Политология/ 1. Современные избирательные технологии

Зуєв К.О., Ковтун А.І.

Донецький національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган – Барановського,Україна

Верховна рада України: шляхи подальшого розвитку

З початком 1990 року в Україні розпочалася фаза всеохоплюючого трансформаційного процесу в усіх сферах життєдіяльності суспільства. При переході колишніх авторитарних і тоталітарних політичних систем до демократії, що і переживає Україна, важливого значення набуває проблема парламентаризму. Рівень парламентаризму зрештою і є одним із головних показників демократичності державної влади, а сам парламентаризм – основою демократії.

На сьогодні проблема парламенту є досить обговорюваною і актуальною, оскільки політична ситуація в країні сприяє цьому. За 18 років існування незалежної української держави Верховна Рада набула певного досвіду законодавчої діяльності, який потребує наукового осмислення задля того, щоб окреслити шляхи подальшого вдосконалення, не втрачаючи сталості утверджених демократичних принципів функціонування і своєрідності національної форми парламентаризму.

Метою даної публікації буде намагання окреслити шляхи можливого розвитку в найближчий час ВРУ.

Можна виділити декілька головних тенденцій становлення парламенту в Україні. Перша з них – конституційні повноваження та роль парламенту в політичній системі держави зменшуються, що негативно позначається на рівні демократії в країні.

Інша тенденція має такий вигляд: Президент України отримує все більше важелів впливу на парламент, намагаючись перетворити його на повністю контрольований ним орган державної влади, що, у свою чергу, призводить до зниження рівня суспільної довіри до Верховної Ради в цілому.

Тенденція, яка випливає з попередньої - імідж Верховної Ради в очах населення країни набуває дедалі більш негативного характеру. Поглиблення цієї тенденції може поставити під сумнів розвиток парламентаризму в Україні як невід'ємної складової демократії. Головною зовнішньою причиною є свідоме формування деякими державними інституціями негативного іміджу парламенту. До внутрішніх причин належить, зокрема, недостатня публічність діяльності Верховної Ради України.

Але не зважаючи на все вищесказане, Верховна Рада залишається на сьогодні найдемократичнішим органом влади, підвищення політичної ваги якого буде великою мірою визначати загальний курс на демократизацію суспільних відносин у країні.

Становлення парламентаризму в нашій країні є неможливим без проведення масштабної державно-політичної реформи. Необхідно впроваджувати, в тому числі і за рахунок конституційних змін, таку схему: громадяни країни, що мають право голосу, обирають представників політичних партій до законодавчого органу державної влади, які об'єднуються в більшість. Більшість бере безпосередню участь у формуванні уряду і несе відповідальність перед виборцями за результати діяльності цього уряду. В свою чергу опозиція пропонує громадянам альтернативу державній політиці та критикує діяльність уряду.

З цього приводу слід звернути увагу на наступні пропозиції стосовно ключових змін до законів і Конституції України: на пропорційну систему виборів і формування уряду парламентською більшістю та можливість проголошення вотуму недовіри уряду, що тягне за собою його відставку. Окрім цього ВР повинна мати можливість оголошувати недовіру всім посадовим особам, яких вона призначає або стосовно яких дає згоду на призначення. Необхідно чітко окреслити порядок взаємодії в трикутнику "Президент – Парламент – Уряд".

Важливим кроком до стабілізації парламенту є законодавчо закріплена заборона виходу депутатів, обраних за партійними списками, із фракцій.

Також важливо спростити процедуру проведення імпічменту Президента України. Що до вдосконалення законодавчої діяльності Верховної Ради України, зрозуміло, що підвищення ролі парламенту є неможливим без суттєвого покращення виконання ним своєї головної функції – законодавчої, що можливе шляхом удосконалення організації законодавчого процесу на всіх його етапах. З метою забезпечення розвитку законодавства, необхідно забезпечити законодавчий процес достатньою кількістю фахівців високої кваліфікації для здійснення законопроектної роботи. Також потрібна попередня експертиза законопроектів на предмет наявності в них корупціогенних статей.

З метою запровадження більшої відкритості та прозорості законодавчого процесу, створення умов для контролю громадян над діяльністю обраних до парламенту представників кожен парламентський комітет повинен мати свою веб-сторінку, на якій буде розміщуватися інформація про його діяльність.

Таким чином, бачимо, що існує широке коло проблем щодо роботи вищого законодавчого органу державної влади України. Їх необхідно вирішувати в такий спосіб, щоб від результатів цих рішень вигравало все суспільство країни. Реалізація вищевказаних та багатьох інших пропозицій сприятиме ствердженню демократії та парламентаризму в Україні, призведе до підвищення якості законодавчої роботи Верховної Ради, забезпечення прозорості її діяльності для українського суспільства.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Адаменко А. Парламентські електоральні цикли. Випробування виборчого законодавства. Український парламентаризм // Віче. – 2004. – № 4 – С.6.

2. Погорілий Д.Є. Політологія: кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.:Центр учбової літератури. Фірма «Інкос». 2008. – 432 с.