніші, але не існує великого розриву між доходами найбільш заможних і найменш забезпечених громадян. Наприклад, у Фінляндії 10 відсотків найбагатших громадян в 5,8 раз багатші 10 відсотків найбідніших членів суспільства. Посередені між ними знаходитиметься середній клас. У США подібне співвідношення дорівнює 9,8 [3].

В Україні вже 14 років «будують» громадянське суспільство та формують середній клас, не пояснюючи пересічним громадянам того, що являє собою цей середній клас, хто і за якими характеристиками повинен входити до цього соціального угрупування, яке є соціальною основою громадянського суспільства.

Процес формування середнього класу в Україні пов’язується з наданням більшості громадян України права власності на засоби виробництва. Як зазначається у посланні Президента України до Верховної Ради України, у ході економічних реформ процес утворення прошарку людей, які є власниками майна, здійснювався в кількох напрямках: 1) приватизація житла; 2) приватизація землі; 3) підприємництво; 4) приватизація підприємств. Нині в українській економіці створюється вторинний ринок, який у процесі формування національного капіталу сконцентрує розпорошені в процесі масової приватизації акції підприємств. Це буде важливим кроком до створення реального класу власників, як складової середнього класу [1].

Відповідно до цих офіційних тверджень випливає, що в Україні процес формування середнього класу пов’язується безпосередньо з приватизацією, метою якої є перетворення більшості самодіяльного населення у власників засобів виробництва.

За даними Українського інституту соціальних досліджень та Центру «Соціальний моніторинг», ідентифікують себе із середнім класом 47 відсотків населення України. До вищого класу відносять себе всього 1,2 відсотка, частка нижчого класу складає 44,5 відсотка, 7,3 відсотка громадян України не змогли визначитись. У даному опитуванні у якості критерію самоідентифікації було висунуто рівень життя. Більшість із тих, хто віднес себе до середнього класу складає молодь 18-19 років (33,8%) і люди середнього віку 30-45 років (33,3%), 20,2% - люди від 46 до 59 років, 12,8% - люди віком від 60 років і старше [3].

Так, у кожного п’ятого (22%) представника «українського середнього класу» немає квартири, у 70% - немає автомобіля, у 80% - немає того, що для представників середнього класу розвинених країн вже давно стало нормою – невеликого будиночку у передмісті. Натомість, 36,5% живуть у будинках, де немає центрального опалення, 23% - в будинках без холодної води, 58,5% - без гарячої, 26% - без централізованого газопостачання. У 40,4% тих, хто відніс себе до середнього класу, немає телефону, у 8,6% - холодильника, у 5,3% - телевізора; відеомагнітофона немає у 65,9% представників середнього класу, комп’ютера – у 94,3% [3].

Отже, існування середнього класу в Україні, як більшості суспільства це міф, громадянське суспільство, соціальною основою якого є середній клас,- це теж не про Україну. За даними деяких експертів, люди, які мають відносно високий рівень доходу, складають від 2 до 5 відсотків населення України. Інші відсотки – люди або малозабезпечені або ті, хто знаходиться за межею бідності. В Україні доходи найбагатших перевищують доходи найбідніших у 24-25 разів. За умов такої майнової диференціації мова про середній клас йти не може [4].

Формування середнього класу, як більшості населення з відносно високим рівнем матеріального достатку і становлення громадянського суспільства – процеси взаємопов’язані та взаємообумовлені. Формування середнього класу в Україні повинно пов’язуватися не з прагненням розподілити власність між усіма членами суспільства, а з рівномірним розподілом доходів. Це стане суттєвим кроком на шляху формування громадянського суспільства в Україні.

Список літератури

1. Послання Президента до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2006 році від 31 травня 2002 року.

2. Полохало В. А. Режим, який склався, є найбільшим ворогом середнього класу. – К., 2003. – 312 с.

3. Гребенчук Ю. М. Дискуссия о среднем классе в Украине. – К., 2008. – 264 с.

4. Шангина Л. М. Отлаженная жизнь или Средний класс в украинском исполнении// Зеркало недели от 09.11.2008 г.