Право/7. Экологическое, аграрное и земельное право

Маруда Тетяна Сергіївна

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника

Особливості методів аграрного права України

Кожна галузь права у процесі правового регулювання відповідної сфери суспільних відносин використовує певні засоби та прийоми впливу, сукупність яких називають методами правового регулювання суспільних відносин.

Складовими методу правового регулювання є: 1) характер взаємозв’язків суб’єктів (відносини рівності чи підлеглості); 2) способи правового регулювання (заборона, дозвіл, зобов’язання, заохочення); 3) юридичні наслідки – винагорода, юридична відповідальність [1, c. 200].

Визначення методів правового регулювання аграрних відносин має важливе значення. Зокрема, на думку В.В.Янчука, встановлення таких методів забезпечує наукову обґрунтованість аграрного права як галузі права [2, c.20].

М.М.Чабаненко пропонує розглядати метод правового регулювання аграрних відносин як об’єктивно необхідну, таку, що пронизує всі елементи систему права, закріплену винятково в правовій нормі (усіх її компонентах), систему способів правового регулювання (дозвіл, вказівка, заборона) суспільних відносин, спрямовану на встановлення бажаного для держави стану волі суб’єктів у їх взаємодії один з одним, та результатів їхньої поведінки [3, с. 10].

В.В.Янчук розглядав методи правового регулювання як способи, за допомогою яких держава на основі існуючої сукупності правових норм забезпечує необхідну їй поведінку людей, як учасників правовідносин або впроваджує ті засоби регулювання, які в конкретних умовах (політичних, економічних, соціальних тощо) можуть дати максимальний очікуваний результат у здійсненні аграрних та земельних реформ, вирішенні продовольчої кризи, становленні ринкових відносин у розвитку інфраструктури ринку тощо [2,c.21].

Представники загальнотеоретичної юридичної науки підкреслюють, що особливості методів правового регулювання галузі права зумовлені природою суспільних відносин, які є предметом регулювання відповідної галузі права [1, c. 200]

Що стосується аграрного права як комплексної галузі права, то, як справедливо зазначає Н.О.Багай, характерним для нього є відсутність єдиного методу правового регулювання, що відрізняє дану галузь від основних (традиційних) галузей права [4, c.235]

Проте, різними вченими робляться спроби виділення основних методів, характерних для цієї галузі права. Зокрема, на думку М.М.Чабаненка, потрібно виділяти три найважливіші способи регулювання аграрних відносин: заборону, вказівку і дозвіл. Вчений зазначає, що дані способи впливу на поведінку людей характерні і для інших соціальних регуляторів та набувають юридичного змісту за допомогою, насамперед, трьох видів правових норм - забороняючих, зобов’язуючих і управомочуючих (правонаділяючих) [3, с.12].

Усю сукупність методів правового регулювання аграрних відносин можна поділити на дві основні групи: імперативні і диспозитивні.

Під диспозитивністю методу правового регулювання розуміють таку сукупність прийомів і способів юридичного впливу, при якій характер звернення волі законодавця до волі суб’єктів конкретних правовідносин допускає більш менш їм широкого вибору варіантів своєї поведінки в межах, встановлених правовою нормою (дозволяючі норми). Імперативність, навпаки, - це така сукупність прийомів і способів впливу, при якій характер звернення волі законодавця до волі учасників правовідносин припускає суворе обов’язкове встановлення останніми певного способу поведінки (норми зобов’язуючі і забороняючі) [5, c.110].

М.М.Чабаненко поєднує імперативний і диспозитивний методи та визначає їх сукупність як змішаний метод регулювання аграрних відносин, що реалізується через характер правових норм. Виходячи з даного поділу способів (прийомів) правового регулювання, вчений стверджує, що імперативність і диспозитивність правового регулювання присутні, тобто є наявними в будь-якій галузі права. Відповідне поєднання імперативності і диспозитивності є ключовою, визначальною сутністю галузевого методу правового регулювання [3, с. 12].

Слід погодитися з науковим висновком Н.О.Багай про те, що аграрне право як комплексна галузь права використовує систему (комплекс) різноманітних методів правового регулювання, які утворюють методологію аграрного права [4, c.238].

Таким чином, аграрне право як галузь права характеризується наявністю специфічних методів правового регулювання, особливості яких зумовлюються неоднорідністю суспільних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва та належністю аграрного права до комплексних галузей права.

Література:

1. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, Є. Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. В.В.Копєйчикова, С. Л. Лисенкова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 364 с.

2. Аграрне право України: Підручник / В.З. Янчук, В.І. Андрейцев, С.В. Василюк та інші; За редакцією В.З.Янчука. – 2-е вид., перероб. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 720 с.

3. Чабаненко М.М. Методи правового регулювання аграрних відносин. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: 12.00.06 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2006. – 20с.

4. Багай Н.О. Методи правового регулювання аграрних відносин / Багай Н.О. // Поєднння публічно-правових та приватно-правових механізмів регулювання господарських відносин: Матер. всеукр. наук.-практ. конфер. (19-20 жовтня 2007 року, м. Івано-Франківськ). – Івано-Франківськ: ВОНР та РВД ПЮІ ЛьвДУВС, 2007. – С.235-240.

5. Чабаненко М.М. Імперативний та диспозитивний способи правового регулювання на сучасному етапі розвитку аграрного права як галузі / М.М.Чабаненко // Право України. – 2004. – №11. – С.109-111.