Политология/5. Политические организации

Зоц Д.Д.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла

Туган-Барановського, Україна

Політична культура як ціннісно- нормативна основа політичної мотивації

Завдяки відкритим і прихованим політичним маніпуляціям, політичному популізму, нехтуванню багатьма політиками, державними діячами реальних інтересів громадян у них сформувалося байдуже, а то й негативне ставлення до політики як до абсолютно непродуктивного явища. Найзагрозливішими реаліями сьогодення стають не тільки неповага до владних структур, державних і політичних діячів, дистанціювання від власної країни, а й повне небажання брати участь у вирішенні багатьох проблем різного спрямування, формування абсолютно пасивного типу політичної культури, що, у свою чергу, загрожує продукуванням відповідних поведінкових стереотипів, негативно впливає на мотиваційнопотребову складову політичної активності. Адже, політична культура - це ціннісно-нормативна система, широкий комплекс установок, символів, ідей, поведінкових стереотипів, які формують мотивацію політичної поведінки індивідуума і забезпечують цілісність суспільної свідомості в політичній сфері.

Проблеми політичної культури та умови її формування завжди перебували в колі актуальних наукових інтересів як зарубіжних (Г. Алмонд, С. Верба, Д. Істон, Т. Парсонс та ін.), так і вітчизняних вчених (В. Бех, В. Бебик, В. Матусевич та ін.).

У 1956 р. американський політолог Габріель Алмонд у статті «Порівняльні політичні дослідження» висунув власну версію сутності політичної культури, якій судилося стати класичною: «Кожна політична система включена в конкретну модель орієнтацій на політичні дії. Я вирішив це явище назвати політичною культурою» [1, с. 396].

Загалом визначення політичної культури поділяють на чотири групи. По-перше, психологічні визначення: політична культура, відповідно до них, розглядається як сукупність орієнтацій на політичні об’єкти. По-друге, визначення узагальнені: політична культура розуміється і як установка, і як поведінка. По-третє, об’єктивні політичні визначення: політична культура у цьому разі розуміється як об’єкти влади, які санкціонують поведінку учасників, прийнятну для відповідної системи. По-четверте, евристичні визначення: політична культура розглядається як гіпотетичний конструкт, створений з аналітичною метою.

Американські вчені зробили значний внесок у становлення й розвиток політичної культури, так сформулювавши у своїх працях її визначення: політична культура - це суб’єктивна сфера, яка формує основи політичної поведінки і надає їм відповідного значення. Такий підхід названо в політичній науці як «суб’єктивний», або «психологічний». Він відповідає розумінню політичної культури як явища, що визначається сукупністю політичних знань, духовних цінностей, принципів, досвіду, світогляду, уявлень про форми і засоби політичної діяльності, політичного розвитку конкретної особистості та вмінням впроваджувати ці політичні знання, вірування (переконання) у практику.

На формування політичної культури впливає багато чинників, як внутрішнього, так і зовнішнього характеру: історичні передумови, рівень загальної культури народу, поведінкові і ментальні стереотипи, соціально-класові інтереси, ідеологія тощо. У сучасних умовах формування розвиненої системи політичних інституцій, дедалі зростаючої політичної ролі засобів масової комунікації існує достатньо можливостей для трансформації політичної мотивації у систему раціональних установок, ідеологічних принципів. Водночас підсвідомі реакції людини, які формують емоційні архетипи суспільного життя, експансивність і темперамент національних традицій, символів, дедалі більше впливають на активізацію участі у політичному процесі, тому їх теж потрібно враховувати у дослідженні і подальшому формуванні політичної культури.

Стан політичної культури та її структура характеризується такими особливостями:

а) комплексами явищ культурно-психологічних, теоретичних
та поведінкових дій, які реалізуються в політиці;

б) об’єктивними наслідками діяльності: цінностями, нормами,
інститутами, включаючи інтегрований досвід, на який зорієнтовані політичні суб’єкти, члени певного суспільства, країни;

в) сформованими (або які формуються) типами політичних
суб’єктів (індивідуальними, груповими, елітами, партіями та ін.)
з властивою їм системою мотивації поведінки та діяльності.

Отже, визначення політичної культури загалом можна подати так: політична культура - це система історично складених установок, переконань, символів, уявлень, моделей поведінки, які формують мотивацію політичної поведінки індивідуума і проявляються в безпосередній діяльності суб’єктів політичного процесу. Це сукупність соціально-культурних відносин, побудованих на єдності світоглядів матеріального і духовного, громадського і особистого. Політична культура не є вродженою якістю, вона формується в процесі виховання, навчання, праці, спілкування в певному суспільстві з відповідними сформованими стереотипами, звичаями, традиціями тощо. Політична культура особистості - це сукупність політичних поглядів, цінностей, настанов, поєднаних в індивідуальні когнітивні схеми сприйняття та відтворення політичної реальності, які визначають характер політичної поведінки, рівень та спрямованість політичної активності особистості.

Література:

1. Almond G.A. Comparative political system / G.A. Almond // Journal of Politics. - avg. 1956 - №18.

2. Пугачев В. П. Введение в политологию: Уч. для студентов ВУЗов. - 3-е изд., перер. и доп. / В. П. Пугачев, А. И. Соловьев- М.: Аспект Пресс, 1999. - 447 с.

3. Концепт політичного відчуження в теорії політичної поведінки / В. М. Северинюк // Політологічний вісник. - К., 2007. - № 3. - С. 94-106.