Азарова Марія

Донецький національний університет,

Особливості діяльності прокуратури поза

кримінально-правовим аспектом

         Конституція України 1996 р. вперше за час конституційного розвитку України закріпила положення про визнання людини, її життя і здоров’я, честі й гідності, недоторканності й безпеки в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини визнано головним обов’язком держави.

У вирішенні зазначеного питання одне з провідних місць належить органам прокуратури.

         Актуальність даної теми полягає у тому, що у роботі розглядаються  та аналізуються різні аспекти діяльності органів прокуратури поза межами кримінально-правових відносин на захист інтересів громадянина або держави. 

         Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України “Про прокуратуру”, завданням прокуратури є захист від неправомірних посягань соціальних, економічних, політичних, особистих прав та свобод людини і громадянина гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами [1]. Отже, захист прав людини є одним із головних завдань прокуратури в усіх напрямах її функціонування. Поряд з іншими правовими установами прокуратура входить до загальної системи гарантування державою прав і свобод людини, доповнює і посилює її. Прокуратура існує не тільки серед державних органів, а й у свідомості громадян як захисниця їхніх прав. Вона інтегрована в соціальну, індивідуальну психологію і правову культуру нашого народу. Досвід свідчить про те, що прокурори не тільки ефективно стоять на сторожі чинних законів, інтересів держави і суспільства, а й активно захищають права конкретних осіб. Дієвість органів прокуратури в цьому напрямі обумовлюється наданими прокурорам Конституцією України, Законом України “Про прокуратуру”, іншими законодавчими актами широких повноважень із забезпечення законності й додержання прав і свобод громадян, а також ініціативністю, досить високим авторитетом серед населення, доступністю для будь-кого[2].

        

         У підсумковому документі 6-го засідання Конференції Генеральних прокурорів Європи, яке відбулося 29-31 травня 2005 року в Будапешті, зазначене завдання прокурорів, які виходять за межі кримінальної сфери, є корисними і обґрунтованими та рекомендується „прийняти  рішення щодо необхідності надання прокурорам повноважень вживають заходи, які виходять за межі кримінальної юрисдикції”. У даному аспекті представницька діяльність органів прокуратури України відповідає принципам, що діють у країнах  - члена Ради Європи. Застосування органами прокуратури представницьких повноважень відповідає також вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд та сприяє утвердженню верховенства права, захисту прав людини, усуненню порушень закону[3]. 

         При цьому захист прав і інтересів включає певну діяльність, спрямовану на звернення судового рішення до виконання, гарантує реалізацію рішень, повноту, своєчасність і реальність їх виконання, що забезпечується наказом Генерального прокурора України № 6-гн від 29 листопада 2006 року  та зазначає реалізацію представницької функції прокуратури шляхом захисту прав громадянина або держави при виконанні судових рішень.

         Сутність понять „інтереси громадянина” та „інтереси держави” не розкривається ні у Цивільно Процесуальному Кодексі Україні, ні у Кодексі адміністративного судочинства України та навіть не у ГПК України. Проте, ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру” обґрунтовує підстави представництва інтересів громадянина, а саме : неспроможність громадянина через фізичний чи матеріальний стан,  похилий вік, або з інших причин самостійно захистити свої порушені права. Однак, межі даної неспроможності законодавцем не визначено, тому при здійсненні подібного представництва прокурор має самостійно визначати даний критерій у кожному конкретному випадку залежно від різних життєвих обставин.  Інтереси держави, що захищають прокурором у судовому процесі полягає у захисті прав та охоронюваних законом інтересів у різних сферах життя держави починаючи з загальнодержавних політичних та закінчуючи охороною землі як національного багатства[4].      

            Отже, відповідно до Конституції України (ст.ст.121-123) прокуратура є організаційно-правовим інститутом влади, який не належить до жодної з її гілок. Представляючи в суді інтереси громадянина або держави, прокурор реалізує винятково конституційні положення, закріплені у Конституції, відповідно до яких держава зобов’язана забезпечувати захист прав і свобод громадян, а також суб’єктів права власності та господарювання.   

 

                                     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              

 

 

 

 

 

 

 

                                               ЛІТЕРАТУРА :

  1. Любов Петренко/ Прокуратура на захисті прав та інтересів соціально незахищеної категорії громадян-26 березня 2009//

     http://svetlovodsk.com.ua/1227-prokuratura.html

  1. Руденко М.В. Роль прокуратури у захисті прав людини і публічних інтересів поза кримінально-правовою сферою. - № 7 / 2004 . – Юридичний журнал //  http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1312
  2. Титарчук Г. Конституційний статус прокурора : Європейська чи сучасна українська модель? // Радник юстиції. – 2006. - № 3. – с.27-32
  3. Косюта м. Способи правового регулювання представницької функції прокуратури // Вісник прокуратури. – 2007. - № 4. – С. 10-11.